Молись за Україну | Псалом LXXVI¹ Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.² Голосом моїм...

Псалом LXXVI¹ Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.² Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.³ В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.⁴ Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.⁵ Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.⁶ Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.⁷ Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:⁸ невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?⁹ Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?¹⁰ Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?¹¹ І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».¹² Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.¹³ Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.¹⁴ Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!¹⁵ Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.¹⁶ Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.¹⁷ Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.¹⁸ З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.¹⁹ Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.²⁰ Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.²¹ Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона. Псалом LXXVIIПовчання Асафа.¹ Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.² Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.³ Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,⁴ не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.⁵ Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,⁶ щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.⁷ Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.⁸ Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.⁹ Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.¹⁰ Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.¹¹ Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.¹² Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.¹³ Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.¹⁴ Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.¹⁵ Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.¹⁶ Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.¹⁷ Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.¹⁸ Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.¹⁹ Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?²⁰ Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»²¹ Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,²² за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.²³ Він наказав хмарам і відчинив двері неба.²⁴ Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.²⁵ Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.²⁶ Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.²⁷ І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.²⁸ Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,²⁹ і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.