Молись за Україну | Псалом LXXVII (продовження)³⁰ Але, коли ще не вдовольнили бажання свог...

Псалом LXXVII (продовження)³⁰ Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,³¹ гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.³² Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.³³ І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.³⁴ Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.³⁵ І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.³⁶ Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,³⁷ але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.³⁸ Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.³⁹ Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.⁴⁰ Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!⁴¹ І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,⁴² не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.⁴³ Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.⁴⁴ Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.⁴⁵ Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.⁴⁶ Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.⁴⁷ Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.⁴⁸ Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.⁴⁹ Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.⁵⁰ Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.⁵¹ Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.⁵² І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.⁵³ Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.⁵⁴ І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.⁵⁵ Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.⁵⁶ Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.⁵⁷ Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.⁵⁸ Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.⁵⁹ Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.⁶⁰ Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.⁶¹ І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.⁶² Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.⁶³ Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.⁶⁴ Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.⁶⁵ Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.⁶⁶ І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.⁶⁷ Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.⁶⁸ А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.⁶⁹ І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.⁷⁰ І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.⁷¹ Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.⁷² І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.