Лібертаріанський монархізм: За імператора і свободу. Ідейний світ дивовижний і там можна знайти дуже неочікувані альянси. Що може об’єднувати сучасного лібертаріанця та монархіста, який з ностальгією згадує християнське Середньовіччя.Здавалося б, ці погляди мають мало спільного: лібертаріанець виступає за індивідуалізм, особисту свободу та мінімальну роль держави, тоді як монархіст цінує порядок, авторитет і традицію. Але якщо придивитися уважніше, між ними можна знайти несподівані точки перетину.Лібертаріанські монархісти вважають, що феодальна Європа влаштована була значно ближче до лібертаріанського ідеалу, ніж може здатися. Монарх вважає країну своєю власністю й дбає про неї, як про свою справу. А демократичний політик — це тимчасовий керівник, який намагається взяти від країни максимум, поки є при владі. Мовляв, монархія це «приватна форма правління», а демократію — «колективна». Монарх має стимул захищати власність, бо інакше можуть забрати й в нього самого — він, по суті, теж «меншість», бо він один.У Середньовіччі майже не було «держави» у сучасному розумінні. Система ґрунтувалася на особистих угодах, приватній власності та місцевому самоврядуванні. Монархії були децентралізованими, а монарх зазвичай не мав змоги діяти самовільно — він залежав від підтримки феодалів та міст.Податки були мінімальними, багато послуг — приватними, соціальна допомога здійснювалася Церквою, цехами й громадами. Владу здійснювали місцеві суди, які часто діяли незалежно від центральної влади. Кожен рівень суспільства мав свої обов’язки та права, які базувалися на договорах, а не на свавільному правлінні.Навіть монарх, хоч і мав титул «володаря», фактично був лише одним із гравців у складній системі взаємних зобов’язань. Його армія складалася з приватних загонів васалів, які підтримували його лише заради власної вигоди. Більшість людей жила, дотримуючись традиційних правил, які самі громади встановлювали та підтримували.Таким чином, середньовічний лад, попри свою релігійність, поєднував в собі те, що близьке лібертаріанцям: мінімальна централізована влада, верховенство приватної власності, добровільні угоди та автономія громад. І жодна система в історії не втілила настільки органічно принципи децентралізації, як Середньовіччя.Попри всі недоліки тієї епохи, саме тоді люди мали значно більше особистої автономії, ніж у багатьох пізніших «просвітницьких» режимах. Система трималася на особистій відповідальності, вірності договору та місцевому самоврядуванню — тобто на тих самих засадах, які цінують лібертаріанці.Таким чином, лібертаріанський монархіст - це той, хто закликає переосмислити Середньовіччя та побачити в ньому не лише «темні віки», а й епоху, яка в чомусь була ближчою до ідеалу особистої свободи, ніж сучасний світ. Такі погляди дуже специфічні і поки будуть залишаються на маргінесі. Вони можуть бути легко висміяні та розкритиковані. Проте треба віддавати таким ідеям належне в оригінальності. Особиста моя думка така, що прагнучи до лібертаріанства суспільство, легко може опинитися не у в ідеальному капіталізмі, а у неофеодалізмі.Матеріал для ознайомлення:https://madmonarchist.blogspot.com/2010/09/libertarianism-and-medieval-monarchy.html https://mises.org/mises-daily/libertarian-case-monarchy https://madmonarchist.blogspot.com/2014/06/libertarian-monarchy.html