Італійський фашизм vs ТрадиціяІноді на просторах політизованих каналів можна зустріти різні єретичні думки, що фашизм формою традиціоналізму і захисником католицьких цінностей і т.д. Мені вкрай важко погодитися з цими міркуваннями. Цю критику частково можна екстраполювати на наших інтегральних націоналістів, і на абсолютистів. Фашизм дійсно пройшов еволюцію, запозичав ідеї із загальноєвропейської традиції. Він пішов на значні поступки католицькій церкві, але між сутнісно є величезне провалля. Для тих, хто читав Біблію, дізнавався про еволюцію західної богослівської традиції, читав папські енцикліки, це не є несподіванкою.Передусім впадає в око порушення “Золотого правила моралі” - ставеться до інших людей так, якби хотіли, щоб ставилися до вас. Це не тільки християнський принцип, але у різних культурах його можна віднайти. Видається так, що це “природний” закон, тобто такий, що записаний у серці людини Богом. На моє глибоке переконання, якщо вже починати розповідати щось про Традиції, то, мабуть, з цього треба починати.Чи можна вважати, що репресії проти політичних опонентів є чимсь згідним Традиції. Звісно, якщо ми є розуміємо під “традиціоналізмом” повторення усього низького, що робили колись, то фашисти прихильники таких традицій. Іншою великим суперечністю є ось такий принцип: "Все для держави, ніщо проти держави, ніщо поза державою" — це ідолопоклонство. Коли ми замість Господа ставимо на місце державу. Для правдивих католиків є фундаментальний принцип, що протидіє етатизму — субсидіарність. Суть якого полягає у тому, що рішення, які можуть бути вирішені на нижчому рівні не повинні передавати на вищі рівні. Це вчення Церкви, тому по суті ось ці всі суперцентралізатори, з-поміж фашистів (і всяких їх братів по розуму) важко назвати правдивими дітьми нашої Вселенської Матері.Наслідком втілення такого принципу є те, що влада не концентрується у руках одної людини, яка стоїть на вершині ієрархії, а поширюється "внизу", наприклад, на рівні громад. Вищі інстанції є такими собі помічниками, завданнями яких є допомагати. Це перегукується із євангельської істиною: "Хто хоче бути першим із вас, хай стане для всіх слугою". Тому думаю, що багато оцих всіх людей йменують “правими” не розуміють Христа.Іншою богословською проблемою є цезаропапізм фашизму. Адже фашисти, до речі, як і наші інтегральні націоналісти хочуть підкорити Церкву своїм пристрастям. Будь-який щирий католик має супротивитись маніакальним бажанням такого порядку. Адже Церква наречена Христа, а не Ірода. Якщо політична еліта робить щось добре, то її треба хвалити, коли робить зло, то її треба свідчити правду.Християнин - це дитина Божа, спадкоємець Царства Божого, принц чи принцеса. Християн - це монархіст, адже він вірить у Бога як Короля. Тому наша найперша відданість належить Всевишньому, а не усяким там вождям чи фараонам.Тим, що розділяє фашизм і Традицію є ставлення до війни. У західноєвропейській думці богослови розділяли та розвивали теорію справедливої війни. І щоб там розпочинати війну треба мати певні умови. Як от пріоритет дипломатичного рішення, що передбачає компроміс, а “фашизм не відступає назад”. Тут радше цю теорію коректно застосовувати проти італійських фашистів.Власне, фашизм це покоління агресії, силі та могутності. Тобто, тим хто стоїть на вершині, а християнство це про захист незахищених і допомогу нужденному. Фашизм “допомагає” слабкому тільки, аби потім його перетворити на раба. І так можна цілі трактати політичні писати Підсумуємо, для автора цієї фашизм є формою ідеології, яка претендує там на якійсь традиційні знамена, але її сама логіка фашизму дуже відрізняється від християнства. Не треба багато розуму,щоб збагнути цю банальну істину. @pravytsa