📌 Що зараз говорять у ЄС про майбутнє українців після директивиСьогодні слухала європейський семінар про те, що може бути після завершення дії директиви про тимчасовий захист для українців. Одним із спікерів була полісімайкер (має бути український варіант цього терміну) з Європейської комісії. Було багато питань про майбутні шляхи легалізації, довгострокове проживання і повернення.Коротко поділюсь тим, що почула, і які висновки для себе зробила.Найбільше, думаю, всіх цікавить питання permanent / long-term residence. Із того, що прозвучало, проблема тут не лише в політичній волі окремих людей чи інституцій. Проблема в самому законодавчому механізмі. У чинній директиві про long-term residence особи, які перебувають під тимчасовим захистом, фактично виключені з цієї системи в тому сенсі, що цей статус не дає простого і прямого шляху до довгострокового проживання.Теоретично окремі держави могли б самі змінити своє національне законодавство і передбачити інший підхід. Але на практиці багато країн, зокрема Швеція, навряд чи будуть робити це самостійно. Швидше за все, вони чекатимуть загального сигналу, змін або узгодженого підходу на рівні ЄС. Саме тому зараз це не виглядає як щось, що може швидко статися. На семінарі також прозвучало, що Європейська комісія як така не виглядає принципово проти ідеї обговорювати подальші шляхи для українців. Але, як було сказано, багато держав ЄС зараз це фактично блокують або принаймні не підтримують. Складається враження, що чимало країн більше думають про те, як завершити дію директиви, ніж про те, як створити новий загальний шлях до стабільного статусу для українців.Окремо згадувалась ідея колективного переходу українців у систему international protection (азюль та альтернативний захист). Але це була про академічна пропозиція дослідниці, один із варіантів, який обговорювався в науковому середовищі. З того, що прозвучало на семінарі, Європейська комісія не вважає цей варіант реалістичним, бо для цього немає достатньої правової основи.Ще один важливий момент стосувався добровільного повернення. На семінарі прямо запитали, чи це дійсно добровільно, чи лише умовно добровільно. Відповідь була така, що йдеться саме про добровільність. Тобто якщо війна триває, то не мало б бути мови про примусове масове повернення українців. Ідея, як це пояснювали, полягає в тому, що можуть бути люди, які самі хочуть повернутися, і саме для цього на рівні ЄС хочуть більш узгодженого підходу.Також прозвучало, що навіть якщо людина погоджується на якийсь перехідний механізм після директиви, це не повинно автоматично означати примус до виїзду з країни.Для Швеції це теж важливо. Швеція теоретично могла б сама внести зміни у своє законодавство і створити інший підхід. Але, якщо дивитися прагматично та реалістично, поки це не виглядає ймовірним. Внутрішня міграційна політика у Швеції зараз досить жорстка, і я не думаю, що Швеція піде в такий бік самостійно раніше за інших. Швидше за все, якби на рівні ЄС з’явився чіткий сигнал, спільне бачення або нові правила, тоді Швеція, ймовірно, взяла б це до уваги і адаптувала своє законодавство. Але очікувати, що саме Швеція першою відкриє такий шлях, то не впевнена, що треба.Хочу також уточнити один момент. Цей допис — не офіційне роз’яснення і не гарантія того, що саме так усе і буде. Це просто короткий переказ того, що я почула на семінарі, і мій власний висновок з почутого. Тому, будь ласка, не треба в коментарях писати, що «все пропало» і «нам капець» 😁 Реальність у міграційному праві така, що все може ще багато разів змінитися.Я пишу такі дописи просто для тих, хто, як і я, любить бути в курсі того, що обговорюється на рівні ЄС і мати більше інформації, щоб розуміти, куди рухається дискусія.При копіюванні чи переказі змісту, будь ласка, вказуйте посилання на канал. Це важливо для підтримки і розвитку ресурсу. Дякую! Якщо вважаєте цю інформацію корисною — поширте канал Юридична Швеція для українців (https://t.me/pravoSweden)