Війна запускає в суспільстві те, що на індивідуальному рівні ми б назвали гіпоманіакальним або маніакальним епізодом.Все набуває надзвичайного сенсу. Бо кожна новина - екзистенційна. Кожен вибір - моральний. Кожна людина або герой, або зрадник. Нейтральне перестає існувати.Прискорення.Бо рішення, які в мирний час займали роки, ухвалюються за тижні. Особисті трансформації, які потребували десятиліть терапії - тепер відбуваються за місяці. Людина, яка довго не могла розірвати стосунки - зараз робить це легко.Грандіозність як ресурс.Бо нація відкриває в собі здатності, про які не підозрювала. О так, це реальне зростання, але воно живиться збудженням. Гіпертонусом.Зниження потреби у сні, їжі, відпочинку.Бо суспільство (та й багато хто з нас) працює понадлімітно і вважає це нормою.Ну і найголовніше, що казав Кукопулос про манію: вона захоплює систему значень і робить їх абсолютно значущими. І тут теж все співпадає: під час війни смерть має сенс, жертва має сенс, страждання має сенс.Все-все-все стає яскравим, важливим і надмірним.Все, як при манії.З маніакальною фазою розібралися.Тепер напишу про депресивну.