Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Психотравма війни | Станіславська Тетяна
Añadido 06 dic. 2025

Психотравма війни | Станіславська Тетяна

@posttraumaticstress
Número de suscriptores: 4 930
Fotos: 1,740
Videos: 60
Enlaces: 1,040
Descripción:
Про ментальне здоров'я під час та після війни. Блог психоаналітика, клінічного психолога Станіславської Тетяни (Київ, Україна). Клінічна, військова, трансгенераційна психологія: stanislavska.com wpi-org.com hitt-q.com
Fuente

Психотравма війни | Станіславська Тетяна | Інсайти вчорашньої інтервізійної групи:професійні рефлексії, клінічні ...

Інсайти вчорашньої інтервізійної групи:професійні рефлексії, клінічні нотатки, мікроспостереженняПо кейсу №1.Іноді дитина "прикіпає" до жорстокого члена родини. Частіше - до батька. Це може виглядати як "він поганий, але я все одно на його боці".У психоаналізі це часто "ідентифікація з агресором" (Анна Фройд), а взагалі-то феномен відомий як "стокгольмський синдром". Суть одна: якщо я стаю схожою на того, хто страшний - я ніби отримую контроль над страхом. По кейсу №2.Іноді клієнт не розуміє, як працює тригер. А працює це просто: психіка упізнала щось, що свідомість не помітила. Голос, інтонацію, профіль, запах, манеру жартувати, навіть темп кроку - і підняла з підвалу пам’яті цілий пласт.Це ще називається "афективна пам’ять", "несвідоме нагадування", "трансфер" або навіть "реактивація втрати": людина схожа на когось, кого вже немає, і тоді лють/туга/паніка виникають як реакція на стару діру у прив’язаності. Вчора так склалося, що зібралися кейси про доньок і татусів. Про їхні стосунки і особливості зв’язку.У таких історіях завжди два пласти.Перший - родинна історія: що батько робив, як був присутній, як зникав, як любив, як лякав, як мовчав. Другий - символічний: тато - як перша велика фігура зовнішнього світу, як образ закону, сили, дозволу, межі, захисту. Якщо цей образ зламаний або двозначний - донька все життя може шукати відповідь на питання: "хто і як мене любитиме, як жінку?".Ще одна велика тема вчорашньої інтервізії - проживання втрат.Говорили про різницю між "швидкими" і "довгими" смертями. Швидкі - це шок, розрив реальності, "не встиг/ла". Довгі - про тривале виснаження, амбівалентність, провину за втому, сором за полегшення, коли все закінчується.Згадували, кому і як допомагала професійна підготовка. Які захисти вмикає психіка, аби заперечити смерть і не прожити скорботу сповна.Поревли трохи.Побули не тільки фахівцями, а й людьми, які втрачали і втрачають. Які несуть власне горе і тільки у такій безпечній обстановці можуть про це розповісти.Наступна інтервізія - за тиждень.9 лютого 2026, понеділок18:00 - 21:00 (за Києвом)Про групові інтервізії та можливість приєднатися.