Я не був особисто знайомий з Артемом Франковим. Та й було б брехнею казати, що був настільки затятим підписником його журналів. Купував, коли була така можливість, а коли йдеться про дитячі роки - то тут уже як вийде.Однак журнал "Футбол" і для мене тоді був еталоном, зразком, на який потрібно було рівнятися. Усі ці газети "Команда", "Спорт-Експрес" та інші - я вже не міг далі читати. У "Футболі" було все те, як було треба, тоді як авторські вставки були для мене якимось ковтком чистого повітря.А далі з'явився сайт Football.ua. Я думав, що він має пряме відношення до журналу - по-перше, через назву. По-друге - через присутність самого Франкова (його колонки), а також деяких інших авторів там. Це була можливість читати його роздуми вже онлайн. За бажання - ставити питання, але через сором'язливість ніколи цього не робив, хоча може й варто було.А далі з'явилися блоги на iSport.ua. Це була (та є, власне, просто вже давно занепала) платформа, на якій кожен охочий міг висловити свої думки у форматі якогось тексту. І до якої долучився у підсумку і я, що стало одним з важливих моментів у житті, як виявиться.http://blog.isport.ua/nashivevrokubkax/football/5467.html - а ось це був мій перший допис на блогах. 28 травня 2011 року. День, коли все почалося.А потім з'явився сайт Sportarena. Проєкт, на якому випала можливість попрацювати з людьми, які були частиною сайту Football.ua. День, коли я офіційно почав працювати над тим, що раніше було лише якимось хобі, і нічим серйознішим.Гадаю, багато хто вже про це написав, а багато хто про це напише ще. Що Артем Франков так чи інакше, але вплинув на його подальшу долю чи життєвий шлях.Я лише скажу, що подякувати Франкову варто саме через якість тієї роботи, яку він виконав. Через те, що журнал "Футбол" став культовою штукою у дитинстві багатьох з нас. Бо якби не ця якісна робота, навряд чи багатьом з нас хотілося спробувати самому щось написати.