Руслан Маліновський - гравець дитинства, про яке ми всі вже встигли забути.Коли я лише розпочинав дивитися футбол, він був якийсь простий. Ось це "бітся-боротся" - це не просто мем, який придумали українські тренери - насправді більшість з них просто досі бачить той самий футбол. Де боротьба, фоли, картки виходять на перший план.Але навіть у футболі мого дитинства мали місце яскраві моменти. Я не був фаном Роналдіньйо, але його індивідуальна робота з м'ячем - це справді був космос. Мені були байдужі Мессі та Роналду, які тоді лише розпочинали і були більш індивідуальними футболістами, аніж зараз.Проте я дико фанатів від гравців, які вміють гарно бити дальні удари.Саме тому був Стівен Джеррард та його штрафні. Френк Лампард, Жуніньйо, Роберто Карлос і його той дивоштрафний. Олександр Алієв, прости господи.У сучасному футболі дальні удари - величезна рідкість. В епоху контролю м'яча і гри в пас це й не дивно: тренери мінімізують ризики втрати неточним ударом тим, що просто перепасовуються між собою. 700-800 - та хоч 1000 передач. Головне зламати оборону суперника, знайти ось цю прогалину, через яку організувати гольову атаку.Руслан Маліновський у цьому футболі справді біла ворона. Ні, він повністю підходить під сучасний футбол: добре бачить поле, гарно просуває м'яча, вміло підіграє партнерам.Але головною фішкою Маліновського стали саме дальні удари. Він завжди знає, що потрібно розташуватися за меж штрафного майданчика, щоб просто луснути по воротам.Звісно, вчорашній гол у матчі проти ПСЖ було забито вже й не з такої далекої дистанції. Маліновський був майже на межі штрафного майданчика, тож прикластися та пробити йому було легше.https://twitter.com/i/status/1623434759975186432Але у кар'єрі Маліновського були голи й з більш дальніх дистанцій. Та навіть цей удар: системно у сучасному футболі майже так не б'ють. Впевнений, що вісім гравців з 10 або б криво пробили, або після прийому почали шукати партнерів по команді.Дякую, Руслане, за ці приємні спогади.