Пороблено Подкаст | Чому в Україні досі немає способу вшанувати пам’ять безвісти зниклих? ...

Logotipo de la comunidad de telegram -
2024-07-14

Número de suscriptores:
653
Fotos:
166 
Enlaces:
344 
Categoría:
Conocimiento general
Descripción:
“Пороблено” - це подкаст дослідниць Анни Ніколаєвої і Дар'ї Анцибор про те, як на нас впливає народна культура. Розмови про символіку й значення народних вірувань, ритуалів, їхній вплив на нас сьогодні, щоб розуміти чи дійсно нам всім пороблено

Canal Пороблено Подкаст - @poroblenopodcast - №455

Чому в Україні досі немає способу вшанувати пам’ять безвісти зниклих? На жаль, в Україні досі не існує визначеного дня, місця чи форми, щоб суспільство могло публічно висловити підтримку сімʼям безвісти зниклих військових.В США, наприклад, є практика — vigil, коли люди збираються спеціально заради вшанування зниклої людини та підтримки її рідних. Одягають біле, запалюють свічки, можуть читати молитви та ділитися спільними спогадами. Чи можливе подібне в Україні? Дослідник публічної історії та пам’яті Антон Лягуша відповідає: «Я не впевнений щодо прямого запозичення цієї практики. Але переконаний, що нам потрібна власна форма вшанування безвісти зниклих. На жаль, зараз ситуація така, що держава удає, наче їх не існує. А суспільство не може показати підтримку, бо не існує жодної культурної чи державної форми, як це зробити».Найскладніше в історії зниклих безвісти — це невизначеність і постійні сподівання. Поки немає тіла, для багатьох смерть людини не є остаточною. Навіть коли є поховання, але труна закрита, рідні ще роками можуть сумніватися і надіятись, що похоронили не того.Лише нещодавно з’явилася можливість у судовому порядку визнати людину загиблою, якщо протягом року немає жодної звістки і є щонайменше два свідчення про смерть. Це важливо для отримання допомоги і юридичного статусу. Але це не розв'язує питання пам’яті. Рідні змушені самі шукати місце для горювання. Дехто приходить на чужі могили, бо не має власного простору пам’яті.Складається враження, що держава не бачить зниклих безвісти як окрему соціальну групу з особливими потребами. Чи варто запозичувати іноземні практики? Чи можливо в Україні запровадити щось подібне на японський досвід цифрових кладовищ для безвісти зниклих? Що робити зі стихійними місцями вшанування? Як мають виглядати військові меморіали? Для чого насправді потрібна хвилина мовчання?Про це і більше — у випуску «Право на пам'ять і влада над померлими: як створити нову культуру пам'яті в Україні».https://www.youtube.com/watch?v=4Y5pIICFlHM
406
26-02-25 08:11