🤏 Про депутатський мінімалізмСумська депутатка Ірина Дяденко нагадала громаді про своє існування🎁. Не справами, не дай Боже, а звітом. Судячи з написаного, депутатський рік Дяденко минув «на лєгкє». Чотири ініційовані проєкти рішень — і ті переважно про почесні подяки та назви скверів. Декілька звернень до мера — про ті ж сквери, подяки та фіндопомогу. Напевне знає: велика політика починається з маленького звернення. Але тут на тому і завершилось 😄Окремий шедевр — 28 зустрічей із виборцями за рік. Це, мабуть, зустрічі поглядами 😳 у коридорах міськради або плідні розмови ☕️ за кавою, бо деталі відсутні — ні тем, ні результатів. Та й ніде їм зустрічатися: стаціонарної приймальні у пані Дяденко немає, бо це відповідальність, графік і ризик несподівано почути правду в очі 👀Найбільше уваги у звіті — подякам ❤️ за «плідну» співпрацю: половині міськради, ОВА та всім, з ким їй було приємно. Висновок простий: бути депутатом — це не завжди про відстоювання інтересів виборців. Іноді це — про кулуари, знайомства і перспективи особистого зростання. 💅 І, як бачимо, поняття «плідності» у всіх різне. Не будемо заважати пані Ірині сидіти в зручних для неї рамках депутатського мінімалізму 🏡. До наступного року — і до нових подяк. 🍿