Estadísticas de telegram channel - @politpediaa

Не мав змоги в попередні дні приділити увагу важливим політичним подіям, яких відбулося чимало, але й проігнорувати їх було б неправильно.Головною з них стала, безумовно, зустріч президента США Дональда Трампа з керівником КНР Сі Цзіньпіном, яка мала б нести в собі певні доленосні наслідки для всього світу, включно з нами. Проте єдине, до чого вона насправді призвела, – сторони просто домовилися продовжити на рік своє торговельне перемир’я, відкотивши основні обмеження, запроваджені напередодні (Китай нібито має зняти обмеження на експорт рідкоземів, а США – відмовитися від введення нових високих мит).Усі інші питання, особливо безпекові (китайська загроза Тайваню, російсько-китайське партнерство, врегулювання війни в Україні), просто оминули – ймовірно через усвідомлення діаметрально протилежних позицій сторін, через що розгляд цих тем розцінили безглуздим.Цю саму річну «паузу», що стало очевидно одразу після зустрічі, сторони планують використати як час для кращої підготовки до потенційної війни. Особливо яскраво це видно по США – з наміром Трампа розпочати ядерні випробування, які не проводилися вже кілька десятиліть і потрібні для того, щоб упевнитися у готовності власного арсеналу до використання (а це означає, що ймовірність такого використання зростає). Також про це свідчить й посилення американської військової присутності у Філіппінах, які мають стати головним бастіоном США в разі війни з КНР за Тайвань (детальніше про це писало Reuters). І заклики міністра війни Хегсета до спільного морського моніторингу з азійськими союзниками у Тихому океані.Для нас із вами така «розрядка» означає, що протягом цього року серйозних кроків США щодо тиску на Китай – аби той не допомагав росії у веденні війни й не закуповував її енергоресурси –, імовірно, не буде. Будуть обмежені вторинні санкції, удари по «тіньовому флоту», але радикальних дій, які могли б суттєво погіршити відносини Вашингтона й Пекіна, – ні.Втім, що цікаво, за реакцією Трампа на заклики Орбана щодо винятків із дії цих санкцій видно, що поступок теж не буде – вони діятимуть, незалежно від особистих відносин певних лідерів із президентом США. Це, на мою думку, свідчить про те, що в питанні протидії путіну Трамп налаштований доволі серйозно (поновлення ядерних випробувань, між іншим, стало реакцією саме на російські дії).В той же час, однією з головних проблем для нас нині (окрім ситуації на фронті) залишається фінансування подальшого етапу боротьби, яке зараз майже повністю лягає на плечі європейців.Як пише The Economist, для забезпечення обороноздатності та самого існування України у період з 2026 по 2029 рік (період каденції Трампа) знадобиться близько 389 мільярдів доларів у вигляді фінансової та військової допомоги.Щоб хоч частково покрити цю суму, в Європі дедалі серйозніше розглядають ідею конфіскації заморожених російських активів – особливо після провалу ініціативи з «репараційною позикою» на 120 мільярдів доларів, про яку я писав раніше.Головною перешкодою залишається позиція Бельгії, де зберігається найбільша частка російських активів, а також низки інших країн, які володіють ними у меншій кількості.Втім, як зазначає Politico, Єврокомісія чинить тиск на національні уряди, аби вони погодили бодай якийсь механізм залучення російських коштів. І якщо ЄС проявить стійку політичну волю, а можливо, отримає й підтримку у вигляді аналогічних дій Вашингтона, то використання російських активів для фінансування України може стати реальністю.Чи вдасться це ЄС – дізнаємося після наступного засідання Європейської ради, яке відбудеться 18 грудня.🦴POLITpedia

На хвилі ейфорії від повідомлень про те, що США почали ділитися розвідданими з Силами оборони й допомагати у нанесенні ударів по території росії, абсолютна більшість наших оглядачів оминула одну з найголовніших новин у цьому напрямку – а саме те, що повноваження зі схвалення цих самих ударів, як пише WSJ із посиланням на старшого помічника Конгресу, обізнаного в цій справі, були передані від міністра війни США Гегсета до командувача сил США та НАТО в Європі Алексіса Грінкевича.Якщо хтось не знає або не так давно мене читає, раніше – завдяки участі "обожнюваного" на цьому каналі Елбріджа Колбі – головна роль у погодженні нанесення кожного удару вглиб росії, які наприкінці свого президентства дозволив здійснювати Байден, була відведена саме міністру війни Гегсету. Той одразу ж, руками Колбі, запровадив на них фактичну заборону.Тобто кожен такий удар, навіть якщо він вимагав лише американських розвідданих, мав бути погоджений саме міністром – що, по-перше, затягувало процес ухвалення рішень, а по-друге, дозволяло не надто прихильному до України представнику американської адміністрації контролювати цей процес у ручному режимі, переводячи його з військової у політичну площину.Тепер же такі повноваження передані дійсно гідному військовому, що забезпечить оперативніше ухвалення рішень і швидший (не треба кожного разу випрошувати дозволу на удар по умовному складу на Білгородщині у Вашингтона) та ефективніший цикл реалізації подібних операцій. І, відверто кажучи, саму можливість нанесення таких ударів, які раніше легко могли бути заблоковані Гегсетом чи Колбі.Крім того, це важливо ще й тому, що вже зараз – якщо знову ж таки вірити WSJ – мають почати надходити перші партії з обіцяних 3350 ракет ERAM (Storm Shadow на мінімалках, але з удвічі більшою дальністю – близько 450 км), головною перешкодою для масового використання яких, як я колись зазначав, був саме політичний чинник.Загалом, таке рішення американської адміністрації, якщо воно справді ухвалене, свідчить про початок переходу від політики блефу й залякувань до реальних дій, спрямованих на досягнення результату – що, особисто мене, не може не тішити.🇺🇦POLITpedia

До речі, у питанні «Томагавків» можна накидати трохи копіуму, орієнтуючись на слова Трампа про те, що він не знає, куди саме Україна наносить удари європейськими ракетами по території росії й не може це контролювати, і на натяк Зеленського про намір отримати ці самі «Томагавки» від європейців (поки їх має лише Британія, але у наступні роки отримають Нідерланди та Польща).Враховуючи логіку американців, які позиціонують себе посередниками, а не стороною конфлікту, і за словами рудого не надають зброю Україні, а продають НАТО, де вже вирішується її подальша доля, подібна схема передачі ракет виглядала б найбільш очевидною.Це б зняло потенційну відповідальність зі США – вони прямо не вважалися б стороною, що надала Україні ракети й допомогла в їхньому запуску (хоча всі чудово розуміють, що у разі використання без участі американців не обійдеться) – і таки дало б змогу Україні отримати таку зброю.Але навіть уявивши, що така передача, хай і через треті руки, передбачається, потрібно або за участю американців навчити наших спеціалістів і надати наземні системи для запуску цих ракет (довго й дорого), або надати ці системи разом з американськими спеціалістами – що реально може втягнути США у конфлікт.Тому помріяти про таке можна, але не факт, що передача цих ракет взагалі коли-небудь відбудеться.

Розмова Трампа з путіним цілком логічно закінчилася для багатьох повним розчарування, але про те, що після неї почнуться чергові "мирні потуги" американського пісділєра, я попереджав ще кілька днів тому.Проте тоді ж зазначав, що підсумком нового періоду "трампівської зради" таки стане чергове прозріння світового миротворця, якого знову, за його ж ініціативою, поводять за ніс.Тому вкотре закликаю всіх не піддаватися паніці й не приділяти надмірної уваги ситуації, фінал якої вже фактично вирішений (путін не піде ні на який мир, а Трампу таки доведеться переходити від слів до конкретних дій).Навпаки, зауважу – в подальшому розвитку подій найцікавіше полягає в тому, що заходи Америки проти росії тепер залежатимуть не стільки від дій й риторики самої москви (там і так усе зрозуміло), скільки від відносин Вашингтона з Пекіном та готовності обох сторін до подальшої ескалації їхньої поки що торговельної війни.Це я кажу, перш за все, на прикладі поки що лише теоретичної американської ініціативи створення "Фонду Перемоги" для України, з якого мали б фінансуватися закупівлі озброєння, а надходження формувалися б із прибутків від мит, накладених на Китай за купівлю російської нафти.Сама поява цієї ідеї, якщо хтось не помітив, збіглася з новим витком напруження між США та Китаєм через торговельні обмеження Пекіна на напівпровідники, а нещодавно – ще й на літій-іонні батареї.Тобто, чим гірші відносини між США та КНР, тим більш рішучим стає Трамп щодо дій проти москви й її головного союзника.І спрощено схема працює так: Китай конфліктує з Америкою, завдаючи ударів по її економіці, Америка б’є у відповідь по китайській, дипломатично прикриваючись антиросійськими заходами (щось схоже з тарифами проти Індії). У підсумку страждає москва.У подальшому до цих заходів можна буде віднести і конфіскацію заморожених російських активів, і вторинні санкції на країни Глобального Півдня, пов'язані як з москвою, так і з пекіном, і приєднання до європейських ініціатив проти "тіньового флоту". Для цього усього лише потрібен імпульс, який зараз і задається Піднебесною.По суті, саме новий виток торговельної війни між двома найбільшими економіками світу може стати найбільшим подарунком для України й справді наблизити завершення війни. А може й перерости у повноцінне глобальне протистояння – що, втім, також не варто відкидати.Тому на найближчий час дивитися слід не у бік Будапешту, а у бік Пекіну, налаштованість якого на конфронтацію, ситуативно грає на руку вже нам.🇺🇦POLITpedia

🇪🇺Як саме ЄС планує використовувати російські активи для допомоги УкраїніСьогодні в Bloomberg вийшла стаття про те, що європейські політики все більше переконуються в необхідності використання заморожених російських активів для забезпечення нашого подальшого фінансування. Ідею цю, до слова, минулого тижня описували й у Reuters із посиланням на слова голови Європейського центрального банку Крістін Лагард.Проте, щоб подібна новина не викликала думок про значні зрушення в питанні конфіскації цих активів, трохи опишу сам механізм цієї "репараційної позики", яку нам прагнуть надати.🗒Якщо коротко, працювати це має так: ⏺ЄС створює спеціальний механізм або фонд, через який мають випускатися цінні папери/облігації або братимуться кредити на загальну суму 140 мільярдів євро під заставу заморожених 200 мільярдів російських активів і гарантію країн ЄС. ⏺Отримані гроші передаються Україні у вигляді "репараційної позики" для оборони/відновлення (на що саме – ще не вирішили). ⏺Погашення цієї "позики" має відбуватися не Україною напряму, а за рахунок післявоєнних російських репарацій.➡️Найцікавіше і найголовніше в цій схемі те, що весь цей час російські активи залишатимуться замороженими і їх ніхто фізично не використовуватиме (лише як ймовірну заставу). У випадку ж, якщо після війни росія відмовиться виплачувати України репарації (сумнівів у чому мало) – а саме вони мають стати основним джерелом погашення кредитного тіла – усе боргове навантаження впаде на країни-гаранти, а російські активи так і залишаться лежати замороженими в європейських банках.Фактично – це не використання російських грошей, а європейські запозичення «під російську заставу», яку юридично чіпати не можна – і цього ніхто робити не буде.➡️Робиться така махінація виключно для того, щоб не вдаватися до механізму прямої конфіскації активів, яка:а) викличе дзеркальну відповідь москви, в якій зберігається майже 288 мільярдів активів вже європейських;б) стане першим таким прецедентом і зробить Європу менш привабливим місцем для закордонних інвестицій – передусім для Китаю, який побоюючись за власні активи, що зберігаються в Європі, почне їх виводити. І це може запустити лавиноподібну реакцію інших інвесторів в європейську економіку.➡️Сама ж ідея такого "використання" російських активів доволі цікава (щось типу здорового компромісу між "залишити все як є" і "все забрати, не дивлячись ні на що") і для нас очевидно позитивна (нам без різниці, чиї це будуть гроші), але через абсурдність ставки на якісь післявоєнні російські репарації – у разі відсутності яких увесь борговий тягар впаде на європейські країни-гаранти, не всі з яких, що очевидно, захочуть брати участь у такій політичній рулетці – вона, на мою думку, доволі важкореалізовувана.Але можливо політична воля в провідних країнах Європи, які зараз стикаються зі значними фінансовими проблемами й шукають інші джерела для довгострокового фінансування нас, буде достатньо сильною й стійкою, щоб у підсумку переломити опір окремих членів блоку – і ми таки побачимо цей механізм у дії. У будь-якому разі відповідь на це дізнаємося вже найближчим часом після зустрічі міністрів фінансів країн G7 цього тижня та саміту лідерів ЄС у Брюсселі наступного тижня, де й обговорюватимуть це питання.🇺🇦POLITpedia

🇺🇸🤜🤛🇨🇳Чому почалась нова фаза американо-китайської торгівельної війни🗣Якщо вам, як і мені, стало цікаво, чому Трамп так раптово вирішив фактично анулювати чинне перемир’я у розпочатій ним же торговельній війні з Китаєм і знову вдарити по Піднебесній тарифною гарматою, запровадивши 100% мита з 1 листопада, скажу, що перший "постріл" і крок назустріч цьому зробив саме Пекін. Так, якщо пам’ятаєте, ще під час першої фази цього протистояння, коли сторони змагалися, у кого мита більші, Сі зробив просту, але вкрай ефективну річ, яка змусила американців бігти домовлятися про перемир’я, – обмежив експорт рідкоземів до США.Тоді цей крок став шоком для Вашингтона, який, як і весь світ, буквально залежить від постачань сировини й технологій її переробки з території глобального монополіста у цій галузі – Китаю (60% видобутку, близько 90% переробки і 80% світового експорту). Перемир’я ж підписали під гарантію того, що китайці продовжать експорт рідкоземів – і вони донедавна справно це виконували.➡️Але цього четверга все змінилося: Міністерство торгівлі Китаю опублікувало нову директиву, згідно з якою тепер усі іноземні компанії, продукція яких містить китайську сировину або вже очищені метали з китайських підприємств (навіть якщо вони були завезені з інших країн), зобов’язані подавати заявки на отримання експортних ліцензій. Схвалення Пекіна також буде необхідним для технологій, пов’язаних із видобутком та плавкою рідкісноземельних елементів, а також для обслуговування та модернізації цього обладнання. Крім того, під контроль потрапив продаж хімічних сполук та реагентів для очищення корисних копалин, без чого цей процес у інших країнах є фактично неможливим.Міністерство торгівлі також зазначило, що будь-яка заявка на використання рідкісноземельних елементів у військових цілях буде відхилена. Експортні заявки, пов’язані з дослідженням і виробництвом деяких передових напівпровідників, а також штучного інтелекту з потенційним застосуванням у оборонній сфері, розглядатимуться в кожному окремому випадку.Простими словами, тепер кожного разу потрібно отримувати дозвіл не лише на придбання корисних копалин чи очищених металів із Китаю, а й на необхідні хімсполуки для власної очистки (у себе вдома) і подальший продаж вже виготовленої продукції, яка містить китайську сировину або метали, очищені на китайських заводах (а це буквально вся світова електроніка). А якщо ти ще й плануєш виготовляти зброю, використовуючи ці ресурси, – можеш про це забути.➡️Тобто Китай фактично бере під свій прямий контроль не просто більшу частину обігу корисних копалин, а й практично всю світову частку високотехнологічного виробництва, яке без китайської сировини неможливе. Відтепер саме Пекін за власним бажанням визначатиме, хто й як може її отримувати й використовувати.Перш за все, це – неймовірний удар по США, які лише почали розвивати власні потужності з переробки корисних копалин, і для їх повноцінного запуску потрібні роки. Це робить Америку надзвичайно вразливою перед будь-якою подібною блокадою з боку Китаю й практично унеможливлює швидке промислове зростання – передусім у військово-промисловому секторі. І це, без сумніву, є найкращим доказом активної підготовки Китаю до повноцінного протистояння зі США, які тепер матимуть ще менше можливостей для відбудову адекватного механізму протидії китайській агресії у Тихому Океані. (Те ж стосується і Європи, яка так само залежить від китайської сировини та підприємств з її переробки і якій загрожує потенційне протистояння з китайським партнером в особі москви).А для світу такий розвиток подій – найкращий доказ того, що монополізація глобального ринку, особливо якщо вона здійснюється такими гравцями, як криптофашистський Китай, ніколи не призводить до чогось позитивного.🇺🇦POLITpedia

🇨🇿Перемога Бабіша не така страшна, як її малюютьВи, певно, знаєте, що вчора на парламентських виборах у Чехії перемогу здобула, відверто кажучи, доволі україноскептична правопопулістська партія ANO на чолі з Андреєм Бабішем, передвиборча риторика якого була явно не на нашу користь.Тоді Бабіш, який уже був свого часу прем’єром, досить негативно висловлювався зокрема й про «чеську ініціативу» з постачання нам 800 тисяч артилерійських боєприпасів з ЄС, в якій Прага головує. З цього більшість абсолютно логічно робили висновки, що ця людина стане для нас новим Орбаном, який повністю згорне цю ініціативу, переріже усю допомогу і тупо максимально ставитиме палиці в колеса.Проте я скажу те, на чому постійно акцентував увагу: політик у період виборів і політик після перемоги на них – дві абсолютно різні людини. Так і Бабіш, відповідаючи нещодавно на питання про постачання нам озброєння й продовження існування «чеської ініціативи», заявив про абсолютну відкритість до обговорень цих питань із Зеленським, зазначивши лише, що така ініціатива має існувати не під керівництвом чехів, а під егідою НАТО.Простими словами – він, очевидно, не збирається йти у відкритий клінч із проєвропейськими силами в країні, які все ще мають велику вагу й крісло президента, та самими європейськими структурами, і не перешкоджатиме такій важливій для нас ініціативі з постачання боєприпасів, по суті стаючи новим Фіцо – який теж наче україноскептичний, але зброю продає і допомогу не блокує.Та навіть якби Бабіш цього реально захотів, миттєво згорнути ініціативу, яку, окрім Чехії, фінансує ціла низка інших країн та компаній – і, що головне, більшість контрактів уже оплачені або підписані, а постачання й розвантаження в Україну вже здійснюються – вистрілити у голову власному ОПК, знищивши його репутацію у світі й підписавшись на роки судових процесів із мільйонними збитками для бюджету. Що він, очевидно, розуміє і чого навряд прагне.А щодо того, що ймовірний новий чеський прем'єр проти вступу України в ЄС принаймні до закінчення війни – відкрию вам секрет: це не лише його позиція; таку думку поділяє абсолютна більшість європейських лідерів, часто просто не озвучуючи її публічно. А постачання боєприпасів для нас сьогодні куди нагальніше питання, ніж майже примарний вступ до ЄС.🇺🇦POLITpedia

🇺🇸🇵🇸🇮🇱Мир у Газі: чи дійсно Трамп наблизився до омріяної Нобелівської премії🗣Одразу зауважу, що особисто я цілковито підтримую намагання Трампа покласти край дійсно жахливій, зважаючи на кількість жертв цивільного населення, війні в Газі, яка зараз радше схожа на етнічну чистку неугідного народу. Як і підтримую висунутий ним 20-пунктний мирний план, за яким усі бойові дії мають негайно припинитися, заручники та тіла загиблих мають бути повернені впродовж 72 годин після початку перемир’я, ЦАХАЛ відведе війська та припинить обстріли, а ХАМАС буде амністований, але повністю роззброєний і відмовиться від участі в палестинській політиці в майбутньому – контроль над якою до повної стабілізації перейде під мандат міжнародного перехідного органу під назвою "Рада миру".Дійсно вважаю, що в ідеалі такий план міг би принаймні пом'якшити довготривалий палестино-ізраїльський конфлікт, але Трамп не був би Трампом, якби знову не вдався до максимального спрощення ситуації на місцях і не вирішив традиційно "побігти поперед батька". Вчора він сколихнув увесь світ – як своїми постами, так і відеозверненням, закликавши Ізраїль негайно припинити обстріли (що я абсолютно підтримую) через нібито погодження ХАМАС піти на стійкий мир. ➡️Кажу "нібито", бо якщо вірити тим же Al-Jazeera, знайомим із деталями відповіді ХАМАС і наводять слова одного з їхніх лідерів, палестинські бойовики цілком погодились на нуль основних пропозицій Трампа, окрім якихось суто технічних, як-от створення технократичної палестинської адміністрації та на обмін 48 ізраїльських полонених (із яких лише 20 живі) – і при цьому назвали термін у 72 години для його проведення теоретичним та нереалістичним. Пункт зі створенням "Ради миру" вони відкидають категорично, наголошуючи, що палестинцями не можуть управляти не палестинці. Усі інші ключові положення, по типу роззброєння ХАМАС та введення міжнародних стабілізаційних сил, які контролювали б ситуацію у Газі, теж по суті відкидають, наголошуючи на тому, що для цього потрібно проводити подальші консультації та обговорювати нові деталі для домовленостей. ➡️Тобто єдине, на що повністю погодився ХАМАС – провести обмін 20 ізраїльських заручників та ще 28 тіл загиблих на 1 950 палестинців, які перебувають в ізраїльських тюрмах, за умови припинення обстрілів із боку Ізраїлю; лише після цього мають початися переговори щодо всіх інших пунктів. І це насправді ідеальний розвиток подій для терористів – він дає їм змогу не лише повернути цінних людей із ізраїльських в’язниць, а й позбавити Нетаньягу вагомої підстави для подальшого продовження війни в Газі, адже саме повернення заручників було публічною метою операції.Ізраїльтяни, скрегочучи зубами в медіа, вимушено погоджуються на такий крок, але говорити про те, що після обміну, якщо той ще відбудеться, почнуться рухи до реального втілення плану Трампа, на мою думку, поки що передчасно. Як мінімум тому, що ні ХАМАС, якому ведення бойових дій дає постійний притік рекрутів і легітимність для панування в Газі, ні сам Нетаньягу, над яким висить низка корупційних скандалів, реальна загроза ув’язнення і ультраправі коаліційні партнери, що прагнуть знищити все, пов’язане з палестинцями, не прагнуть дійсно реального й стійкого миру. Тому з 95% ймовірністю вважаю, що план буде максимально саботований обома сторонами цього доволі заплутаного конфлікту і його остаточного вирішення ми найближчим часом не побачимо – але традиційно буду радий помилитися і щиро сподіваюсь на ті 5%, що залишились.🇺🇦POLITpedia

Президент Трамп погодив дозвіл на нанесення ударів вглиб Росії, заявляє спеціальний посланник в Україні генерал Кіт Келлог в ефірі FOX News – але інколи Пентагон не дозволяв Україні їх завдавати.Келлог: «Усі повинні виконувати вказівки президента. Він – Верховний головнокомандувач за Конституцією, і всі повинні йому підкорятися. Коли президент не йде вліво, ви йдете вліво [тут Кіт обмовився]. Якщо він каже йти вправо, ви йдете вправо. Це – президент. За останніми даними, ніхто з нас не отримав голосів колегії виборців, а він отримав. Тому коли президент каже щось зробити, ми просто маємо це зробити і виконати вказівку».Генрі: «Ви хочете сказати, що позиція президента полягає в тому, що Україна може наносити удари вглиб Росії – що це було санкціоновано президентом?»Келлог: «Я думаю, що, читаючи те, що він сказав, а також те, що сказали віцепрезидент Венс і секретар Рубіо, відповідь – так. Використовуйте можливість бити глибоко. Немає жодних “святих місць”.» Перше і основне питання – чим саме ці удари наносити. Поки жодних нових партій ракет, як-от ATACMS чи GMLRS, що запускаються з HIMARS, не оголошено. Втім можна припустити, що на роль виконавців deep-strike'ів підійдуть уже анонсовані ракети ERAM, частина з яких має надійти вже в жовтні і які можна запускати як з МіГів, так і з F-16. Там загалом нам має надійти 3350 одиниць і якщо вірити Вікіпедії, їхня максимальна дальність сягає до 460 км – потенційно це виніс усіх оперативних тилів й логістики ворога.Інше питання — це саме дозвіл від Пентагону, на чому і наголошується у початку новини.Як я вже згадував раніше, "улюблений" багатьма Елбрідж Колбі проштовхнув ускладнення процедури погодження таких ударів: тепер кожен такий удар вимагає прямого підпису міністра війни Гегсета, що, як ви розумієте, значно розтягує процес у часі й може дозволити міністру, якого важко назвати прихильником України, саботувати операції.Звісно, цю опцію завжди можна пофіксити – але для цього потрібна політична воля Трампа (і щоб хтось йому це доніс, бо навряд він про такі тонкощі знає).До того ж скепсис викликає те, що про цей анонс говорить історично проукраїнський Келлог, посилаючись виключно на публічні слова Трампа, Венса й Рубіо. Це лиш посилює моє припущення про використання самої можливості нанесення цих ударів, як інструменту примусу москви до переговорів (без нанесення самих ударів). Але якщо Трамп і справді погодив дозвіл на удари вглиб росії і у Пентагоні цьому не заважатимуть, то це був би неймовірний прогрес, який міг би спрацювати краще за будь-які санкції, яких так не прагне Білий дім.Втім з цією адміністрацією завжди забагато «але». Тому краще дочекатися моменту, коли ці удари таки почнуть завдаватися.

🗣З усього сказаного вчора Трампом і Зеленським, окрім різкого й доволі неочікуваного переходу першого до лав "свідків кордонів України 91-го чи бодай 22-го року" (точно він так і не уточнив), найбільше мені приглянулися слова саме президента України про відносини американського очільника з путіним. Зокрема, про те, як російський диктатор запевняв у швидкому захопленні Донбасу і як потім Зеленському доводилося це спростовувати. ➡️Там фактично президент підтвердив усі припущення та побоювання щодо вже багатьма забутого "50-денного ультиматуму" Трампа, який пролунав за десять днів після того, як путін повідомив американському лідеру про плани взяти Донбас за 60 днів. Це "співпадіння", на яке свого часу багато хто звертав увагу, виявилося саме тим, чим його й вважали: Трамп просто хотів, не чекаючи остаточного захоплення Донбасу військами свого, ймовірно вже остаточно колишнього, друга Владіміра, віддати його фактично без бою, щоб вийти на якусь домовленість. А після того, як Україна відмовилася йти на такого роду поступки, він просто дав час росіянам довести справу до кінця самотужки, і вже тоді вийти на угоду. І коли, як і очікувалося, цього не сталося, ставлення Трампа до слів та заяв путіна, як зазначає наш президент, суттєво змінилося. До речі, сам Донні учора, розмірковуючи на зустрічі з Макроном про те, що ця війна мала бути для нього «найлегшою» через стосунки з Владіміром, визнав, що ці стосунки нічого не означали (були марними). Звідси можна припустити, що певний прогрес у його свідомості таки відбувся, а зважаючи на доволі гостру риторику, якої раніше, погодьтеся, не було, цей прогрес виглядає майже остаточним.➡️Що ж до самих його заяв, то червоною ниткою проходить посил про те, що американці не планують надто активно втручатися у цю війну, залишаючи основний тягар на плечах України та країн НАТО, яким таки здійснюватиметься продаж американського озброєння для продовження боротьби з росією (зауважу: про санкції жодної мови поки не йде й, імовірно, найближчим часом не піде). Але, якщо я правильно його зрозумів, більше того рівня примусу України до будь-якого миру з москвою (на який та через свої максималістські амбіції не пішла і йти поки не збирається), з попутним викручуванням нам рук, не передбачається. А це, по суті, і є тим максимумом, якого особисто я, як і багато інших оглядачів, очікував від Трампа: Америка продовжує продаж зброї й не змушує влаштовувати цирк із перемовинами, тиснучи на Київ.❕Проте завжди треба пам’ятати, що це Трамп, який не є і ніколи не був людиною слова. Судити про нього лише за риторикою, як ми вже неодноразово переконувалися, марно. Тому поки що просто спостерігаємо, але з надією на те, що цей його черговий поворот таки остаточний і після нової розмови з Владіміром чи візиту Віткоффа до москви все знову не зіб’ється до заводських налаштувань.🇺🇦POLITpedia