POLITpedia | Не мав змоги в попередні дні приділити увагу важливим політичним подія...

Не мав змоги в попередні дні приділити увагу важливим політичним подіям, яких відбулося чимало, але й проігнорувати їх було б неправильно.Головною з них стала, безумовно, зустріч президента США Дональда Трампа з керівником КНР Сі Цзіньпіном, яка мала б нести в собі певні доленосні наслідки для всього світу, включно з нами. Проте єдине, до чого вона насправді призвела, – сторони просто домовилися продовжити на рік своє торговельне перемир’я, відкотивши основні обмеження, запроваджені напередодні (Китай нібито має зняти обмеження на експорт рідкоземів, а США – відмовитися від введення нових високих мит).Усі інші питання, особливо безпекові (китайська загроза Тайваню, російсько-китайське партнерство, врегулювання війни в Україні), просто оминули – ймовірно через усвідомлення діаметрально протилежних позицій сторін, через що розгляд цих тем розцінили безглуздим.Цю саму річну «паузу», що стало очевидно одразу після зустрічі, сторони планують використати як час для кращої підготовки до потенційної війни. Особливо яскраво це видно по США – з наміром Трампа розпочати ядерні випробування, які не проводилися вже кілька десятиліть і потрібні для того, щоб упевнитися у готовності власного арсеналу до використання (а це означає, що ймовірність такого використання зростає). Також про це свідчить й посилення американської військової присутності у Філіппінах, які мають стати головним бастіоном США в разі війни з КНР за Тайвань (детальніше про це писало Reuters). І заклики міністра війни Хегсета до спільного морського моніторингу з азійськими союзниками у Тихому океані.Для нас із вами така «розрядка» означає, що протягом цього року серйозних кроків США щодо тиску на Китай – аби той не допомагав росії у веденні війни й не закуповував її енергоресурси –, імовірно, не буде. Будуть обмежені вторинні санкції, удари по «тіньовому флоту», але радикальних дій, які могли б суттєво погіршити відносини Вашингтона й Пекіна, – ні.Втім, що цікаво, за реакцією Трампа на заклики Орбана щодо винятків із дії цих санкцій видно, що поступок теж не буде – вони діятимуть, незалежно від особистих відносин певних лідерів із президентом США. Це, на мою думку, свідчить про те, що в питанні протидії путіну Трамп налаштований доволі серйозно (поновлення ядерних випробувань, між іншим, стало реакцією саме на російські дії).В той же час, однією з головних проблем для нас нині (окрім ситуації на фронті) залишається фінансування подальшого етапу боротьби, яке зараз майже повністю лягає на плечі європейців.Як пише The Economist, для забезпечення обороноздатності та самого існування України у період з 2026 по 2029 рік (період каденції Трампа) знадобиться близько 389 мільярдів доларів у вигляді фінансової та військової допомоги.Щоб хоч частково покрити цю суму, в Європі дедалі серйозніше розглядають ідею конфіскації заморожених російських активів – особливо після провалу ініціативи з «репараційною позикою» на 120 мільярдів доларів, про яку я писав раніше.Головною перешкодою залишається позиція Бельгії, де зберігається найбільша частка російських активів, а також низки інших країн, які володіють ними у меншій кількості.Втім, як зазначає Politico, Єврокомісія чинить тиск на національні уряди, аби вони погодили бодай якийсь механізм залучення російських коштів. І якщо ЄС проявить стійку політичну волю, а можливо, отримає й підтримку у вигляді аналогічних дій Вашингтона, то використання російських активів для фінансування України може стати реальністю.Чи вдасться це ЄС – дізнаємося після наступного засідання Європейської ради, яке відбудеться 18 грудня.🦴POLITpedia