Estadísticas de telegram channel - @politikosmos

☝️Пан Сі також продовжує використовувати термін особливих викликів. Це було темою закритої промови, яку він виголосив у січні 2023 року на Центральному комітеті партії. Частину з неї було опубліковано у березні цього року. "Коли партія зростає, деякі можуть формувати маленькі угруповання або фракції або виявляти поведінку, яка підриває єдність партії та її бойову силу", — сказав він. "Фортецю найпростіше зламати зсередини. Єдині, хто може нас перемогти, — це ми самі". Більшість аналітиків погоджуються, що сьогодні немає явних розколів у партії, але їхнє можливе повторне виникнення, безумовно, його турбує.У серпні пан Сі знову згадував радянську історію. Цією нагодою стало 120-річчя від дня народження Дена Сяопіна, лідера, який запустив політику "реформи та відкритості" Китаю наприкінці 1970-х років. Він похвалив Дена за "рішучий опір заворушенням" у Китаї в 1989 році "на тлі розпаду Радянського Союзу та драматичних змін у Східній Європі". Він процитував Дена: "Ніхто не може нас знищити".**У величезній кількості літератури, яку Китай виробив з 1990-х років про радянський колапс, за часів пана Сі відбувся зсув акценту. Прихильники Дена використовували долю Радянського Союзу як спосіб опору ідеологам у партії, які вважали його економічні реформи зрадою марксизму. Подібний догматизм, стверджували вони, зруйнував радянську економіку, підживлюючи громадське невдоволення, яке пришвидшило падіння країни. По суті, це було посланням "південного туру" Дена на початку 1992 року, який поновив його програму реформ.Пан Сі, з іншого боку, більше зациклений на втраті радянською партією ідеологічної та організаційної дисципліни. Це очевидно з величезних зусиль, які він доклав, щоб відновити партію на місцях, зміцнити її присутність у приватних компаніях та забезпечити повну покору своїм наказам серед членів партії. Після радянського колапсу Ден і його безпосередні наступники відмовилися від розмов про політичні реформи, але все ще терпіли обмежені експерименти, такі як дозвіл малим НУО допомагати жертвам несправедливості. Китайські академіки чітко пояснюють, чому, стверджуючи, що НУО, які підтримуються Заходом, зіграли роль у тому, щоб штовхнути радянську партію до краю.Пропагандисти Китаю надають перевагу не зупинятися на проблемі, яка є спільною для автокрацій: як забезпечити гладкий перехід влади, коли лідер залишає посаду або помирає. У 2010 році, за два роки до приходу пана Сі до влади, книга, опублікована в Китаї — "Істина про Радянський Союз: 101 важливе питання" — містила аналіз його боротьби за спадкоємство. Протягом комуністичного правління в Москві, йшлося в книзі, вибір лідерів визначався "жорстокою внутрішньою боротьбою за владу, яка вирішувалася невеликою групою старійшин за лаштунками або навіть вирішувалися через партійні перевороти".Пан Сі, схоже, не зробив уроків. Він не виявив жодного інтересу до підготовки спадкоємця та змінив неписані правила, щоб дозволити собі керувати так довго, як йому хочеться. Подальший перехід Китаю після Сі може знову викликати спогади про бурхливу історію Радянського Союзу.Підписатись на «Космос політики»

👆Останні опитування підкреслюють зростання невдоволенням китайською присутністю в регіоні. За даними опитування Central Asia Barometer 2021 року, 47% респондентів у Казахстані висловили занепокоєння щодо китайських інвестиційних проєктів, порівняно з 35% у 2019 році. У Киргизстані негативне ставлення до економічної діяльності Китаю зросло з 30% у 2018 році до 45% у 2021 році, що відобразилось у значних протестах проти китайської золотодобувної шахти Кумтор. Крім того, амбітний проєкт Китаю — "Один пояс, один шлях" — більше не сприймається однозначно. Згідно з доповіддю 2022 року, майже 40% таджицьких респондентів вважали, що китайські інвестиції не приносять користі місцевим громадам. Зростає невдоволення через "боргову дипломатію" Китаю, причому, за даними Financial Times, до 2022 року Киргизстан і Таджикистан мали приблизно 40% і 30% зовнішнього боргу перед Китаєм відповідно.Нова ера для Центральної АзіїЦентральна Азія опинилась на роздоріжжі. США заохочують регіон використати своє стратегічне положення та підтримати протидію агресивній політиці Китаю. Цей період зміни альянсів і нових можливостей може потенційно привести до більш процвітаючої та незалежної Центральної Азії. Якщо управляти цим процесом вміло, країни Центральної Азії можуть стати сильнішими, сприяючи більшій регіональній інтеграції та стабільності.У цьому мінливому геополітичному ландшафті Організація тюркських держав (ОТД) може відіграти ключову роль, схожу на новий Європейський Союз, підвищуючи регіональну співпрацю та братерство. У міру розгортання великої геополітичної гри роль Центральної Азії стає все більш важливою, роблячи її критичним фокусом як для США, так і для глобальних стратегій.Підписатись на «Космос політики»

☝️Якщо ж подивитися з іншого боку і врахувати, що, за даними Федерального агентства з праці, з усіх українських біженців, які приїхали в Німеччину на початок 2024 року, працездатними вважалися близько 530 000, то виходить: з них на роботу влаштувалися вже трохи більш ніж половина, якщо врахувати й тих, хто зайнятий неповний день. Судячи з усього, помітне поліпшення ситуації настало в червні та липні, оскільки до травня Німеччина змогла працевлаштувати менше українців, ніж планувалося.Олаф Шольц вимагає прагматизмуХай там як, канцлер оголосив наявні результати успіхом. Але що куди більш важливо: він повністю підтвердив продовження взятого курсу. У своїй промові на зустрічі з нагоди річниці програми Jobturbo Олаф Шольц кілька разів повторив слово "прагматизм". Усім зацікавленим сторонам слід проявити навіть "максимальний прагматизм", підкреслив він, маючи на увазі й самих біженців, і роботодавців, і державні органи, в тому числі бюро з працевлаштування. "Головна мета: забезпечувати біженців роботою швидше, ніж раніше", — заявив канцлер. Не слід чекати та вимагати від них хорошого володіння німецькою мовою, багато робіт можна виконувати й з незначними знаннями, зазначив Олаф Шольц і послався на досвід ФРН, яка в 1960-х роках приймала гастарбайтерів, і вони відразу починали роботу при повному незнанні мови. За його словами, займатися її вивченням можна і паралельно з роботою. Більшість професій допускають роботу також і без визнання кваліфікації, вважає канцлер ФРН.Звертаючись до присутніх, Олаф Шольц подякував в їх особі всім працевлаштованим біженцям за те, що вони вносять внесок у зміцнення добробуту Німеччини. В умовах дефіциту кадрів трудові мігранти дуже потрібні країні, жодна країна у світі не здатна забезпечити економічний ріст при скороченні трудових ресурсів. Водночас Олаф Шольц, відчуваючи наростальний тиск з боку опозиції, послав у бік біженців чітко і досить жорстко сформульований сигнал: "Ми не хочемо на гроші платників податків підтримувати нічогонеділання".Підписатись на «Космос політики»

Центральна Азія виграє від війни в Україні - IntellinewsВійна в Україні спричинила руйнування в Україні, економічні спотворення в Росії та рецесію в Європі. Але є одна група країн, яка виграла від війни: Центральна Азія.П’ять країн – Киргизстан, Узбекистан, Казахстан, Таджикистан та Туркменістан – збільшили обсяги торгівлі. Попит з Росії, відрізаної від традиційних постачальників з Європи, стимулює бум у виробництві та інвестиціях.Проте, країни Великого Шовкового Шляху зазнали значних змін, не лише через війну. Центральна Азія також залучена у зростаючу напругу між Вашингтоном і Пекіном, а також у повернення талібів до влади в Афганістані, що загрожує безпеці регіону.Ще до початку війни в Україні більшість стран процвітали завдяки трьом десяткам років економічних реформ. Тепер додатковий торговий дохід і зростаючий попит прискорюють зміни, і країни інвестують отримані кошти в розвиток.Найбільша зміна – це перенаправлення сотень мільйонів доларів торгівлі через одну з п’яти стран на Москву, що допомагає оминути жорсткі санкції, накладені на Росію. Основна частина торгівлі не є обходом санкцій; це просто експорт товарів, які Росія не може отримати через самообмеження західних фірм.Киргизстан, зокрема, подвоїв бюджетні доходи за останній рік і використовує прибуток для розширення потужностей гідроелектростанцій, перетворюючи гірську республіку на енергетичний центр для регіону.Центральна Азія стала стратегічно важливою для решти світу завдяки своїм запасам сировини, нафти і газу та рідкісних мінералів.Після вторгнення Росії в Україну багато аналітиків вважали, що азійськи страни будуть змушені вибрати сторону або зіткнутися із санкціями. Однак цього не сталося. Замість цього виник делікатний багатовекторний баланс.Війна в Україні та контроль талібів над Афганістаном не ізолювали Центральну Азію. Замість цього ці події оживили відносини регіону з великими світовими ринками. Лідери регіону, як єдиний блок «C5», відвідали Пекін, Берлін, Брюссель, Москву, Нью-Йорк і Сіань. У свою чергу, міжнародні лідери здійснили безпрецедентну кількість візитів до регіону.Конфлікт між Сходом і Заходом та тиск на Центральну Азію вибрати сторону призвели до покращення відносин регіону з обома сторонами, оскільки підтримка країн регіону є частковою і між собою. Цим странам вдалося уникнути бінарних виборів і натомість сприяти середовищу, де навіть конфліктуючі держави можуть співіснувати.Економіка Центральної Азії зростає, зокрема завдяки зростанню обсягів торгівлі з Росією, яке стимулює місцеві інвестиції. В Україні було виявлено, що 98% машин і чіпів, необхідних Росії, постачаються з-за кордону.Киргизстан отримав найбільшу вигоду, а Узбекистан – найменшу. Бюджетні доходи Киргизстану подвоїлися, а економічне зростання у 2023 році перевищило 8%. Тим часом, за оцінками, економіка Росії досягла піку наприкінці першої половини цього року і зараз починає охолоджуватися.Підписатись на «Космос політики»

☝️Ключовим елементом цього бачення є розвиток порту Чабахар в Ірані, в який Індія значно інвестувала. Цей проект має на меті обійти Пакистан, надаючи Індії прямий маршрут до Афганістану і Центральної Азії. Незважаючи на виклики, спричинені поверненням талібів до влади в Афганістані, Індія залишається відданою цій ініціативі. Окрім інфраструктури, Індія використовує свою м’яку силу, пропонуючи стипендії для студентів з Центральної Азії та сприяючи культурним обмінам. Вона також поступово розширює свою безпекову співпрацю, проводячи спільні військові вправи і пропонуючи програми навчання.Для країн Центральної Азії ця нова увага з боку регіональних сил представляє як можливості, так і виклики. З одного боку, це пропонує перспективи збільшення інвестицій, покращення зв'язку і зменшення залежності від Росії та Китаю. З іншого боку, це ризикує втягнути ці нації у нові геополітичні суперечки. Кожен з претендентів стикається з власними труднощами. Амбіції Туреччини обмежені географією та складними відносинами в Кавказі. Зусилля Ірану ускладнюються міжнародними санкціями та регіональними підозрами щодо його намірів. Індія, хоча і пропонує привабливе партнерство, стикається з обмеженими ресурсами та логістичними викликами доступу до Центральної Азії. Крім того, Росія та Китай залишаються важливими гравцями в регіоні. Безпекові гарантії Москви і економічна вага Китаю не можуть бути легко замінені, незалежно від їхніх поточних проблем в інших місцях.Огляд на майбутнєЯк новий розділ Великої Гри розгортається, виникають кілька ключових питань. Чи зможе Туреччина подолати географічні та політичні перешкоди для реалізації свого бачення Середнього коридору? Чи буде поєднання культурних зв'язків, географічної близькості та військової співпраці Ірану переконливим для лідерів Центральної Азії? Чи зможе Індія перетворити свою м’яку силу та демократичні креденціали на реальний вплив? Відповіді на ці питання визначать не лише майбутнє Центральної Азії, але й загальний баланс сил в Євразії. Оскільки Туреччина, Іран і Індія змагаються за позиції, країни Центральної Азії мають більше варіантів – і складніші вибори – ніж вони мали за останні десятиліття.Ясно одне: Центральна Азія, яка довго вважалася периферією глобальних справ, знову стає фокусом міжнародної конкуренції. Регіональні величезні природні ресурси, стратегічне розташування та невикористаний економічний потенціал роблять його важливішою частиною глобальної шахівниці.Для політиків в Анкарі, Тегерані та Нью-Делі успіх у Центральній Азії може бути перетворюючим, пропонуючи нові торгові маршрути, енергетичні ресурси та стратегічну глибину. Для самих країн Центральної Азії вміле маневрування між цими суперечливими інтересами може привести до нової ери процвітання та автономії.Підписатись на «Космос політики»

👆Група «Вагнера» глибоко вкорінена в системі безпеки Центральноафриканської Республіки, і, за словами експертів, це ускладнить для Туадера диверсифікацію партнерів із безпеки.Вашингтон тиснув на Центральноафриканську Республіку, щоб вона знайшла альтернативу «Вагнеру» протягом багатьох років. Але всі зусилля принесли мало результатів, хоча двері залишаються відчиненими для можливостей співпраці з іншими.Африканські уряди говорять, що хочуть робити власний вибір. Але реакція Росії на компанію Bancroft може підірвати авторитет Москви в інших країнах.Після смерті Пригожина Росія швидко взяла під контроль активи «Вагнера», і її міністерство оборони заявило країнам, де працювала група, що воно перейме її операції. Москва намагається переформатувати найманців, створюючи нову структуру «Африканський корпус», яка може поглинути «Вагнера». Що стосується Центральноафриканської Республіки, невідомо, наскільки держава може контролювати найманців, які здобули популярність серед багатьох місцевих жителів і стали частиною суспільства, варячи пиво і відвідуючи ринки. Тим не менш, вони здебільшого тримаються окремо, пересуваються вулицями з закритими обличчями і на немаркованих автомобілях.Для більшості місцевих жителів мало інтересу до суперечок між іноземними державами. Вони просто хочуть миру та безпеки у своїй країні.Підписатись на «Космос політики»

☝️Компанія Telegram наголошує на незалежності і офіційно каже, що її розробники, більшість яких походять з Росії, базуються в Дубаї.Окрім Павла Дурова серед ключових осіб в Telegram осіб є його старший брат Ніколай - автор шифрувального коду та інших елементів програмного забезпечення платформи.Ніколай Дуров, з яким також хочуть розмовляти французькі слідчі, офіційно є працівником математичного інституту в Санкт-Петербурзі в Росії.Назар Токар також має окреме застереження, яке може стосуватися і, наприклад, керівника української розвідки Кирила Буданова.“Telegram, окрім власне листування, має доступ до безлічі інших параметрів. Це і параметри вашого телефону, і встановлені інші програми, і галерея, і список контактів, і геопозиція, і ще дуже-дуже багато даних. Всі ці дані збираються та аналізуються всіма великими платформами. Це нормальна практика. Facebook, Whatsapp, Signal, дещо в меншій ступені, TikTok, збирають і аналізують колосальний об'єм інформації. Не є виключенням і Telegram. Але, якщо, згадані вище, компанії діють за законами Євросоюзу і Штатів, то Телеграм не підпорядковується ні першому, ні другому. Він діє за законом Російської Федерації”, - каже активіст.Назар Токар пропонує взяти до прикладу начальника української військової розвідки:“Буданов заявляє, що в нього нема Telegram, і його телефон, м'яко кажучи, не є публічним. При цьому у деяких людей, які користуються Telegram, у них в контактах записаний так чи інакше Буданов. Це означає, що Telegram отримує список контактів всіх цих людей і завдяки цьому отримує дані про його телефон, його інші додаткові дані, які записані. Це може бути електронна пошта, це може бути додатковий номер телефону, це може бути будь-яка додаткова інформація, яка записана в телефонній книзі. До всієї цієї інформації має доступ також Telegram”.Підписатись на «Космос політики»

☝️Частина 4По-перше, таліби створили в Афганістані режим, що дозволяє їм заробляти гроші та витрачати їх на зміцнення своїх сил. Загальна чисельність бойовиків у всіх структурах, а в них є і так звана армія, і поліція, і спецслужби, хоча «поліція терористів» звучить дуже дивно, тож загальна чисельність наближається до півмільйона людей. При цьому в Афганістані 80% населення складає молодь, яка живе у злиднях, і це найкращий матеріал для вербування бойовиків. А якщо таліби постійно вирощують покоління джихадистів, то вони їх застосують, рано чи пізно.По-друге, в Афганістані процвітають інші джихадисти, які приїжджають звідусіль. І вони є великою загрозою для сусідніх країн, як для Ірану, так і для Центральної Азії. Нехай це не сам «Талібан», але вони набирають сили під егідою талібів.По-третє, як ви вірно зауважили, це суперечки із сусідніми країнами, насамперед, за воду. Конфлікту з Іраном поки що вдалося уникнути. Зверніть увагу, як останнім часом різко активізувалася діяльність Узбекистану щодо нормалізації відносин із талібами. Дійшло до поїздки прем'єр-міністра Узбекистану до Афганістану та підписання угод. Звідки це все? Дуже просто, мої джерела повідомили, що таліби пред'явили Ташкенту територіальні претензії щодо лінії кордону та передали документи з вимогою пересунути кордон на північ.Таліби стверджують, що Узбекистан десятки років проводив різні роботи на Амудар'ї, через що її русло змістилося на південь. Тепер вони вимагають повернути кордон на місце, тобто якщо це буде зроблено, то вся Амудар'я опиниться на території талібського Афганістану. Ось такий хитрий спосіб відібрати річку. Швидше за все, саме це і змусило Узбекистан активізуватися з метою переконати талібів відступити, але поки що «Талібан» поступатися не збирається і має намір усіма доступними засобами відібрати в Узбекистану річку.З Туркменістаном те саме. Таліби висловили територіальні претензії, від 30 до 50 кілометрів на кордоні. Тому туркменістанський уряд також змушений активно вести з ними переговори.Канал «Кіш Тепа» пов'язаний із претензіями на річку Амудар'я. Окреме питання, хто саме дав талібам гроші на канал, але це поки що невідомо. У будь-якому випадку, таліби мають намір відібрати річку та інші території у сусідів, і вони готові застосувати всі наявні у них кошти, в тому числі діяти через різні екстремістські угруповання, щоб дестабілізувати Узбекистан та Туркменістан. Тож сам режим «Талібану» залишається загрозою для регіону.Підписатись на «Космос політики»

☝️Четверте, через різні помилки інтелектуальної еліти та лідерів Демократичної партії — наприклад відстоювання крайніх «пробуджених» позицій, таких як відкриті кордони, припинення фінансування поліції тощо — багато правих, поміркованих і виборців, які не мають вищої освіти, прийшли до висновку, що демократи – ліві екстремісти. Ті, хто вважає, що демократам бракує патріотизму, набагато менш схильні до відмови від Трампа, навіть попри те, що Гарріс і Вальц роблять кроки, щоб апелювати до них.По-п'яте, з усіх цих причин ефективні дії громадянського суспільства проти Трампа стали більш складними. Після років, протягом яких ліві тестували себе на ідеологічну чистоту і ганьбили тих, хто не пройшов тест, все менше незалежних виборців і поміркованих республіканців будуть готові приєднатися до антитрампівської коаліції з багатьма елементами. Прогресивні демократи можуть опинитися наодинці проти його антиконституційної або антидемократичної поведінки, і цього буде недостатньо.З усіх цих причин загрозу Трампа американським інститутам слід сприймати серйозно. Ще раз, єдиний спосіб захистити американську демократію — використовувати демократичні засоби, щоб перемогти його. Демократія процвітає, коли вона дає реальні результати та допомагає людям реалізовувати свої прагнення. На практиці це означає сприяння економічному процвітанню, безпеці, справедливості, компетентному управлінню та стабільності. Останнє особливо важливо для протистояння періодичним потрясінням і викликам, в тому числі загрозам самій демократії.Трамп не перший антидемократичний демагог, який привернув сильних прихильників, і він не буде останнім. Американські інституції стали сильнішими, витримавши протофашистський виклик батька Чарльза Кофліна наприкінці 1930-х років, опір громадянським правам чорношкірих на Півдні Джима Кроу в 1950-1960-х роках, президентську кампанію сегрегаціоніста Джорджа Воллеса в 1968 році та Вотергейт. Якщо Трамп зазнає поразки у листопаді, інститути США знову стануть сильнішими.Але для того, щоб демократія витримала такі випробування, у виборчому бюлетені мають бути добрі альтернативи. Люди повинні мати можливість голосувати за політиків з гарною репутацією у вирішенні проблем та захисті вільних інституцій. Квиток Харріса-Уолца, схоже, відповідає вимогам. Тепер розпочинається важка робота з мобілізації людей та відновлення підтримки демократії. Але ще більш важкою роботою буде виконання обіцянок демократії шляхом боротьби з бідністю та нерівністю, зниження поляризації та екстремізму з обох сторін та демонстрації того, що уряд дійсно працює для простих людей.Підписатись на «Космос політики»

☝️Нещодавно було завершено роботу над ключовою складовою публічної дипломатії – угодою про культурне співробітництво, яка обговорювалася з 2002 року. Цей меморандум не тільки про культурні обміни й делегації, фестивалі й заходи, а й про збереження нематеріальної і матеріальної культурної спадщини, бібліотек, музеїв і культурних архівів.Останнє, але не менш важливе – підписання меморандуму про розвиток громад, в рамках якого Індія надасть грант на відновлення на рівні громад соціальної і цивільної інфраструктури, зруйнованої під час війни. Зазвичай Індія надає таку грантову допомогу тільки сусідам. Час покаже, чи допоможуть ці меморандуми залучити Індію в різні складові мирного плану з десяти пунктів президента України Володимира Зеленського, такі як продовольча безпека, охорона здоров’я, захист культурної спадщини та повоєнна відбудова.Ба більше, візит Моді показав, що починається щось цікаве: політика Індії «Погляд на Схід» зосереджена на Східній і Центральній Європі. Після Чехії та Угорщини подвійний візит в Польщу і в Україну, що відбувається вперше за 45 і 33 роки відповідно, є не просто історичною подією, а зрушенням у зближенні з розширеним Європейським союзом.Сепарація від Росії – це питання, якого індійські політики уникають, іноді рішуче заперечуючи, але факти і дані показують, що відокремлення вже давно почалося, зокрема в оборонному секторі. За даними SIPRI, в 2009 році 76 відсотків оборонного обладнання походило з Росії, а в 2019-му – ще до пандемії та повномасштабної війни – цей показник знизився до 36 відсотків. Купівля сирої нафти у Росії – ахіллесова п’ята Індії. Економічне зростання, яке є метою пана Моді, залежить від дешевої енергії, але не без політичних компромісів, оскільки президент Зеленський закликав його зменшити аби припинити сприяння Росії. На той факт, що це сприяння є маргінальним, оскільки транзакції здійснюються в рупіях, а значна частина переробленої нафти продається на Захід, не завжди звертають увагу.Існує також фактор Китаю для Індії. В першому Захід бачить скоріше супротивника, а в останній – партнера в зміцненні безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Дедалі тепліші відносини Росії з Китаєм є тригером для активізації цих процесів.Ніколи раніше фактор причетності до мирного процесу в Європі після Другої світової війни не був настільки важливим і актуальним для зовнішньої політики неєвропейських держав, особливо країн Глобального Півдня. Візит в Україну можна розглядати в цьому контексті як подовження руки, яку Індія простягає Центральній і Східній Європі з метою співпраці.Підписатись на «Космос політики»