Космос політики | Європа уважно стежила за розвитком подій. Для Італії, яка уклала в 202...

👆Європа уважно стежила за розвитком подій. Для Італії, яка уклала в 2023 році з Лівією газовий контракт на $8 млрд терміном на 25 років, стабільність в Сірті критично важлива. Будь-які бойові дії в регіоні можуть підірвати енергетичну безпеку країни. Франція через Total Energies також залучена до проєктів з видобутку вуглеводнів у Гадамесі та Сірті. При цьому європейські країни стурбовані можливою міграційною хвилею. Вже на початку 2025 року потік нелегалів з лівійського узбережжя знову збільшився. Наступ ЛНА на Тріполі може викликати нову кризу — десятки тисяч біженців за лічені тижні. У цій ситуації Туреччина, як нова покровителька ЛНА, пропонує європейцям стабільність, захист та інвестиції. Це робить її більш прийнятним партнером, ніж Росія, чия присутність сприймається як джерело нестабільності.Сам Хафтар використовує ситуацію з максимальною вигодою. Отримуючи підтримку і від Москви, і від Анкари, він зміцнює контроль над східною Лівією, демонструє здібності в дипломатії та стратегічному мисленні. Такий підхід знижує його залежність, дозволяє уникнути тиску з боку одного центру сили і робить його самостійнішим гравцем. Крім того, він застраховується від потенційного розвороту політики Кремля, який у разі провалу може звинуватити Хафтара в невдачах. Поява альтернативного партнера — Туреччини — допомагає ЛНА почуватися впевненіше. Росія, у свою чергу, продовжує формально нарощувати присутність, але робить це в тіні: проєкти йдуть під білоруським «прапором», військові формально числяться у складі «Африканського корпусу», частина операцій проводиться через афілійовані структури. Незважаючи на все це, темпи турецької експансії виявляються вищими. Турецькі підрядники діють швидше, гнучкіше і прозоріше. Підтримка дронів, навчання, логістика, відновлення — все це дає Хафтару відчутні дивіденди.На тлі всього цього російська стратегія виглядає застарілою. Москва спирається на важку бюрократію, застарілі канали впливу і обмежені ресурси. Туреччина ж пропонує модель гнучкого партнерства, яка виявляється набагато ефективнішою. Весна 2025 року вже стала поворотним моментом: Анкара витісняє Москву з її позицій, стаючи головним партнером ЛНА, а Східна Лівія перетворюється на арену суперництва, де російський вплив стрімко слабшає. Показово, що саме завдяки економіці Туреччина досягає військового результату. Замість прямого тиску — інвестиції, відновлення міст, реальна допомога населенню. Це дозволяє їй зміцнюватися без боїв і конфліктів, пропонуючи модель, в якій виграють всі — крім Росії. Якщо поточні тенденції збережуться, Москва буде витіснена з регіону, де ще недавно відчувала себе господарем.Для Путіна це може означати необхідність шукати нового Хафтара — або новий Тобрук. Втрата впливу в Лівії — не просто дипломатичний провал, а стратегічна поразка, яка нівелює багаторічну роботу та інвестиції. В умовах триваючої війни в Україні, погіршення економічних показників і зростаючої міжнародної ізоляції, Росії стає все важче конкурувати на зовнішньому полі. А такі країни, як Туреччина, навпаки, демонструють, що гнучкість, прагматизм і інвестиції працюють набагато краще, ніж ставки на силу та ідеологію.