Заздрість

Ми всі прийшли на землю рівні,У кожного відкритий шлях. Можливості нам дані дивні,Де кожен вільний, наче птах. Відкрита в кожного дорога,І кожен може нею йти. І розум даний всім від Бога,Щоб своє щастя віднайти. Один успішний і багатий,А інший в скруті все життя. Один з життя все може взяти,А інший прагне співчуття. В одного все успішно діється,І здобуває всього він. А інший всім про все жаліється,І все чекає перемін. Як успіх бачить у чужого,То злість приходить у думки,Тай заздрість має він до того,«Чому ж не я?» – він невтямки. Разо́м сиділи, ра́зом вчились,Одного знає цілий світ,Друго́му успіхи лиш снились,Не скаже вдень ніхто «привіт». Та, заздрість серце роз’їдає,Живе життям він не своїм. Й любові в серці вже немає,Як бачить успіх у чужім. А ще бува, брехня так ллється,Що розповсюджується враз. Про тих, кому усе вдається,Хто йде до цілі повсякчас. Не знає заздрість та насправді,Який у успіху був шлях,Як все ставало на заваді,Як довелось бороти страх. Як тяжко падать від невдачі,Як тяжко сили віднайти,Думки від себе гнать ледачі,З колін піднятись – і іти. Ти не дивися на чужого:До свого щастя йшов він сам. Що маєш ти, радій від того,За те подякуй небесам. Життя у кожного своє. Старайся, вір, до цілі йди,Тоді лиш успіх настає,Коли повіриш в себе ти. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі