Поезія України 🇺🇦 | ПустеляВ жаркі́й пустелі, край дороги,Криниця давня там стояла,Як дар ...

ПустеляВ жаркі́й пустелі, край дороги,Криниця давня там стояла,Як дар спасіння й допомоги,Води цілющої давала.І двоє йшли по тій пустелі,Зустрілися біля криниці,А поруч дюни, наче скелі…Спинились скоштувать водиці.Один в лахміття одягнутий,Із куснем хліба у руці,І посох мав в руці зігнутий,Проте з усмішкой на лиці.А інший мандрівник заможнийВів за собою караван,Та погляд мав якийсь порожнійІ на душі порожній стан.І спрагу вдоволь втамували,Від сонця вдвох присіли в тінь,Бо двоє довго мандрували,Хотіли переждать жарінь.Почав багатий говорити,Про свій багатий караван:Казав, що краще в світі жити,Як повний золота карман.«Я маю все: багатства маю,Палац розкішний і рабів,Я маю золота без краю,Худоби тисячу голів.А ти живеш, мабуть, жахливо,В лахміттях ходиш кожен день,Життя проходить нещасливо,І хліб один єси лишень».Бідняк у відповідь промовив,І посміхнувся багачу:Хоч той на нього лихословив,Й пихи́ мав в серці досхочу.«Грошей і дійсно я не маю,Живу у вбогому шатрі,Та я від цього не страждаю,І маю спокій у нутрі.Щасливим роблять мене діти,Я Богу дякую за дім,Мене́ нема за що жаліти,Ти не живеш життям моїм.Не той багач, що все будує,Не той, хто має караван,А той хто мало потребує,Душі щасливий має стан.Карман не страшно, як порожній,Страшніша в серці пустота», –Жебрак промовив подорожній,І усміхнулися уста…Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі