Поезія України 🇺🇦 | Сліпий старецьУ дім сліпого мудрецяВ сльозах прийшла якась дівчи́на.Ті...

Сліпий старецьУ дім сліпого мудрецяВ сльозах прийшла якась дівчи́на.Ті сльози бігли без кінця:Була на те своя причина.У розпачі вона була,Як жити далі вже не знала,Втомилася від всього зла,Поради в мудреця благала.«З людьми старалась бути щира,Не раз показувала душу,В любов людську була довіра,За це, мабуть, страждати мушу».Мудрець промовив геть без зла:«Порада ось такого змісту:Ти роздягнися доголаІ голою пройдись по місту».«Не зрозуміла, в чому суть,Чому робити це повинна?Сміє́тесь з мене ви мабуть?» –Сердито мовила дівчи́на.Якби так дійсно довелось…Мене́ ж побачать всі нагою…Тоді й збещестить може хтось,І поглумитись наді мною»І після цього старець встав,Фіранку на вікні поправив,Із шафи дзеркало дістав,І біля дівчини поставив.«Боїшся голою пройтиІ серед люду так з'явитись?Чому ж так легко можеш ти,Душею кожному відкритись?Душа твоя, як дзеркало моє,І кожен зазираючи у душу,Побачить відображення своє,Ось правда, що тобі сказати мушу.Ти чиста і нагадуєш перлину,Як людям злим відкриєшся душею,Не визнають вони таку людину,Спотворять - для них це за межею».«Чому так є і як у світі жити?В собі змінити що мені належить,І що в цій ситуації робити?Чи це від мене не залежить?»Тоді мудрець повів дівчину в сад,Красу прекрасних квітів показати.Вона вдихнула дивний аромат,І старець дав одну із них зірвати.Минула мить і той промовив фразу:«Багато років я про квіти дбаю,Проте їх цвіт не бачив я ні разу,А дивний аромат лиш відчуваю.Поглянь, дитино, на природу,Роби як ці чудові квіти:Показуй тим душевну вроду,Хто може тебе зрозуміти.Не всім краса душі щось значить,Сховай ти душу й зрозумій,Що злий красу не може бачить,Лише потворний образ свій».Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі