Дім на камені і на піскуНадумав я́кось чоловік один,Оскільки не було́ йому́ де жити,Побудувати врешті власний дімЙ почав канаву під фундамент рити. Хоч справа просувалася нелегко,Все ж віднайти бажав тверду основуІ не зважаючи на втому й спекуКопав все глибше знову й знову. І ось нарешті, - дзенькнула лопата,-З'явилось те, до чого прагнув - скеля,-Основа є, тож можна починатиФундамент зводити майбутньої оселі. За час якийсь - будинок перекритий. Хоч валиться із ніг, усе ж - щасливий,Нарешті є, де голову йому схилити,Сховатися від сонця, вітру та від зливи. А поруч вирішив побудуватись інший,Не став той особливо перейматись,Й підхід до справи був простіший,-Він прямо на землі став хату мурувати. Хоч будівництво те закі́нчилось скоріше,Й витра́ти значно менші, ніж в сусіда,Будинок зовні виглядав не гірше,Та й усере́дині, і спати є де, й де обідать. Жили собі спокійно так обоєЖиттям у кожного своїм й порядкомАж поки не зіткнулися з бідою,-У їхній край насунула негода раптом. Великий дощ пішов і розлилися рікиІ вітер, небувалої до цього часу силиНакинувся на два отих будинкиІ во́ди рік усе навкруг зали́ли. Та хата, що стояла на камінніСтояти так і залиши́лась,Перетворилась інша ж на руїни,-Від вітру та води звалилась. Хто слухає й читає Боже Слово,І розуміє, що для нього воля Божа,І знає, Хто є всіх основ основаНа ко́гось з двох тих схожим бути може. Якщо, як Бог велить, усе робити стане,І де б не був, за Словом жити,Христос наріжним буде його камнем,-Ніщо не зможе його дім звалити. Якщо ж до власного спасіння віднесетьсяЯк-небудь, поверхнево, лиш для ока,Там трошки, тут, то як біда візьметься,-Не всто́їть в бурю й, як прийде вода висока.@poesiaGod