Не кажи, що небо закрите,Не кажи, що не чує Бог,Якщо навіть подує вітерУ життя твоє плином тривог.Не спіши говорити вустами,Й нарікати на долю свою,Подивись на Ісусові рани.Чи ж не більші вони за твою?А Йому, як тобі,боліло,Але муки страшні прийняв,На хресті розп'яли Його тіло...Біль таку ти, мабуть, не знав.Не кажи, що сам залишився,Що немає кому помогти,У Христові очі вдивися,На хресті був самотній, один.В небо погляд сумний підводив:"О, навіщо лишив, Боже Мій?"Над Ним - смерті холодний подих..Чи було ось так важко тобі?А буває: образить хтось словом,І змовчати не можеш в ту мить.На Ісуса поглянь знову й знову:Він насмішки покірно терпить.У лице Йому злісно плювали,На чоло вінок з терну вдягли...Ми з тобою такого не знали,Смертну чашу ми ще не пили.А Господь наш до дна її випив,Щоб звершити спасіння твоє.Тож не думай, що Бог залишив,Завжди поруч з тобою Він є.У хвилини смутку й стражданняПідкріпляє Бог Духом Святим,У найважчих випробуванняхВін не раз на руках носив.Не кажи, що небо закрито,Що не знає життя твоє Бог,Якщо вірити будеш й молитись,То побачиш Його в час тривог.То почуєш крізь гуркіт світуНіжний голос Ісуса Христа:"Я люблю тебе, Я - твій Спаситель,Ти-дитина Моя дорога".Збережи в серці паросток віри,Бо ти цінний у Божих очах,Щоб пройти шлях земний, дасть Він сили,Ти ж за все свого Бога прослав.@poesiaGod