В кого‌сь жниваОсь знов жнива — увімліває літо,Свій серпень серп вже вивів на поля.На радість трударю достигло жито,А в когось ще — неорана рілля…Не всі ще бур’яни із поля зжаті.Та чи йому на те? Відмірить Господь час.Земні літа — ви в Божій благодаті.Хто ще ціну не склав їй? Хто із нас?Господній дар — хвилини, дні, години.О, як комусь їх так не вистача!Остались у Ван Гог — нескінчені картини,Його дочасно згасла враз свіча.Ось соло не закінчивши на сцені,Пішов з життя кумир людей — Ван Блюз.Ні слава, почесті, ні папірці зеленіНе зняли із нього смертельний груз.О, дні життя! — ви як коротке літо.Туман осінній ось вже зляже на поля.Здається, вчора зеленіло жито,Та вже зима привиділась здаля.Життя — коротка пісня журавлинна,Що вирвалась із піднебесних хмар.Комусь приторна, а комусь — полинна,Та всім дочасна, як над морем пар.Не повернуть її у часі, не здогнати,Не взять її сумну до своїх рук.Як пташку вільну, нам не упійматиТак той журливий її в небі звук.Один лиш раз життя земне ми маєм,Один лиш раз на ноги зіп’ялись,Один лиш раз ми весняним розмаємУ цім житті короткім розлились.Один лиш раз в дитинство тихо входим,Хоч згадуєм його усе життя.Ми кладку юності так швидко переходим,А далі — зрілість, старість… майбуття.Життя — воно не безкінечна нива.Останній крок, а там Господь спита:«Зерно твоє, життя твого де жниво,За ті, що дав Я на землі, літа?..»Сльозами не омить земную втрату,І не вернуть когорту земних днів.Якщо ми хліб не розділяли з братом —Ми заслужили похвалу чи гнів?Якщо ми ворога прощати не уміли,А в серці тамували скритий гнів, —Чи ж «Отче наш» проказувать ми сміли,Заучно вивчивши ту низку добрих слів?Якщо ми сироту, вдову не знали,А лиш свою ласкали ніжно плоть,І прихід в світ лиш свій ми зустрічали —Чи не спита із нас за це Господь?Якщо ми про спасіння не сказалиТому, хто близько, про той з Неба Хліб, —То ми талант свій в землю закопали,Ми Богу не принесли добрий сніп.Життя земне — це наше з вами поле,І від весняних до осінніх днівОрати й сіяти добро у свою долюГосподь, як Батько, всім нам заповів.Не закопать, і не згубить, не втратити —Хай збереже від цього Господь нас.Великий дар, що не втрачає вартість,Що носить назву — наш життєвий час!Огляньмось навкруги — жнива сьогодні.О, як збіліли вже Землі поля!Як близько вже до нас той День Господній,Коли пожата буде вся Земля.Під серп Господній ляжуть всі народи…Не дай, Господь, щоб потерпів хтось з нас.Цінуймо ми, як Неба нагороду,Цінуймо ділом — Богом даний час!Липень 2020 р.@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod#день_подяки@poesiaGod