В кого‌сь жниваОсь знов жнива — увімліває літо,Свій серпень серп вже вивів на поля. На радість трударю достигло жито,А в когось ще — неорана рілля… Не всі ще бур’яни із поля зжаті. Та чи йому на те? Відмірить Господь час. Земні літа — ви в Божій благодаті. Хто ще ціну не склав їй? Хто із нас? Господній дар — хвилини, дні, години. О, як комусь їх так не вистача! Остались у Ван Гог — нескінчені картини,Його дочасно згасла враз свіча. Ось соло не закінчивши на сцені,Пішов з життя кумир людей — Ван Блюз. Ні слава, почесті, ні папірці зеленіНе зняли із нього смертельний груз. О, дні життя! — ви як коротке літо. Туман осінній ось вже зляже на поля. Здається, вчора зеленіло жито,Та вже зима привиділась здаля. Життя — коротка пісня журавлинна,Що вирвалась із піднебесних хмар. Комусь приторна, а комусь — полинна,Та всім дочасна, як над морем пар. Не повернуть її у часі, не здогнати,Не взять її сумну до своїх рук. Як пташку вільну, нам не упійматиТак той журливий її в небі звук. Один лиш раз життя земне ми маєм,Один лиш раз на ноги зіп’ялись,Один лиш раз ми весняним розмаємУ цім житті короткім розлились. Один лиш раз в дитинство тихо входим,Хоч згадуєм його усе життя. Ми кладку юності так швидко переходим,А далі — зрілість, старість… майбуття. Життя — воно не безкінечна нива. Останній крок, а там Господь спита:«Зерно твоє, життя твого де жниво,За ті, що дав Я на землі, літа?..»Сльозами не омить земную втрату,І не вернуть когорту земних днів. Якщо ми хліб не розділяли з братом —Ми заслужили похвалу чи гнів? Якщо ми ворога прощати не уміли,А в серці тамували скритий гнів, —Чи ж «Отче наш» проказувать ми сміли,Заучно вивчивши ту низку добрих слів? Якщо ми сироту, вдову не знали,А лиш свою ласкали ніжно плоть,І прихід в світ лиш свій ми зустрічали —Чи не спита із нас за це Господь? Якщо ми про спасіння не сказалиТому, хто близько, про той з Неба Хліб, —То ми талант свій в землю закопали,Ми Богу не принесли добрий сніп. Життя земне — це наше з вами поле,І від весняних до осінніх днівОрати й сіяти добро у свою долюГосподь, як Батько, всім нам заповів. Не закопать, і не згубить, не втратити —Хай збереже від цього Господь нас. Великий дар, що не втрачає вартість,Що носить назву — наш життєвий час! Огляньмось навкруги — жнива сьогодні. О, як збіліли вже Землі поля! Як близько вже до нас той День Господній,Коли пожата буде вся Земля. Під серп Господній ляжуть всі народи… Не дай, Господь, щоб потерпів хтось з нас. Цінуймо ми, як Неба нагороду,Цінуймо ділом — Богом даний час! Липень 2020 р.@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod#день_подяки@poesiaGod