Не бійся бути олівцем!Хоч часом боляче ламатисьОб лист загостреним кінцемІ часом може видаватись,Що ти розтрачуєш себе,Все більш стираючись писанням...А люди списують тебе,Немов не бачачи старання,Які викладуєш з душі...Так часто хочеться почутиЗа сили вкладені усіПодяку ...Начебто отрутаТебе руйнує дивний страх,Що ти приречений лишитиСебе на списаних листках...А ще так хочеться пожити...І часом хочеться спинитьУвесь той шлях свого писанняІ більше людям не служить...Тоді припиняться страждання...Сховатись в затишку стола,Спокійно цілому без болю І стружку витерши з чола,Почати жить лише собою ...Але спинятись не спіши...Я добре знаю- ти втомився...Але, прошу тебе- пиши!Для цього Господом явивсяНа світ земний...Це є твій шлях!Який із вірою здолаєш!На цих прописаних листкахТи не стираєшся...Благаю,Повір, що кожен цей листокНасправді сходинка до Неба!Твої зусилля бачить Бог!Нічого іншого не треба...Пиши любов, малюй добро!Не страшно зменшитися тілом...Ти- Богом створене перо!Нехай не гасне в серці віраУ те, що пишеш для людей,Теплом рятуючи серденька!Для ще не списаних дітей,Щоб не страшилися маленькіПочати власний з Богом шляхСвого натхненного служіння...Ти не вмираєш на листках,А залишаєшся спасіннямДля всіх майбутніх читачів!Не бійся повного списання...Коли не лишиться вже слів,Тоді усі твої старанняУмить обернуться на шлях,Вже новий путь у Боже Царство!Незгасним світлом на листкахПрийде кінець твого митарства...І прийде мир і вічний сміх,Безсмертна радість від спасіння!Не бійся жити для усіх,Себе лишивши поколінням!Пиши добро, малюй Любов!Себе стираючи для світу,Ти йдеш незвіданим шляхомВ кінці якого квітнуть квіти!І все не кінчиться тим днем,Як грифель сточиться до краю...Не бійся бути олівцем...Малюй стежиночки до Раю!Це шлях до радості й тепла!Його боятися не требаНезламним грифелем добраПрописуй сходинки до Неба!Огнєва Інелла