Вірш про татаСхилився на коліна тихо тато,Не бачать люди сльози, бачить Бог,Можливо, дивно, щоб чоловік плакав,Та він веде з Христом свій діалог.Ті сльози, як коштовності спадають,І котяться тихенько по щоці,А очі його Господа благають,Щоб він беріг дітей в Своїй руці.Прислухайся, про що серце взиває,Стомлений погляд, в скронях сивина,Від Господа Він сльози не ховає,А щиро молить за дітей Христа.По іменах в молитві називає,Своїх він рідних, щоб Господь беріг,Душею не словами лиш взиває,Щоб з Господом були вони навік.І незамітно падає на плечі,Неначе полотном тихенько нічДень догорів і наступив вже вечір,А він стоїть в сльозах перед Христом.Батьківський погляд до святого неба,Супроводитиме тебе завжди,І як далеко друже ти не був би,Спасуть його молитви від біди.Як Анголи на землі батьки наші,Вкривають нас молитвами- крильми,І Бог бере молитви в Свої чаші,Щасливі ми коли в нас є батьки.Тож огорніть своїх батьків любовʼю,Не раньте їхні ніжнії серця,І дорожіть пролитою сльозою,Що за дітей взиває до Отця.О, бережи вас Бог, батьки, на світі,Господь за труд молитви дасть вінцяЯкі щасливі в тому домі діти,Там де батьки стоять в проломі до Творця!© Марина Візнюк@poesiaGod