Він годував пташок з руки...В очах людей гірка зневага...Худий,як інші жебракиІ на щоках брудна засмага...А люди швидко йшли вперед,Ховали погляди під ноги...І чувся зрідка дзвін монет,Що розлітались вздовж дороги...Він був невидимим для всіх...Примарна постать серед люду...А на чолі смертельний гріх —Його клеймо людського суду...А він свій хрест нести вже звик...Ніхто ж не бачив за спиноюУ нього той страшенний рік,Ущент зруйнований війною...Родина, дім... Усе пішлоПід свистом куль у світле небо...І тільки він на все селоЖивим залишився, а треба?Напевно, так, бо тільки БогУсе на світі цьому знає...І сил дає зробити крок,Коли, здається, сил немає...Він годував пташок з руки...Вони сідали так сміливо....А в голові важкі думкиІ щира віра в справжнє диво...А всі проходять... Час іде...Можливо, спиниться побачитьХоча б один з усіх людей,Як бідне серце гірко плаче...Не допоможеш всім один...У серці страх і насторога...Але згадай, як Божий синЗдолав життєву цю дорогу...Він не боявся, не питавІ не цурався сліз та бруду...А просто жив і рятувавЛюдей словами, а не судом...Можливо, й справді щось змінитьНам стане просто не під силу...Але, я прошу, не біжіть...Бо навіть в слові дивна сила!Їх так багато серед нас...Давно осуджених, забутих...Для них в душі спинився час...А наші погляди — отрута...Я згодна, всіх не врятуватьІ часом скажемо: "Для чогоНегідним руку простягать?"А я скажу... Скажу: "Для Бога!"В Його очах немає тих,Хто є не гідним зватись сином...Христос життя віддав за всіхУсі ми — люди, ми — родина!Є ті, хто впали на шляху...Згубили світло серед бруду...Скажи щось добре жебракуВрятуй словами, а не судом...Усі ми люди... Часто такМи здатні в серці помилятись...В тобі й мені є той жебрак,Який так хоче врятуватись...Не будем бігти стрімголов,Сховавши погляди під ноги...У нас є сила, це — Любов!Любов до Бога і від Бога!Він годував з руки пташок,Крошив окраєць їм дбайливо...А хтось вже зважився на крок,Спинити біг заради дива...© Огнєва Інелла@poesiaGod