Він годував пташок з руки... В очах людей гірка зневага... Худий,як інші жебракиІ на щоках брудна засмага... А люди швидко йшли вперед,Ховали погляди під ноги... І чувся зрідка дзвін монет,Що розлітались вздовж дороги... Він був невидимим для всіх... Примарна постать серед люду... А на чолі смертельний гріх —Його клеймо людського суду... А він свій хрест нести вже звик... Ніхто ж не бачив за спиноюУ нього той страшенний рік,Ущент зруйнований війною... Родина, дім... Усе пішлоПід свистом куль у світле небо... І тільки він на все селоЖивим залишився, а треба? Напевно, так, бо тільки БогУсе на світі цьому знає... І сил дає зробити крок,Коли, здається, сил немає... Він годував пташок з руки... Вони сідали так сміливо.... А в голові важкі думкиІ щира віра в справжнє диво... А всі проходять... Час іде... Можливо, спиниться побачитьХоча б один з усіх людей,Як бідне серце гірко плаче... Не допоможеш всім один... У серці страх і насторога... Але згадай, як Божий синЗдолав життєву цю дорогу... Він не боявся, не питавІ не цурався сліз та бруду... А просто жив і рятувавЛюдей словами, а не судом... Можливо, й справді щось змінитьНам стане просто не під силу... Але, я прошу, не біжіть... Бо навіть в слові дивна сила! Їх так багато серед нас... Давно осуджених, забутих... Для них в душі спинився час... А наші погляди — отрута... Я згодна, всіх не врятуватьІ часом скажемо: "Для чогоНегідним руку простягать?"А я скажу... Скажу: "Для Бога!"В Його очах немає тих,Хто є не гідним зватись сином... Христос життя віддав за всіхУсі ми — люди, ми — родина! Є ті, хто впали на шляху... Згубили світло серед бруду... Скажи щось добре жебракуВрятуй словами, а не судом... Усі ми люди... Часто такМи здатні в серці помилятись... В тобі й мені є той жебрак,Який так хоче врятуватись... Не будем бігти стрімголов,Сховавши погляди під ноги... У нас є сила, це — Любов! Любов до Бога і від Бога! Він годував з руки пташок,Крошив окраєць їм дбайливо... А хтось вже зважився на крок,Спинити біг заради дива...© Огнєва Інелла@poesiaGod