У ТРИВОГАХ ЗЕМНИХ І ВТРАТАХ...У тривогах земних і втратах ,Зізнаюся Тобі, мій Боже,Зрозуміти я все не здатна,Осягнути всіх дій не можу. Що без Тебе дрібний мій розум?Де є відповідь на питання?І не сохнуть гарячі сльози ,І чомусь Небеса в мовчанні... Всі потрібні слова скінчились,Щоб кожне «чому» пояснити...Невідоме таким й лишилось...Боже, Боже.. як далі жити ? Шлях земний мій неначе в Йова ,І здавалось : Тебе я знаю,Розумію.... ще не готова ,Від мовчання Твого страждаю... Я чекала долин з квітками,Замість них лиш пісок й пустеля...Вірю серцем своїм й думками,Що молитви - не лиш до стелі... Хоч і страшно мені буває Пізнавати Тебе, ІсусеДосконало Тебе не знаю...А розлуки й на мить боюся... Не такий Ти, щоб злого бажати,Не такий Ти, щоб просто бити...Ти такий, щоб мене тримати ,Ти такий, щоб мене любити ... Ти зі мною, коли я плачу ,Ти зі мною, як страх лягає...Наперед мою долю бачиш ,Про одне лиш Тебе благаю : Дай мені у земних стражданнях,Прославляти Тебе, мій Боже,Довіряти Тобі всі питання ,Бо лиш Ти пояснити все можеш. Коли кроки Твої я чуюБуря в серці тоді стихає...Більше вітер в лице не дує ,Із душі страх кудись зникає. Бо приходиш лише з любов’ю,Не знаходжу я в ній обману...Ти зціляєш Святою Кров'юВсередині найглибші рани... Ти Один є моя Надія Ти та скеля, яка спасаєТи Один, в Кому я радіюБога іншого я не маю.Коли обіймаєш мене Ти міцно,Розумію і знов запевняюсь: Ти усе, що мені потрібно,Ти усе, що в житті я маю ...@muzyka_virshi
@muzyka_virshiМИНАЄ ЧАС...Минає час. У наших поколінняхІ досі ще, через віків пітьму,Лишаються і щастя й біль - незмінні.Стоїть питання гостро так: Чому? Чому у світі цьому сліз багато?Чому навколо стільки є тривог?Чи можна горе зі Землі забрати?Як дивиться на все це з Неба Бог? Чому Він війни й голод допускає? Хіба Йому не шкода матерів?Хіба ж Він сироті не співчуває?Чому бур'ян гріха кругом розцвів? Хіба ж безсилий Він все зло забрати?Сказати " Ні" і бідам і журбі?Де відповідь сьогодні відшукати?Так важко нам признатися собі... Бог Добрий, ні на трішки не змінився,З часів Едему людям волю дав.З яким же смутком Він на світ дивився,Коли той світ Ісуса розпинав... Замість любові вибрали Варавву,Буденним нам і звичним стало зло.Лишилось на свободу досі право,Перо до нас у руки перейшло! Ми пишемо історію сьогодні І ми самі формуємо цей світ ...Відкинули якщо тепло Господнє ,Тому і не розстане в душах лід... Відповідальність нам лягла на плечі ,За всі страждання, радість чи красу.За сльози вдів, за посмішки малечі...Невже внесемо знову цвях Христу ? Є воля обирати, як нам бути.Почати з себе варто вже тепер!Бо злу і горю це протиотрута,Давайте ж ми напишемо шедевр! Давайте сонцем у пітьмі світити! Ми можемо самі змінити світ,Якщо не перестанемо любити,Якщо ми не потопчем віри цвіт. А щоб Земля наповнилась піснями, І щоб настав нарешті добрий час,Хай мир і згода буде поміж нами,Хай Бог завжди перебуває в нас.Мартинюк Наталія @poemss_christian
@muzyka_virshi Тривож Небеса,коли біль проникає,Направ погляд свій у Небесну ти даль.Бо Небо все бачить, бо Небо все знає,На Нім живе Той , Хто лікує печаль. Тривож Небеса, коли важко буває, Коли відвернулися друзі,рідня.Хай поклику голос туди долинає, Туди до престолу Святого Творця!Ти може втомився або навіть тяжко, Потрібна порада розради тобі.Спішит ти до Бога, коли дуже важко,Він ніжно приходить на поміч душі. Згадай, скільки раз, Він тебе наповнявши,Торкаючись серця, о, як ти радів. Бо ти тоді плакав, до Бога взивавшиІ Він наповняв,бо ти цьо́го хотів.Тоді промовляв Він тобі,нахилившись,З любов'ю сказав: «Я поруч,іди».А ти на колінах, сльозами залившись, Ці ніжні слова зберігав назавжди. Ти промовив Йому, що тоді відчуваєш:«Турботу я бачу Твою мій Отець.Я знаю,що Небо мені відкриваєш І Силу вливаєш для спраглих сердець. Як часто слабіли в путі мої ногиІ в ослабленій вірі мені помагав.Ти завжди був зі мною Господь на дорогах, Дорога ти Мені!»—до душі промовляв. І слова ці тебе у житті підбодряли,Дарували надію, що «Усе я пройду». На очах не раз сльози в тебе виступали, Та надія була, що Бог знає нужду.Він знає,що в серці, як сильно втомився,Він знає,яка йде молитва твоя.Він хоче,щоб ти перед Ним прихилився,Про милість в Його щоб просив на життя.Тому прихились у цей час на коліна,Бо знаєш,що відповідь з Неба прийде.І серце твоє вмить наповниться миром, Душа у молитві відраду знайде. Лише на колінах душа оживаєІ серце радіє, бо хоче співать.Бо Бог Свою Силу в ту мить виливає,Як хочеться миті такі цінувать.І ось слова знову Господь промовляє, Які проникають у серце твоє: «Я чую, Я бачу,як ти знемагаєш,Як тяжко порою дитя тобі є. Ось знову Долоню Свою простягаю,Щоб Силу відчув на своєму путі. Ось рани твої Я сердечні зціляю, Я бачу, як томишся ти в цім житті.Я знаю про те, що тобі спілкуватись, Зі мною,як з Батьком в цей час не дає.І віра твоя починає хитатись, А спокій шукає так серце твоє. Ні, ні, не суджу, бо прийшов як Спаситель,Як Той, Хто Готовий сьогодні спасти.Поклич до Мене!Я є твій Утішитель,Лиш тільки в Мені зможеш мир віднайти.Іде перев'язка для тих, що втомились, Лікую, хто зовсім побитий лежить. І ось на тебе проливаю знов милість, Чи ти відчуваєш як серце тремтить?Тривож Небеса! Вони поряд з тобою, Розкрили Вони ось обійми Свої.Дитино Моя!Я тебе заспокою,Тобі простягаю Я Руки Мої. Не бійся! Я поряд! Тебе так люблю Я, Якщо навіть впав—подам поміч Свою.Любов бо Моя є без меж, Алілуя, Відкрий своє серце.Я поряд стою! »...Тривож Небеса,коли біль проникає,Направ погляд свій у Небесну ти даль.Бо Небо все бачить, бо Небо все знає,На Нім живе Той , Хто лікує печаль. Амінь Автор Долайчук Віталій;Переклад Ангеліни Ющук @poemss_christian
@muzyka_virshiКоли я знову стану на коліна,Прошепочу лиш деякі слова,Тоді мій батько спуститься до менеІ тихо так промовить: "Ти моє дитя".Якщо в темряві вихід не побачуІ здасться, що у темному куті,Тоді мій батько поруч стане,Освітить шлях, який не зможу я сама пройти.Як вороги оточать мене валом,Бриніти сльози будуть на очах,Та ворог люто буде насміхатисьІ стріли випустить не раз.Тоді мій тато буде поручТа захистить від всякої біди.Він простягне для мене руку допомогиТа сили дасть мені усе пройти.Якщо мій шлях прокладений з тернини,Каміння буде заважати йти.І ноги знов болюче буде кров'ю обливати,Та сил не буде, щоби далі йти.Тоді мій тато буде поруч і ніжно стане лікувать.Від бруду мої ноги буде обмивать.Він накладе той пластир, щоб рана більше не пекла,І як овечку на плече візьме.Коли відмовиться найкращий другІ знову потерплю поразку,Я знаю, що на небі тато є,Лиш з ним життя буде прекрасне.Коли я знову стану на коліна,Відчую, що програла знову битву,Тоді прийду до тата на розмову,Він захистить, щитом переді мною стане.Якщо я знов впаду в безсиллі,Не зможу далі йти сама,І знову по щоці покотиться сльоза,І мов би рана ще не зажила.Тоді склонюсь я на колінаІ все Ісусу розкажу, відкрию душу я Йому свою.Мій тато спуститься до менеТа ще раз скаже: "Ти моє дитя".13.05.2026р.Радчук Олена@poemss_christian
@muzyka_virshiСьогодні в Церкві Божій торжество,А в серцях наших радість хвилювання.Послав Господь від Духа нам СвогоІ виконалось Боже обіцяння..Ми згадуємо, як Ісус любивши,Просив Він в учнів, щоб не відлучались.В молитві, низько голову схиливши,Обіцяний дарунок всі чекали.І ось, о чудо, що за славна мить?Почувся шум, ніби пронісся вітер.І дім наповнився враз диханням святим,Потоком сильним із тепла і світла.В серця людей вселилась благодать,Святий Дух Божий подво́ївся в душі́.Яка то радість, що не описать,То можна пережити у тиші.Як молитовним полились дощемРосою чистою мови хваління.Цей шум чув натовп тим чудовим днемІ в кожного своє нерозуміння:«Ми знаємо, що він юдеєм є,Щось на єгипетськІй говорить мові.Ти чуєш, до Всевишнього він зве,Слова його звучать такі чудові!»«Та, вони певне напились,Незрозуміле щось з собою чинять,Що їхні мови різними сплелисьІ в цьому є вино. Ось й вся причина».«О, ні, не п'яні ми!» – мова ПетраВраз прогриміла гучно над народом.«Збулись воістину слова:В Христі Ісусі ми є і свобода.І Божий Дух вселяється в того,Хто Господа усім серцем приймає.Хто з покаянням прийме дар Його,Гріховний груз пороків залишає.Почуйте нині ви слова мої,Прийміть Того, Якого ви розп'яли.Покайтесь, не лишайтесь в стороні,Щоби хрестившись, членом церкви стали!»А Дух Святий роботу завершав,В серцях людських, любов'ю покоривши.До сім'ї спасенних душі докладав,Вузли невір'я сильно розділивши.Пробігли ери разом із роками,Але незмінно з нами Дух Святий.Так ніжно поміж нашими рядамиПроходить Він Невидимий, Живий!І плачем ми від радості і щастя,Очі є сповнені слізьми.В стражданнях, в труднощах, в нещастяхВін з нами. Бо ми є Його дітьми.Він з нами тут з відвагою, щоб сміло,Як той Петро, ві́дсіч дати могли.Щоб Вість Благу несли, це Боже діло,Щоб до Христа грішних людей вели.О, Дух Святий, нам нагадай сьогодні,Події днів апостолів, що стались.Нас зігрівай в любові Ти Господній,Щоб труд із ревністю звершали!@poemss_christian
@muzyka_virshiГосподня воля, де вона? Як віднайти її, як відшукати?Як розпізнати серед тлаПуті, якими варто крокувати?Коли на роздоріжжі ти стоїш, Коли незрозуміло й дуже страшно, Ти в Гефсиманію біжи скоріш, І там взивай до Господа старанно. Там, в Гефсиманії, у тьмі нічній,Серед туману, в одиночку,Звершай ти свій духовний бій, У свому непримітному куточку.Немає місця тут простим сльозам, У Гефсиманії молитись треба особливо.Не дати місця жалю почуттям, Ось що насправді є важливо.Боротись так, щоб всі страждання Повиступали кровʼю на чолі.Боротись так, щоб всі бажання, Пішли із серця з краплями крові.Молитва Гефсиманська значно важча, За всі молитви що ти вже прошепотів, З усіх молитв ось ця - найважча, Бо накриває справжня буря почуттів.О ні, це не тому що друзі сплять, І не тому, що і тобі вже час лягати,І не тому, що вже коліна так болять,А все тому, що треба щось ламати.Ламати власні почуття, Усі свої плотські бажання.Тут треба вбити власне «я».Залишити усі свої прохання.У Гефсиманії тяжкий двобій,Ти борешся там зі своєю плоттю,Але її ти, друже, не жалій.Змирися та пізнай Святую волю.Ти щиро в Гефсиманії скажи,Хай воля не моя, але Твоя, мій Боже.Мені, Господь, допоможи,Щоби не мало сили все вороже.Тоді пізнаєш ти її,Ту волю Божу, що Він хоче,Він сили дасть на то тобі,Це у житті земнім є найдорожче.Моргунова Прія @poemss_christian
@muzyka_virshiНавчи мене, молитись, БожеНавчи мене, молитись, Боже,Молитися в ночі чи в день,Щоб чути лише голос з небаІ за Тобою йти вперед...Навчи не просто говорити слово,А чути ніжний голос Твій.Навчи в молитві згадувати й того, хто біль наніс,І мовити... «Прощу».Навчи, мій Боже, так молитись,Щоб сльози капали з очей,І відчувати ніжний дотик Того,Хто кров пролив за нас... людей.Допоможи в молитві згадувать Твої страждання,Де ти вмирав за нас, нікчемних, злих людей.Я знаю, там було нелегко,Та Ти проніс, і сильно полюбивНавчи мене молитись, Боже,Не просто мовить вивчені слова.Дозволь відчути твою силу,Щоб вдячністю наповнились уста.Не сильна я, ти знаєш, Боже,Не раз впаду І сили вже немає, щоб піднятись,Та прошу: мене ти підніми.Навчи молитись і не тільки, коли біль, тривога,Коли страшенна буря навкруги,Але навчи молитися і тоді, коли відчула радість, мир в душі.Господь, я дякую за те, що ти був поручНавіть тоді, коли згрішила я.Думки були, що він уже не простить,Немає сенсу стукать в двері ті.Та я почула ніжний голос в серці:— Дитя, тебе я відкупив, прийди сьогодні на розмову,Перев’яжу я рани всі твої.І я прийшла, до тата на розмову,До того, в кому радість без умов.Прийшла, щоб розказать про біль, тривогу, і знову сліз потік.Ні, Він не сказав: «Я не приймаю».Він не сказав: «Я вчора так чекав,І знову не прийшла».Та в серці тихий голос я почула:Дитя, усе тобі прощаю.Господь, я знов прийду до тебе на розмову,Я розкажу, що все-таки болить.А ти навчай мене молитись, Боже,І вслід іти шляхом вузьким.04.02.2026р. Радчук Олена@olenka_radch
@muzyka_virshiЯк біль твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно болить,Не спіши ти каміння кидатиУ того, хто наніс тобі біль.Не спіши пліткувати про ньогоІ за спиною щось тихо казать,Не кажи ти зло на свого брата,А лиш в молитві ти умій прощать.Тоді в молитві, на колінах,Прийми ти рішення простить,Нехай в ту мить тобі він стане братом,Любов'ю лиш покрий ти біль.І не дивись, як боляче зробив він,Як безжалісно грязю обливав,Лише тоді поглянь ти на Голгофу,Де наш Спаситель на хресті вмирав.Він теж невинно, боляче страждав,Мовчав, коли плювали у лице,Коли кричали "Розіпни"І дали нести тяжкого хреста.Тоді Він все простив, не думав, як би відімстить.Лише із жалістю казав: "Прости їм, Отче..."Пройшов усе, без нарікання,Нікому не старався злом за зло платить.Не легка боротьба, я знаю,Простить того, хто боляче зробив,Того, хто кинув камінь у тебеІ там, де була рана, ще більшою зробив.Та я прошу...Впади ти на коліна, і все Ісусу розкажи.Віддай Йому ти біль свою,В ту мить Він полікує твою душу.І залікує рани всі твої.Як біль твоє серце стискає,Як у грудях нестерпно болить,Не спіши ти каміння кидати,На колінах лиш прийми ти рішення простить. 02.04.2026р.Радчук Олена@poemss_christian
@muzyka_virshiУмій чекати, в Бога є свій план,Бо на землі ми ще підвладні часу,Він до народження про тебе вже все знав, І дав життя благословенне та прекрасне.А поки ждеш, не зупиняйся на шляху,Бо кожен день є до мети твоєї кроком,Цінуй сьогодні тим, до чого досягнув,Дає Господь щодня Свої уроки.Щасливий ти, як бачиш кожен штрихРуки Творця в житті своїм буденнім,Й радіючи душею, йдеш за Ним,Бо в Ньому ти уже благословенний.А Він малює із життя твого шедевр,Малює пензликом Любові так старанно,І знає Сам, нанести що і де,Щоб ти щасливий був й любив так само.Вкладає Бог бажання у серця,І хоче ,щоб ми ревністю палали,Не просто так повітря били безкінця,А до мети ,до Нього досягали.Є світ невидимий, є те,що можеш тиПобачити очима свого серця,На крилах віри в світ цей полетиш,І дух твій над землею піднесеться.Ти там побачиш Господа красу,Він світлом є, що в душу проникає,Від погляду Його по тілу струм,А дух твій радість невимовна наповняє.Ти розумієш: ти і Він - одне,Ніхто не може вас вже розлучити,Його любов цінніша є за все,Ти хочеш бути вічно в Його світлі.Так дивно, інколи говорить Він без слів,І просто так тобі все зрозуміло,Лягає мир на серце, наче сніг,Стає так легко на душі й спокійно.Хоча в житті ,на жаль, не без проблем,Буває смуток принесуть нам сірі будні,Але коли їх Богу віддаєм,Про всі турботи й труднощі забудем.Умій чекати. Здійснення бажань Не в твоїй владі, це Господня дія,Ти Ним втішайся, в Ньому пробувай,І відкриватимеш щодня благословіння,Немовби подарунки від Творця ,І будеш дивуватись, як дитина,Незвичні переповнять почуття,Подяка щира в небеса полине.На півдорозі рук не опускай!А ,може, ціль твоя за поворотом?Не зупиняйся, Богу довіряй,Його на всіх дорогах пізнавай, Бо тільки в цьому є найбільша насолода@poemss_christian
@muzyka_virshiЛюбов порою наче не любов,Про неї в світі сказано багато,Вона - у силі спільних молитов ,Вона , частіше , будні а не свято.. Не схожа на роман земний вона,На вигадану повість про стосунки ,Любов- це не троянда сто одна ,Любов- це не коштовні подарунки... Любов- не серенади під вікном ,Не мрії про якісь рожеві замки ,Любов- накрити ближнього крилом ,Зібрати його серденько з уламків ... Не просто пити каву запашну ,А й чашу болю навпіл розділити ,Пройти пустелю висохлу, страшну ,І джерело води у ній відкрити... Любов- це не прогулянки удвох ,Коли з- під хмари місяць визирає,Це поступати так , як хоче Бог ,Це дарувати іншим частку Раю. Любов- не в діамантах, не в грошах,Це точно не краса, не розум й слава...Любов- це йти , порою, по ножах ,Лишаючи кривавий слід позаду... Любов- це не присвячувать вірші ,А це простити навіть непростиме...До хворого вставати уночі ,Це знати: хтось в біді тебе нестиме... Хтось не осудить , ніжно обійме,А в горі буде дихати за тебе,Розбиту, бідну , зранену прийме ,Й захоче зі собою взяти в Небо ... Любов- не поцілунків милий жест,Любов- це не похвальних слів багато...Це на Голгофі дерев'яний хрест,Це без вини Христос висить розп'ятий... Любов- це відректися свого " я",Поставити когось ще вище себе,Любов- це єдність, злагода , сім'я,Це щастя те , яким цінити треба ... Любов - це проявляти доброту ,За зроблене віддачі не чекати...Коли хтось впав , вину покрити ту ,Любов - це сльози ближньому втирати...Герої ми , коли у нас в житті,Складається все просто на " відмінно",А ти любити спробуй і тоді ,Коли прийдуть такі нежданні зміни... Коли хвороба крила обітне,Коли твоя подруга постаріє,Чи ,може ,в кут невдача зажене...Об айсберг розіб'ються світлі мрії... В такі моменти- ще сильніш люби,Плети руками їй невмілі коси...А ти йому із м'яти чай роби ,Хай кожен день лиш радощі приносить... І навіть в час , коли вже сивина ,Попроситься лягти обом на скроні ,Любов хай буде чиста і міцна ,А головне: долоня у долоні...@poems_christian
TGLIST.COM.UA
