«Коли це все закінчиться?»Частенько от саме так звучить питання.Треба зізнатися, що воно мене ображає. Я тут порився в собі і зрозумів чому. Але по порядку. От бачиш людей, наприклад, раз на тиждень, чи раз на місяць. І у тебе часто питають те саме: «Ну коли це все закінчиться?». Навіть рідні.Бабуся, яка з Малих Щербаків (звичайно, ми її вивезли ще на початку війни), питає у мене це раз на два тижні. Мама у мене питає десь раз на місяць. Я завжди чесно кажу - ніколи. Міфічне «Оце от все» саме по собі не закінчиться ніколи. Бо «оце от все» можна закінчити, але саме по собі «воно» не почалося, «воно» й не закінчиться. А чому мене це питання ображає? Бо по-перше я занадто часто на нього відповідаю. Відповідно, чесні відповіді не цікавлять навіть моїх рідних. А по-друге, мені здається, що мої рідні ставлять собі блок, намагаючись не думати що я на в1йні. Бо питання «коли закінчиться в1йна» і питання «коли закінчиться оце от все» - два різних питання, які не мають нічого спільного. Бо усвідомити що син-чоловік-онук-брат (замініть на жіночий рід і нічого не зміниться) на даний момент «оцеотвсеслужбовець» - це легко і не так страшно, як «військовослужбовець». І я розумію чому у мене питають саме так. І я навіть не ображаюся. Але мене «оце от все» саме по собі ображає як формулювання. Просто коли знайомій чи знайомому, які служать чи воюють, ви кажете «оце от все» - ви знецінюєте все, що вони роблять (несвідомо, звичайно, але знецінюєте). Бо дії не абстрактні, а цілком конкретні.