У контексті нещодавньої справи проти двох київських поліцейських, які втекли, замість захищати громадян від божевільного стрільця, згадався випадок 2016 року, коли двоє поліцейських переслідували машину, а у спробах зупинити водія застрелили його пасажира.Виявляється, поліцейського, підозрюваного у вбивстві — Сергія Олійника — судячи з новин, так і не засудили. Його справу вже 10 років то розглядають, то відкладають, а сам він давно поновився на службі. Останні згадки про Олійника були аж у 2021 році. Цікаво, що він там зараз.Якщо поліцейських у свіжому кейсі все ж засудять за службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, буде якось несправедливо відносно Олійника. Я, звісно, іронізую, але тим не менше.Ось зараз слухаю голову підкомітету ВР з питань правоохоронних органів Сергія Алєксєєва, і він говорить:«Ми маємо тримати тиловий фронт, тому треба перебудувати систему, переоснастити. [...] У нас поліцейські [...] недостатньо підготовлені, щоби там переслідувати когось. [...] Оснастити автівками, спецзасобами, електрошокреами, все інше. [...] Потрібен взагалі інший підхід до патрульної поліції воюючої країни. Це вартові тилу, тобто вони мають бути такі ж спритні як хлопці на фронті. [...] Вони мають бути такими ж потужними, спритними й оснащеними».Можна опустити той момент, що Алєксєєв вважає «хлопців на фронті» атлетами — це вже національна міфологія — але сам хід думки дуже цікавий: він пропонує мілітаризувати поліцію замість вирішити ворох всіх тих проблем, які ведуть до халатності чи безкарності.Я дуже сподіваюся, що підкомітету та й взагалі усім причетним вистачить клепки все ж не плутати поліцію, яка має чіткі правоохоронні функції, з потужними хлопцями на фронті. Проблема не в слабкості поліції, а в неправильному розумінні її функції як самими поліцейськими, так і посадовцями, що її формують. Це інституція, яка має контрольовано та пропорційно обмежувати насильство, а не відтворювати його за військовими правилами.