✙ Передостання інстанція ✙ | Якщо біда з українською мобілізацією полягає в тому, що громадяни знаю...

Якщо біда з українською мобілізацією полягає в тому, що громадяни знають правду про війну і не бажають наражати себе на небезпеку попри незламний патріотизм, у російської мобілізації геть інший вимір. Вона набагато успішніша за українську, але є нюанс. Про все по порядку.Російська влада грубо зачистила медіаполе й свободу слова майже на всіх майданчиках, обмежила доступ до закордонних ЗМІ та соцмереж, обірвала соціальні зв'язки росіян із зовнішнім світом. Таким чином, в очах рядового росіянина війна виглядає майже виключно героїчно й успішно. А головне — вона десь далеко і не стосується його особисто. Репресивні тенденції підштовхують до дводумства: навіть якщо в росіян є підозри про справжню ситуацію на фронті, про дійсні причини війни, страх перед тюрмою змушує відсунути ці думки й повторювати офіційний наратив. Система винагороджує це, адже великодержавний шовінізм і мілітаризм високо цінуються й нібито відкривають шлях у вищі стани. До того ж в обмін на мобілізацію росіяни отримують чималі кошти, які б ніколи не змогли заробити за звичайних умов. Враховуючи колоніальний стан російських регіонів і концентрацію ресурсів у невеликій європейській частині РФ, мобілізація розглядається не лише як соціально схвальний вчинок, а й як крок до радикального покращення добробуту своєї родини.При цьому ризик загибелі у російській армії — надзвичайно високий. Не лише через погане навчання, екіпірування й командування, а й через політичні особливості війни. Щоб виснажити Україну, Росія діє одночасно в кількох напрямках, і один із них — постійний натиск піхоти, що з дня в день, метр за метром продавлює фронт ціною шалених втрат.Ворожі солдати гинуть за те, що у віддаленій перспективі дійдуть до тієї точки, коли Україна втратить можливості оборонятись. Офіційно ж російські війська щодня дістають блискучі перемоги, і потоки гробів не здатні перебити цей наратив. Значні втрати не стають трагедією національного масштабу — розмови про це всіляко придушують.Станом на зараз є підстави вважати, що російська мобілізаційна модель перестала «виходити в плюс». Заходи української оборони призводять до таких втрат серед росіян, що їх більше не можна перекрити потоком добровольців. Про це свідчать посилені спроби примусово залучити на фронт строковиків, студентів і просто випадкових людей.Досі російська мобілізація трималась не на мотивації, а на поєднанні ізоляції, страху та матеріального стимулу. Ймовірно, зараз війна доходить до моменту, коли цих заходів уже недостатньо. Що буде далі? Можливо, це буде масова мобілізація. Можливо, залучення збройних сил Білорусі. Можливо, і те, й інше разом.Що тут хорошого для нас? По-перше, гроші перестали визначати обсяги російської мобілізації. По-друге, цих грошей стало менше завдяки українській стратегії послаблення ключових експортних можливостей росіян, про що дедалі частіше відкрито говорять у Кремлі. Невідомо, чи захочуть росіяни воювати за менші кошти або взагалі безкоштовно.Наша перемога полягає у стратегічній поразці Росії. Тобто цей момент настане не тоді, коли ми всі підемо в героїчні атаки на відбиття кордонів 91-го року, а тоді, коли росіяни втратять можливість іти хоч кудись. Але для цього українському війську, оборонній промисловості та уряду потрібно ще більше розумних та хитрих людей. Так переможемо.