4 квітня 1918 року чи не увесь Київ зійшовся до Софійського собору, щоб провести в останню путь Івана Нечуя-Левицького1917 року письменник розпочав переклад православного молитовника українською мовою. Це була не перша його духовна робота, 1903 році у Відні вийшла Біблія українською мовою, яку Нечуй-Левицький переклав разом із Пантелеймоном Кулішем. Але до виходу молитовника письменник не дожив, він помер 2 квітня 1918 року в убогому київському притулку, покинутий родиною, забутий суспільством.Києвом пішов поголос, влада схаменулась, Грушевський скликав позачергове засідання Української Центральної Ради, де ухвалили поховати відомого письменника державним коштом. 3 квітня тіло Івана Нечуя-Левицького перевезли до Софійського собору, наступного дня відбувся велелюдний похорон. Процесія рушила через Володимирську на Байковий цвинтар, катафалк супроводжували письменники, громадські й політичні діячі, старшини та козаки Армії УНР. Поховали Івана Нечуя-Левицького на центральній алеї біля могили Миколи Лисенка.Натхнення Пафнутія
Преподобний Паїсій Святогорець про терпіння й витримкуЛюбов довготерпелива — говорить апостол. Щоб терпіти іншого, потрібно його любити, співпереживати йому. І якщо ти іншій людині не співпереживаєш, тоді вона тебе втомлює, обтяжує.Якось людина посадила виноград. Виноград ще не встиг пустити як слід коріння, а людина вже чекала плодів, щоб чавити вино, пити й радіти. Так і ти. Посадивши одну лозу, хочеш відразу пити вино. Так не буває. Не можна сьогодні посадити виноград, а завтра пити вино. Через рік, можливо, тобі й вдасться спробувати два-три грона. Через два збереш кошик винограду, а через п’ять будеш пити й вино. Подвизайся й терпляче чекай, якщо хочеш насолодитися духовними плодами.Терпіння — це найсильніші ліки, що лікують тяжкі й довголітні біди. Велике терпіння розплутує найзаплутаніше й приносить божественні плоди: там, де ти не бачиш жодного рішення, Бог дає найкраще вирішення. Знайте, що Бог любить, коли людина, переносячи випробування, терпить його безмовно.Натхнення Пафнутія
Молитва ієросхимонаха Парфенія КиївськогоГосподи, Ісусе Христе, Сину Божий, не допусти, щоб суєтність, самолюбство, хтивість, нерадіння, гнів панували наді мною й забирали мене від любові Твоєї. О Господи, Творче мій, уся Надіє моя! Не залиш мене без уділу в блаженній вічності; сотвори, щоб я наслідував святий приклад Твій. Даруй мені цю чистоту духу, цю простоту серця, які роблять нас достойними любові Твоєї.До Тебе, о Боже мій, підношу душу й серце моє, не допусти загинути творінню Твоєму, але позбав мене від найбільшого і єдиного справжнього зла - гріха. Зроби, Господи, щоб переносив я з таким же терпінням турботи й скорботи душевні, з якою радістю сприймаю задоволення сердечні. Якщо Ти хочеш, Господи, можеш очистити й освятити мене. Віддаю себе Твоїй благості, прохаючи знищити в мені все, що протистоїть Тобі, і приєднати до сонму обраних Твоїх, Господи! Забери від мене мою бездіяльність душі, що марнує час; суєтність думок, які заважають Твоїй присутності й відволікають увагу мою під час молитви; якщо ж, молячись, я відхиляюся від Тебе моїми помислами, то допоможи мені, щоб відвертаючи розум, не відвертав серця від Тебе.Сповідую ТобІ, Господу Богу моєму, усі гріхи мого беззаконня, нині й раніше вчинені перед Тобою: відпусти мені їх заради імені Твого святого і врятуй душу мою, яку Ти спокутував дорогоцінною Кров'ю Твоєю. Доручаю себе милосердю Твоєму, віддаюсь у волю Твою, чини зі мною за ласкою Твоєю, а не за злобою і беззаконням моїм. Навчи мене, Господи, упорядковувати справи свої так, щоб вони сприяли уславленню імені Твого святого. Будь милосердний, Господи, до всіх християн, почуй бажання всіх, хто взиває до Тебе, спаси від усякого зла і врятуй рабів Твоїх: пошли їм втіху, заспокоєння в скорботах і милість Твою святу. Господи, молю Тебе особливо за тих, які мене чимось образили й засмутили або якесь лихо зробили: не карай їх заради мене грішного, але пролий на них ласку Твою, Господи, молю Тебе за всіх, кого я, грішний, засмутив, образив чи спокусив словом, ділом, помислом, у віданні чи у невіданні.Господи Боже! Відпусти нам гріхи наші і взаємні образи; забери, Господи, із сердець наших усяке обурення, підозру, гнів, злопам'ятність, сварки і все, що може заважати любові й применшувати братолюбіє. Помилуй, Господи, тих, хто доручив мені, грішному і недостойному, молитися за них. Помилуй, Господи, усякого, хто просить Твоєї допомоги. Господи, зроби цей день днем милосердя Твого, подай кожному за проханням його; будь пастирем заблудлих, вождем і світлом необізнаних, наставником немудрих, батьком сиріт, помічником пригнічених, лікарем для хворих, утіхою для помираючих, і приведи нас усіх до бажаної мети - до Тебе, Притулку нашого і блаженного упокоєння.Амінь.Сьогодні день пам'яті преподобного Парфенія Київського, духівника Києво-Печерської Лаври, який до прийняття схими був ієромонахом Пафнутієм. Спочив старець 1855 року, похований у Голосіївській пустиніНатхнення Пафнутія
Покаянна молитва святителя Петра МогилиЩо ж я маю робити через гріхи мої? Лише покірно в них сповідатися і через них ремствувати, і Твого, Господи, прощення безперестанно жадати. Всі гріхи мої вельми тяжкими для мене є, тож ніколи не хочу більше їх припускатися, але за них шкодую і, доки живий, шкодуватиму. Готовий буду спокутувати і, по змозі, відмолювати. Відпусти ж мені, Боже мій, відпусти гріхи мої заради ймення Твого святого. Визволь душу мою від гидких гріхів, які Ти кров'ю Своєю відкупив.Довіряю себе милосердю Твоєму. Віддаюся в руки Твої святії. Чини зі мною у згоді з Твоєю добротою, а не зі злобою й безчесністю моєю. Приношу Тобі, Боже мій, молитви й пожертви умилостивлення, особливо за тих, котрі мене чимось образили або засудили, або якоїсь шкоди чи утисків завдали. І за тих теж усіх, котрих я скільки-небудь засмутив, стривожив, образив і обурив словами або вчинками свідомо чи несвідомо. Щоб нам усім разом сповна кривди й гріхи наші відпустив.Віддали, Боже, від сердець наших усяку підозру і невдоволення, гнів і сварливість, і все, що може любов образити й ласку братерську применшити. Змилуйся, змилуйся, Господи, над спраглими Твого милосердя. Дай ласку нужденним і зроби нас гідними Твоєї ласки заживати й до життя вічного умножатися. Амінь. (Із "Книги Душі, йменованої Злото")Натхнення Пафнутія
Святитель Григорій Двоєслов: "Душа житиме вічно, але або з Богом, або без Нього""Щодня піклуйся про своє тіло, щоб підтримувати його в хорошому стані. Так само й серце своє щодня підживлюй добрими справами. Твоє тіло живе їжею, дух - добрими справами, не відрікайся й від душі своєї яка житиме вічно, піклуйся про неї, бережи від гріхів та нерозкаяння. Бо коли душа втрачає земне життя, вона стає безсмертною в будь-якому випадку, тому що ніколи не перестає мати буття, властивого її природі". "Діалоги".Святитель Григорій Великий, або Двоєслов, названий так за свою відому книгу "Діалоги", народився близько 540 року в Римі. Після смерті батька віддав усе майно на благодійність і заснував монастир святого апостола Андрія. Провівши певний час у Візантії, написав «Тлумачення на Книгу Іова», чим здобув велику повагу в духовному світі. Пізніше обраний єпископом Римським. Святитель Григорій уклав Літургію Передосвячених Дарів, яка звершується під час Великого посту. Сьогодні день пам'яті святогоНатхнення Пафнутія
День пам'яті преподобномучениці ЄвдокіїЗа походженням Євдокія була самарянкою, але жила у Фінікії в І-ІІ столітті. На початку свого життя була блудницею, але одного разу почула як чернець читав Святе Письмо. Вона довго розпитувала його про cвяту віру, прийняла святе хрещення, роздала своє майно вбогим і пішла в монастир. Через деякий час Євдокію обмовили і царський син вирушив знищити монастир та схопити Євдокію. Дорогою він помирає, та Євдокія воскресила його, а цар увірував і був хрещений разом з дружиною, дочкою та сином, воскреслим з мертвих.Після навернення святою правителя Діогена його посаду зайняв Вікентій, ворог християн. Почувши про преподобну Євдокію він послав воїнів відсікти їй голову. Свята постраждала за Христа й увійшла в історію як віддана послідовниця його проповіді й велика молитовниця. Враховуючи різку переміну життя й характеру святої після хрещення, народ ототожнював різкі атмосферні перепади початку весни з днем її пам'яті. Але завжди шанував і просив святу про заступництво.
Святитель Іоанн Златоуст про пістПрекрасний труд посту, бо він звільняє душу від тягаря гріхів і легким робить ярмо заповідей Христових.Чого тільки не зціляє піст, якої душевної хвороби не знищує? Виганяє об’їдання і надмірність та оновлює серце. Знищує розкіш, приборкує гнів, втішає жорстоку ненависть.Хто дбає про своє здоров’я, нехай усердно віддається посту, який не потребує плати за зцілення, але сам добавляє нагороду. Дає в нагороду блудникам – цнотливість, п’яницям – тверезість, скупим – щедрість, сріблолюбцям – любов, братоненависникам – братерську любов і гостинність. І що важливо, животворить і наближає до Бога.Піст заспокоює тіло і стримує бурхливі пристрасті; навпаки – душу просвітлює, надає їй здатність підніматися вгору і думати про те високе, що вище насолод і радощів повсякденного буття. Як легкі судна скоріше перепливають моря, а обтяжені чималим вантажем тонуть, так і піст робить розум наш легшим, сприяє йому швидше переплисти море цього буремного життя.Натхнення Пафнутія
Покаянна молитва преподобного Єфрема СиріянинаПротягом усіх днів Великого посту ми з вами традиційно читаємо молитву преподобного Єфрема, сирійського подвижника. Вона коротка, практично всі її знають напам'ять повторюючи за священником і роблячи посильні поклони. У ній ми просимо Бога позбавити нас духа ліності, безнадійності, владолюбства й марнослів'я, а зміцнити нас духом доброчесності, смиренномудрості, терпіння й любові. А головне, просимо Господа бачити провини наші й не засуджувати ближнього.Найбільш правильні слова, найточніший вектор думки на весь піст. Особливої сили цій молитві надає особисте покаяння святого, бо відчувається, що складав він її від глибини всієї своєї скорботи, що прогнівив Бога. Колись, ще в молодому віці, на Єфрема звели наклеп, що він звабив чужу дружину й украв вівці. Єфрем цього не робив, але покірно прийняв вирок і відсидів у в'язниці, кажучи, що зробив багато інших гріхів, про які знає тільки Бог, і тому приймає це неправедне засудження як спокуту за них.Натхнення Пафнутія
