Estadísticas de telegram channel - @ouroborosbooks

Імена тих жінок — Ольга Фаль ☕️🔞Видавництво: @ouroborosbooks 🌟Жанр: трукрайм, документальна проза352 сторінкиОцінка: 10/10 💔🎧 МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД 🎧Можливо, ви запитаєте себе: до чого тут пінгвіни, лак для нігтів, шоколад? Адже історія зовсім не про це. І якщо ваша цікавість таки візьме гору, беріть цю книгу в руки та знайомтесь ✏️17 розділів…17 історій про жінок, які перебували в польській вʼязниці у Любліні…В очікуванні вироку, засуджені, наглядачки. Оля розповість про власний досвід перебування поруч з цими жінками впродовж 9 місяців увʼязнення і повірте мені, деякі речі ви не хотіли б знати ніколи…Текст не має вишуканих художніх прийомів, зворотів та метафор. Тут все просто, жорстко та прямолінійно, досить паскудно та нестерпно боляче. Ми напевно і в страшних снах ніколи не стикалися з в'язничними буднями, не роздумували про дозвіл на дзвінок родині та засоби особистої гігієни, про те, що хтось може позбавити нас волі просто так, без вагомих причин чи доказів...📙 Для Олі це стало на той період цілком реально і кожного дня вона намагалася не втрачати надію та знаходити причину просто розплющувати очі щодня. Ізоляція змушує знаходити щастя в дрібничках, малюнках, листівках, 5-хвилинній розмові, не рваній постільній білизні та сокамерниці, яка не намагатиметься тебе задавити морально чи фізично. 💔Кожна жінка залишила свій шматочок історії і це надзвичайно розчулює, адже не всі з них були, ясна річ, справедливо засуджені і не всі пасували до сірих стін в'язниці. Здавалося, коли я читала про наглядачок, яких дуже любили, одразу в голові виринало питання: якого біса вони забули в цьому місці?!А потім приходила думка про явище, щось на кшталт жіночої солідарності, і так, навіть у в'язниці таке поняття існує, хоч і межі його розмиті.А скільки ще таких історій існує, про які ми нічого не знаємо, скільки ще родин раптово відмічають зникнення своїх дітей, доки дізнаються, що вони за решіткою...я би сказала, що ця книга є ще і своєрідним путівником на випадок, якщо з вами чи з кимось з ваших близьких станеться щось подібнею. Шкода тільки, що Олі довелося це все пережити насправді... Щиро вдячна авторці за те, що поділилася цими болючими спогадами, а також окрема подяка команді видавництва за те, що дали їм шанс оселитися на наших полицях та в наших серцях❤️#відгуквідЛізи #Уроборос #Іменатихжінок

Якби мені раніше сказали, що я не захочу відриватися від читання історії про чиєсь перебування у польській в’язниці, я б не повірила. Проте досвід Ольги Фаль у люблінській тюрмі — це значно більше, ніж розповідь про ізоляцію чи кримінальні обставини. У книзі Імена тих жінок — 17 історій увʼязнених жінок та наглядачок за ними, які перебували під час покарання разом з авторкою. І водночас це не збірка окремих портретів і не автобіографія у чистому вигляді. Фаль вміло балансує між власною історією та голосами інших. Вона не розчиняється в них, але й не «перетягує ковдру» на себе. Кожна історія звучить повноцінно, рівноправно, з повагою до складності людського досвіду. Саме завдяки цьому балансу книга не провалюється в трагедії.На початку чітко прописані тригерні попередження: вбивства, насильство, зокрема сексуальне, торгівля людьми. Здається, я ніколи раніше такого не зустрічала в літературі, але це виявилося дуже помічним. Завдяки цьому читач з перших сторінок розуміє емоційну вагу матеріалу й може свідомо прийняти рішення читати далі. Парадоксально, але саме це робить сприйняття емоційно складної історії спокійнішим: ти готовий майже до всього, про що розповідатиме авторка.Я очікувала, що тематика в’язниці й трукрайму буде важкою, можливо навіть відштовхуючою. Так, ситуація жахлива. Місце — жахливе. Обставини — жахливі. Та книга не зводиться до жаху. Вона не спекулює на темі увʼязнення і не романтизує його. Натомість Фаль пише чесно й уважно до деталей, дозволяючи читачеві побачити не лише злочини, а й людей за ними, якими б вони не були.Імена тих жінок — це історія про свободу і несвободу водночас. Про 24 години на добу в чужій країні, в замкненому просторі, серед жінок, які говорять різними мовами — ніби в сучасній версії Вавилонської вежі. У цьому середовищі авторка знаходить тих, хто стає близьким, і тих, з ким воліла б ніколи не перетинатися. Але всі вони — частина одного досвіду.Щодня наглядачі приходять із величезним молотком і стукають по ґратах, перевіряючи, чи ми не перегризли їх зубами, та щотижня вибирають кілька камер для детального обшуку: на наявність зброї, речовин, щастя чи радості. Проте все ж є у цій книзі особисто для мене одна річ, про яку було тепло, але дуже важко читати кожного разу — про любов і провину перед батьками:На одному з побачень попросила маму написати мені щось. Чи існує красивіший почерк у цьому світі? Жодні попередження про тригери не можуть врятувати від переживань найважливіших та найрідніших — батьків.Окремо хочу відзначити роботу видавництва @ouroborosbooks. Від оформлення до редактури — це приклад високої видавничої якості: зовнішній вигляд книги, текст, структура. Це моя перша книга цього видавництва, але точно не остання. Імена тих жінок — це книга, яка змінює упередження щодо жанру (попри те, що у вʼязниці саме настільки все погано, наскільки ви собі уявляєте), теми й навіть власних читацьких очікувань. Вона складна, але не виснажлива. Вона болісна та неприємна, але не намагається створити сенсацію заради заголовків. Після неї слово «свобода» набуває нових значень. 

Якось, гортаючи Тредс, побачила допис "я побувала в польській в'язниці і написала про це книгу". В той же момент вирішила, що прочитаю її. Я не знала ще чи вона готова до видавничого процесу, коли це буде, де і як. Просто розуміла, що читатиму цю книгу. Ось вона. Тут — на фото, в реалі — поруч зі мною. Прочитана. Деякі розділи по кілька разів. Деякі діалоги більше ніж кілька. Сторінку 339 прочитала разів 100. І все ще не можу перетравити її зміст. Хоч там є смайлик. Але взагалі не смішно. Уявлення не маю, як Ольга зуміла написати книгу про в'язницю так, щоб її було легко читати. Не зрозумійте мене не вірно — її страшно читати, але не так, як думаєш. Не про ті страхи тут пише. Або комусь саме про ті. Я трохи боялась читати. Тому розтягувала, читала по розділу, потім по два. Потім решту 7 за раз. Ловила себе на дуже різних роздумах. Думаю, я нічим не виділяюсь серед інших читачок цієї книги. І, певно, надто пірнула в.. туди. Бо думки — як шматочки — кожна окремо, хаотично, перемішано. Як пазли. Які так і не складуться в єдину картину. Така особливість цієї реальної історії. Імена тих жінокFal Ola#уроборос

«Імена тих жінок» — Ольга Фаль Так вже склалось, що я емпатична не тільки до людей, а й до того, що я читаю. І ця книга мені далась нелегко емоційно.Сімнадцять історій жінок, які або обрали пекло, або випадково (і не завжди справедливо) туди потрапили. Горор наяву або якою є пенітенціарна установа в Польщі.Навіть у буцегарні ранкова кава і хороша книжка все ще зберігають свій сакральний сенс. Але це навіть не про те. Насправді, цих 17 історій — невеличкий зріз суспільства. Героїню кожної з них ми можемо зустріти десь на вулиці або в супермаркеті, поки за нею не закриється решітка і не зачитають вирок. Тільки за номером статті можна пізнати людину найкраще.💅 Ця книга відчувається як зустріч з подругою, яка вже десь знайшла проблем на пʼяту точку, але вирулила з них з високо піднятою головою.Хоч за відвертістю ховається страх, відчай, біль, а ти бачиш перед собою гарну картинку — ця богиня знову всіх порішала. Саме так і відчувається контраст між абсолютно шедевральною обкладинкою та тим, що всередині.Тому розгублено обираю не ті теми, не ті слова, не те, що маю на серці. Рознесли вщент мене записки «тимчасових подруг», емоції батьків і сестри та малюнки. Я не люблю копатись аж настільки глибоко в особистих речах, але ну раз вже дали доступ — ні в чому собі не відмовляй, гьорл, навіть в сльозах.«..саме зараз в цю секунду хтось фотографує для свого інстаграму гарячу чашку в «Карма каві».. Можливо, там навіть могла б бути я — обожнюю «Карма каву» і Тернопіль 🖤І хоч я відкладала декілька разів книгу на «подивитись в стінку» (якби не зима — потрогати траву), але поверталась швидко, щоб дізнатись, чим то все закінчиться. Спойлер: хепі енд очевидний, адже авторка написала книгу і вже в трьох містах її презентувала.Поки я обклеюю стікерами книжку — це дуже стильно виглядає, рекомендую вам до прочитання!#Owlsbookwhispers

☑️☑️☑️☑️☑️☑️🔥 Так, це нарешті сталося! Готично-горорний одиночно-фентезійний роман Катерини Шильпп стартує у передпродажі! 🎁 Традиційно всі передзамовлення міститимуть подарунок (навіть 2-в-1 подарунків!), який ми покажемо пізніше. Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть. Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті.Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами. Поки Фейт шукає відповіді в рештках, хтось наполегливо приховує істину й плете за спиною моторошну змову. Їй доведеться пройти крізь потаємні ходи, випробування й власні страхи, щоб знайти світло серед мороку. Та як обрати правильні двері, коли Тір на Ноґ має їх тисячі — і кожні стереже Кат Потойбіччя. 🧡 Обкладинка та ілюстрації всередині: Наталія Стрижак🔸збільшений формат (170 * 240 мм)🔸ілюстровані зрізи🔸повнорозмірні ілюстрації всередині🔸448 сторінок✨ Зараз коштує 505 грн (повна ціна — 630 грн), замовити треба ось тут ⤵️https://ouroborosbooks.com.ua/product/zemlia-molodyh/

​​📚 Як любили і вмирали. Вибрані твори — Лев СкрипникВидавництво: Уроборос384 ст.⛏ Крізь шляхи розйобані, і цехи розпижджені.Вийшов у донецький степ хлопець молодий. (Орест Лютий)А додати до цього переспіву картини Романа Мініна — то приблизно отримаєм настрій цієї книги.Це якщо коротко.⛏ А якщо більш розлого — це дуже сильна, безпощадна, місцями лірична, але без прикрас проза, що оповідає про трудові будні східної України початку ХХ століття.⛏ Жовтнева революція, громадянська війна, післявоєнні роки, неп, голод, поневіряння, жебрацтво, пияцтво та смерть — червоними нитками проходять крізь тексти, зібрані в цій книзі. Це повітря яким дихає кожна сторінка. Герої Скрипника — звичайні люди, що опинилися на кривавому зламі епох. Одні ламаються під тиском обставин, інші намагаються зубами вигризати шанс вижити. Хтось зазирає в чарку, хтось вирішує нарешті опанувати грамоту, хтось ставить на собі хрест.⛏ Окрім тяжкої трударської долі, автор не раз підіймає тему «втраченого покоління». Чимало його персонажів після завершення громадянської війни не можуть знайти себе в мирному житті й скочуються соціальною драбиною в безпросвітну прірву.⛏ Поруч із робітничими касарнями й шахтами розкривається й злодійський світ. Кишенькові злодії, бандити, мокрушники, безпритульна шпана, повії — всіх їх ви знайдете на сторінках збірки.⛏ Ну і маленьке попередження: деякі тексти, в яких ідеться про боротьбу за червону владу, можуть тригернути сучасного читача. Але без них шлях автобіографічних героїв Скрипника був би далеко не повним. Бо це не апологія — це фіксація часу.📚 У підсумку: сподобалось. Раджу всім, хто готовий до похмурих картин і суворої буденності цих історій та готовий дивитись на минуле без фільтрів.#прочитав

☑️☑️☑️☑️☑️☑️На жаль, усі казки засновані на реальних подіях, навіть якщо ви вважаєте себе надто мудрими, щоб у них вірити. "Світ для фрау Еверс" Ольга Мерц — магічний реалізм із елементами горору в сетінгу Ваймарської республіки, серія "ЖАСНЕ".Франц Еверс — ветеран Першої світової, колишній військовий лікар і безнадійний морфініст, що живе на маргінесі суспільства. Він здає в ломбард рештки свого минулого життя й потопає у химерних сновидіннях, поки за стінами щодня змінюється курс марки та вирують політичні чвари. Зустріч із таємничим вороном, хранителем пам’яті людства, відкриває йому очі: атмосфера відчаю та божевілля, яка пожирає місто, — прояв набагато зловісніших сил, здатних розірвати тонку межу самого буття. Міфи й казки оживають, час і простір перетворюються на поле бою з первісною пітьмою, проте щоб вийти на нього, Франц мусить подолати темряву в собі та знищити власних демонів. 🔸Сторінок: 464🔸Збільшений формат🔸Обкладинка та ілюстрації в тексті: Сергій Мірчук📚 Вартість за передзамовленням: 420 грн (повна вартість — 510 грн) + подарунок🔥Очікуємо навесніЗамовляти треба тут: https://ouroborosbooks.com.ua/product/svit-dlya-frau-evers/

📕 Саша Павлова «Вбивчі письменники»У цій книзі зібрані історії про 24 людей, які скоїли вбивство (деякі з них і не одне). А також вони були письменниками. Одні стали на літературний шлях після злочину, інші — писали й до того, як забрати чиєсь життя. І сильніше пробирає це все від того, що ці події трапилися насправді. Це не художня вигадка, а реальне життя.Як на мене, ця книга — це колосальна робота. Це не одне дослідження, коли ти поринаєш тільки в нього і не відволікаєшся на інші теми. Це 24 різні історії з життя людей, які жили в різні часи, в різних країнах, і доступ до цих історій також різний. Проте Саші вдалося знайти достатньо матеріалу, щоб скласти цілісну картину до кожного розділу. Я завжди з великою шаною ставилась до письменників, бо написати книгу — це багата уява і дисципліна, чого в мене нема. Але ця книга показала, що письменники — це не просто звичайні люди, а вони можуть бути хворими психопатами, які живуть поміж нас. І як важливо дбати про своє ментальне здоровʼя і своїх близьких. Я прочитала «Вбивчих письменників» за три вечори, але ви не робіть так, краще знайомитися з цими вбивцями більш повільно. Адже інформація настільки концентрована, ніби міцний коктейль, і чим далі (якщо читати швидко), тим ця насиченість притупляє увагу. Тому є шанс, що я книгу перечитаю ще раз.Дивно тільки зараз відкрити для себе таку зацікавленість у тру-краймі. Якщо я правильно зрозуміла з постів Саші у її каналі «Запекла книгожерка», то вона вже працює над наступною книгою, яку я вже чекаю. Здається, що б Саша далі не писала, я буду читати все.Ну і окрема подяка видавництву «Уроборос» за оформлення: прекрасний шрифт, кольоровий зріз, фото та інші матеріали зі справ. Якісна робота, в якій видно любов до читача. Робили, як для себе❤️

Офіційно заявляю: у цій книзі кожен чоловічий персонаж мене бісив! Один – бо дозволяв собі занадто багато. Інший – катастрофічно мало 🤭 Але це спрацювало ідеально! «Промені Аласі» Аліси Корж 🌞Це фантастика, яку я взяла просто, щоб подивитись що там у першому розділі. Але вже через 20 сторінок ловила себе на думці, що вигаданий світ давно так міцно не тримав.Це пустельний сеттинг, отруєний смертельним нейротоксином. Світ жорсткого класового поділу: вищі та нижчі. ✨Вищі – ті самі «цивілізовані», які окупували іншу державу, бо їхню власну знищила отрута. Через уражену репродуктивну систему вони більше не можуть нормально народжувати. Тому, вирощують дітей у лабораторіях: обирають стать та модифікують тіло.А природне народження називають «бруднонародженням». І вирішують зачищати всіх, хто на нього зважився.✨Так, колоніалізм, контроль над тілом і поділ на класи тут не декорація, а фундамент світу.✨Головна героїня – Касі, «бруднонароджена», яку бере під опіку майбутній правитель. Але не чекайте від нього турботи чи тепла. Вона живе майже в ізоляції, про неї пліткують, а опікун ще й відправляє в академію, де її відверто зневажають. Бо попри протекцію – для однолітків вона все одно нижча, неправильна, чужа.✨І от що важливо:Касі не мріє захопити владу, не планує переворот і не грається в «обраність». Їй 17 і вона хоче лише одного: дізнатися правду про своє минуле і знайти брата. Саме ця приземлена, дуже людська мотивація робить її максимально живою.✨А ще я окремо кайфонула від того, як авторка працює з феміністичними сенсами. Світ тут буквально патріархальний, де жінка просто влаштовує прийоми і виховує дітей. Але! Тут є моменти, які вже закладені для розвитку в наступній частині. І відчуваю, там буде гаряче. А тепер коротко: ✨це янґедалт дилогія; ✨тут немає магії, зате є небезпечні істоти;✨тут мало кохання, але багато політичних інтриг; ✨вайби дарк академії, булінг та повстання. А ще тут прекрасні легенди про світ «Променів», де я зловила великодку на князя Олега🍞Не лякайтесь, що вона така цеглинка. Бо сюжет тут максимально динамічний. А фінал….просто хочеться одразу другу книжечку.

«Промені Аласі» — моя перша книжка 2026 року і я проковтнула її за дві доби! 🔥 А я з тих людей, хто щиро вірить, як книжковий рік розпочнеш — так його і проведеш, тому щороку до вибору першої книжки я підходжу, як до ритуалу, і цього року мій вибір просто в яблучко! 🎯Як ви вже зрозуміли, я не могла відірватися від цієї історії, книжка жила зі мною 24/7: я про неї думала, згадувала сцени, ловила себе на бажанні «ще один розділ і спати» (спойлер: спати ніхто не пішов). Попри пісок, спеку і пустельний вайб, ця історія чудово зігріла мої зимові дні!Головна героїня — моя особиста любов. Вона неідеальна, не пафосна, не «я борюся за свободу всіх і одразу». Вона розгублена, зла на життя, втомлена від того, ким її зробили, і коли їй дають шанс вона хапається за нього обома руками. Чи морально це? Питання відкрите. Але, як на мене, це дуже по-людськи.Дуже сподобалося, що тут немає повноцінної любовної лінії. Є напруга. Погляди. Недосказаність. І цього більш ніж достатньо.А тепер трохи бурчання, бо без нього ніяк.Мені трошки не вистачило глосарію (я була б не проти шпаргалки). Академії теж було катастрофічно мало, хоча більшість часу героїня була саме там. Навчання, знайомства, викладачі, внутрішня кухня — ХОЧУ ЩЕ!Турнір… ну, скажімо так: я досі не до кінця зрозуміла, як він працює і чому все склалося саме так (хто виграв — сюрпризу не було, але питання залишилися). Тому ставлю історії 4.5 ⭐️Але попри всі «але» я тут і я чекаю продовження. Друга частина вже готується, і як тільки вона вийде, я буду там. Без роздумів.P.S. найкращий дебют, що я читала ❤️ 💫💫💫💫💫❤️ Дякуємо за відгук Literally Lesia✅ А тих, хто ще не читав, запрошуємо долучитися: https://ouroborosbooks.com.ua/product/promeni-alasi-knyga-1/