​​📚 Як любили і вмирали. Вибрані твори — Лев СкрипникВидавництво: Уроборос384 ст.⛏ Крізь шляхи розйобані, і цехи розпижджені.Вийшов у донецький степ хлопець молодий. (Орест Лютий)А додати до цього переспіву картини Романа Мініна — то приблизно отримаєм настрій цієї книги.Це якщо коротко.⛏ А якщо більш розлого — це дуже сильна, безпощадна, місцями лірична, але без прикрас проза, що оповідає про трудові будні східної України початку ХХ століття.⛏ Жовтнева революція, громадянська війна, післявоєнні роки, неп, голод, поневіряння, жебрацтво, пияцтво та смерть — червоними нитками проходять крізь тексти, зібрані в цій книзі. Це повітря яким дихає кожна сторінка. Герої Скрипника — звичайні люди, що опинилися на кривавому зламі епох. Одні ламаються під тиском обставин, інші намагаються зубами вигризати шанс вижити. Хтось зазирає в чарку, хтось вирішує нарешті опанувати грамоту, хтось ставить на собі хрест.⛏ Окрім тяжкої трударської долі, автор не раз підіймає тему «втраченого покоління». Чимало його персонажів після завершення громадянської війни не можуть знайти себе в мирному житті й скочуються соціальною драбиною в безпросвітну прірву.⛏ Поруч із робітничими касарнями й шахтами розкривається й злодійський світ. Кишенькові злодії, бандити, мокрушники, безпритульна шпана, повії — всіх їх ви знайдете на сторінках збірки.⛏ Ну і маленьке попередження: деякі тексти, в яких ідеться про боротьбу за червону владу, можуть тригернути сучасного читача. Але без них шлях автобіографічних героїв Скрипника був би далеко не повним. Бо це не апологія — це фіксація часу.📚 У підсумку: сподобалось. Раджу всім, хто готовий до похмурих картин і суворої буденності цих історій та готовий дивитись на минуле без фільтрів.#прочитав