задача бренду — увійти в звичкузвично обирати той чи інший бренд під ту чи іншу потребу/ситуацію споживання.не викликати любов, а бути звичним вибором. це легкість та швидкість, а не буря емоцій. вчора мала офлайнову консультацію (якийсь шик навіть в ті часи, коли ти в Києві). дівчина — стиліст. ми говорили про ментальну і фізичну доступність про неї, як спеціалістки. але важливіше: ми говорили про CEP — ситуації, коли вона має бути звичною при виборі її послуг. в кожній категорії є своє різноманіття таких ситуацій.CEP моєї знайомої: зміна в житті: переїзд, зміна професії, ріст в компанії до позицій, які розділяють до і після, розлучення, новий бойфренд, поява дітей, відправлення дітей в вільне плавання тощо.ці ситуації ще варто підтвердити «роботою», але для цього вже потрібно зайти в ситуацію споживання, щоб дослідити роботи, на які їі послуги наймають. тобто поговорити з людьми після.так от, і вся її комунікація вже має сигналізувати ці ситуації. або бути до них відповідною. вона, як бренд, має стати звичним вибором в цій ситуації споживання.і це чітко резонує з їі місією: допомогти віднайти свою диковинку через стиль, бути собою, але разом з тим «вийти за межі». і це не свідчить про те, що це щось крейзі. людина (споживач) вже трохи крейзі в своєму колі оточення та й у власних очах, якщо щось таки кардинально змінює. і вже не може бути тим самим в в тому самому одязі. тому шукає рішення поза зоною свого звичного, комфортного.---в чому цікавіть і разом складність персональних брендів: ти не можеш сам по собі не відповідати своїй категорії. ти наче і є лакмусовим папірцем щодо цих CEP.