У нової системи армійських змін є низка плюсів і низка мінусів. Почну з плюсів. 1. Радий за хлопців із піхоти. Вони несуть на собі найважчий тягар війни – і заслуговують на найкоротші терміни служби та найвищі зарплати. 2. Рішення щодо повернення СЗЧ – теж в плюс. Розширили перелік бригад, прибрали батальйони резерву зі схеми повернення, перевели процес в онлайн. Якщо це дозволить повернути частину хлопців до ЗСУ – буде добре. 3. Переведення раз на рік у межах корпусу без погодження командира – цікаво, побачимо як працюватиме. Виглядає так, ніби ринкові механізми дісталися ЗСУ: зможемо подивитися, звідки люди йдуть і куди саме переходять. 4. З новими контрактами виграють ті, хто нещодавно потрапив до армії – по мобілізації чи за контрактом. Бо заходили вони або «до оголошення демобілізації», або «на три роки» (але без жодної гарантованої відстрочки). Тепер зможуть перепідписати контракт на два роки – з певним розумінням власної подальшої долі. Тепер про недоліки 1. Це доля тих, хто в армії ще з часів АТО/ООС або з початку повномасштабного вторгнення. Зараз виглядає так, що їм пропонують прослужити ще два роки – без урахування попередніх заслуг. Це звучить як зрада і знецінення. Якщо на цих людей найближчим часом має поширюватися обіцяна демобілізація (народні депутати казали, що відпускатимуть тих, хто відслужив 5 і більше років), то про це варто було сказати одразу. Бо інакше ложечки знайдуться, а осад залишиться. Люди запам’ятовують не реальність, а свої емоції щодо неї. І нинішнє відчуття фрустрації у бійців «першої хвилі» конвертуватиметься в додаткову недовіру до системи, навіть якщо держава восени вирішить оголосити демобілізацію для ветеранів. 2. Доля офіцерів. Наскільки я розумію, відстрочки на них розповсюджуються (як і строкові контракти), але не остаточна демобілізація після якогось певного часу служби. Є ризик, що може виникнути кадровий голод: у сержантів буде меньше стимулів погоджуватися на офіцерські погони. Якщо ви позбавляєте офіцера права на демобілізацію, то маєте щось дати йому натомість. Поки що нічого не запропоновано. 3. Про короткостроковість базової відстрочки вже писали. Шість місяців мінімальної відстрочки перетворяться на неоплачувану відпустку – бо ніхто на такий строк не братиме людину на роботу. 4. Щодо відстрочки для бойових посад. Можлива ситуація, коли людина підписує контракт, отримує поранення в перший місяць служби, а потім довго лікується й не накопичує собі «бойові дні» для майбутньої відстрочки, або отримує обмежену придатність і служить далі в тилу. Було б справедливо, якби сам факт поранення (і його тяжкість) також впливали на тривалість відстрочки. 5. Базова тилова зарплата у 30 тисяч гривень не позбавить нас феномену «таксуючого бійця». 6. В армії є ті, хто знайшов себе в ЗСУ і планує бути професійним військовим. Їм потрібні контракти на 5 і 10 років (в ідеалі – з покращеними умовами та накопичувальними бонусами). Зараз таких контрактів у запропонованому меню немає. 7. Облік бойових днів для розрахунку відстрочки не повинен впиратись в отримання бійцем Форми 6. Багато частин змінили порт приписки (бригади переводились з одних родів військ в інші). Деякі ВЧ взагалі припинили своє існування, а їхні ЖБД здані в архів (наприклад так сталось з окремими батальйонами ТрО, які тепер лінійні). Якщо зобов’язати солдата подавати Форму 6 для обчислення відстрочки – це може створити для нього нерозв’язну проблему. Тому для підрахунку загальної кількості «бойових» днів треба спиратись на нарахування додаткової винагороди. Якщо боєць отримував за бойові дні премію, то це означає, що всі підтверджувальні документи вже були подані й перевірені. Армія просто повинна проаналізувати, скільки і кому вона платила – а не вимагати довідки у бійця. 8. Зараз комунікація МО подає нову систему як таку, що про «справедливість». Не впевнений, що це той термін, із яким військові погодяться. Я б казав, що нова система – про «прогнозованість». Яку ще доведеться доопрацьовувати.
Нещодавно публікували результати соцопитувань стосовно того, за кого б українці проголосували на парламентських виборах. І от найбільші рейтинги були в неіснуючих партій Залужного, Буданова, Прокопенка й Білецького. Ймовірно, це свідчить про глобальний запит на військових у владі.Проте чіткої відповіді на питання — що саме мають робити військові у владі — немає. Тим більше немає жодних програм, які б відповідали інтересам військових. Є розрізнені думки та вимоги, але вони досі ніяк не сформовані та не проговорені. Користуючись нагодою, опишу свої ідеї та вимоги.Одразу зазначу: ніхто не знає, коли українці повернуться до мирного життя, а отже розбудовувати державу потрібно з урахуванням усіх воєнних ризиків. Тобто мілітаризована демократія, де військова служба є основою громадянства — наріжний камінь нашого виживання.1. Підвищення рівня виплат для військовослужбовців, забезпечення їх житлом, встановлення реалістичного терміну служби за мобілізацією. Наділення командирів усіх рівнів не лише правом розпоряджатися життями підлеглих, а й домокловим мечем відповідальності. Солдати — не розхідний матеріал і мають отримати голос та додатковий захист.2. Незалежна переатестація офіцерського складу з урахуванням знання воєнної справи, доброчесності та моральних якостей. Офіцер має бути взірцем з заслуженим авторитетом, а не представником недоторканої військової касти.3. Перегляд економічного бронювання та посилення мобілізації. Працювати на оборону мають по черзі всі: і чоловіки, і жінки. Роботи в армії та ВПК багато, а добровольців — все менше.4. Повернення строкової служби: всі випускники загальноосвітніх шкіл мають пройти БЗВП, отримати військову спеціальність і відслужити кілька місяців хоча б у тиловому забезпеченні бойових частин. Проходження військової служби в будь-якому вигляді — умова для бюджетного вступу до ВНЗ.5. Загалом військова служба має бути спільною умовою для державної служби та пасивного виборчого права — можливості бути обраним в органи влади. Не обов'язково вже завтра — такий механізм можливий лише з часом, після ретельного планування. Право керувати Україною має ґрунтуватися на готовності за неї загинути.6. Ефективна ветеранська політика: реабілітація демобілізованих, допомога з працевлаштуванням, розширені грантові програми для ветеранського бізнесу, медичний та психологічний супровід, обов'язкова пенсія з моменту відставки.7. Розробка дієвих механізмів для віддаленого, цифрового проведення виборів — починаючи з реєстрації партій і закінчуючи голосуванням. Воєнний стан триватиме ще довго, але це не означає, що ми маємо жити в умовах беззмінності влади.8. Наділення антикорупційних органів новими можливостями для ширшого моніторингу зловживань (в тому числі в армії), швидшого збору та аналізу даних, доступом до швидкої та незалежної експертизи. Ніхто не може наживатись на спільних благах, коли народ веде війну на виживання.Загалом це ні в якому разі не вичерпний список того, що треба змінити в державі, а лише те, що видається особисто мені першочерговим, критично необхідним. Дискутуймо, браття і сестри!
Зустрівся з волонтером Сергієм Стерненком. Нещодавно він мав розмову з Президентом — ми поглиблюємо співпрацю для виконання поставлених завдань.Відтепер Сергій буде моїм радником з питань підвищення використання БпЛА на фронті. Його досвід допоможе нам реалізувати спільне бачення підвищення ефективності безпілотних підрозділів. Є кілька треків, над якими Міністерству оборони потрібно працювати вже зараз. Перший — базове забезпечення дронових підрозділів. Постачання також потрібно систематизувати — військові повинні отримувати ефективну зброю, яка працює тут і зараз.Ще один фокус — аналітика та ефективність. Саме тут допоможе експертиза Сергія. Зараз лише 50 підрозділів із 400 забезпечують близько 70% усіх уражень ворога. Наша мета — допомогти швидко вирости іншим 350 і значно збільшити масштаб знищення росіян. Додаткове навчання, аналіз операцій, обмін досвідом — ми вдосконалимо всі процеси, спираючись на якісні дані з фронту та фідбек військових.Маємо спільне бачення щодо підвищення ефективності дронових підрозділів. Упевнений, що разом нам вдасться втілити все задумане, допомогти кожному екіпажу зростати та вийти на новий рівень.Вітаю в команді!🤘
Десятки разів за останні три роки поривався це написати, бо хочеться волати від відчаю, та завжди зупинявся за мить до публікації: аби не зробити ще гірше. Проте, схоже, стратегія мовчання себе не виправдала. Два найближчих моїх друга евер - Денис Мацола та Влад Журавльов, також відомий як Іскра - перебувають у російському полоні з 4 квітня 2022 року. Обидва - морпіхи-добровольці: Влад долучився до ЗСУ задовго до того, як це стало модним, а Денчік підтягнувся до нього в підрозділ напередодні повномасштабного вторгнення. Хлопці вже три повних роки мандрують по російських катівнях. Три. Повних. Блядь. Роки. Сказати, що ми задіяли усі наявні по цей бік кордону непублічні опції для пришвидшення їхнього обміну - значить не сказати нічого. Але вони досі там.Денис Мацола отримав поранення під час боїв у оточеному орками Маріуполі та, як можна здогадатися, не отримав повноцінного лікування. Від квітня 2023-го він утримується в одиночній камері в СІЗО м. Кінешма Іванівської області. У 2024 році тюремники цілеспрямовано морили його голодом – майже не годували протягом трьох місяців. Іскра, наскільки нам відомо, наразі перебуває в Мордовії. Фізичний та психологічний стан обох погіршується з кожним місяцем. Ми усвідомлюємо, що таку державу, як Російська Федерація, марно закликати до дотримання прав людини, особливо щодо українських військовополонених. Водночас ми переконані, що міжнародні організації, уряди країн та українська влада повинні робити більше, аби зупинити тортури та врятувати бранців війни на території країни-агресораМи просимо:Президента України Володимира Зеленського, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та всіх представників державного апарату, що дотичні до обмінного процесу:- докласти максимум зусиль для звільнення Дениса Мацоли, Владислава Журавльова та інших захисників Маріуполя. Обов’язок української держави зберегти найцінніше – життя наших захисників.Міжнародний комітет Червоного хреста та Робочу групу ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень:- застосувати свої повноваження для порятунку Дениса Мацоли та Владислава Журавльова;- у комунікації з російською владою вимагати дотримання норм Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими, припинення тортур щодо Дениса Мацоли та інших українських військовополонених, забезпечення дотримання щодо них принципів людської гідності та відповідних умов.Якщо ви згідні, підпишіть, будь ласка, петицію за посиланням та поширте заяву по всіх можливих каналах. Ми не знаємо, скільки часу лишилося у хлопців з огляду на тортури та нелюдські умови утримання. Проте ми точно знаємо, що повинні зробити максимум для їхнього порятунку, користуючись усіма наявними інструментамиhttps://east-sos.org/publications/ni-torturam-svobodu-denysu-maczoli-ta-vladyslavu-iskri-zhuravlovu-2/?fbclid=IwY2xjawJdxBxleHRuA2FlbQIxMAABHtJ1qa4L7_0sLzSM2XA56DNlu22FhOkYnaoyRICNipgi4B7MSHfS1BTxF8ZC_aem_F09ptJdr4epC4qSTgHFYIA#freematsolafreezhuravlev
Непотоплюваний сенатор-соціаліст від Вермонта Берні Сандерс і конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес, представниця крайніх лівих демократів, гастролюють зараз по США в рамках туру із промовистою назвою Fighting Oligarchy. Всюди - аншлаг: минулого тижня в Арізоні, де пів року тому, попри очікування значної частини спостерігачів, переміг Іржавий Донні, вони зібрали близько 15 тисяч прихильників, а на наступний день на денверське раллі проти адміністрації Трампомаска прийшло вже вдвічі більше народу. Сам Сандерс у Твіттері зізнався, що це був найбільший мітинг у його політичній кар'єрі, яка на хвилиночку стартувала в першій половині 1960-х. У листопаді я писав про те, що внутрішньополітичний спротив у Штатах з необхідністю ставатиме дедалі ліворадикальнішим - просто внаслідок так званого ефекту маятника: якщо до влади прийшов блок фашистів і олігархів, слід очікувати на відродження комунізму в якості альтернативного центру сили. Сандерс і Кортес - звісно, ніякі не комуністи. По європейських мірках їх хіба соціал-демократами можна назвати, і то досить поміркованими. Однак треба зважати на три речі. По-перше, Демократична партія, вочевидь, дезорієнтована поразкою настільки, що не здатна запропонувати реалістичну стратегію опору, лишаючись вірною традиційному істеблішменту. По-друге, молодь у США й без Трампа стрімко лівішала усі останні десятиліття, що недивно, враховуючи відсутність соціальних ліфтів і людожерські ціни на освіту, медицину та іпотеку. По-третє ж, руда мавпа лише два місяці на посаді, а привид соціалізму вже вештається Америкою. Такими темпами місцевій Лєнін вийде на історичну сцену швидше, ніж Ілон Маск встигне кинути чергову зігу.
Маленький путінський прутень у тілі Європи на ім'я Віктор Орбан висрав до річниці Угорської революції 1848-1849 рр. список вимог до Брюсселя з 12 пунктів, серед яких відмова від членства України в ЄС, списання боргів, а також традиційно боротьба з Соросом. Це смішно не лише тому, що дотаційна Угорщина із найбільшим серед країн Центральної Європи державним боргом і дефіцитом бюджету на рівні 7 відсотків ВВП щось там вимагає від Європейського Союзу. Під час "весни народів" середини XІХ-го століття вирішальну роль у придушенні тієї самої Угорської демократичної революції відіграли - барабанний дріб, ви ніколи не здогадаєтеся! - російські війська, які із властивим їм людинолюбством люб'язно з'явилися рятувати Австрійську імперію від національного визволення поневоленого народу. Найважливіший угорський поет XIX ст. Шандор Петефі (1823-1849), лідер "Молодої Угорщини", загинув у бою з карателями Ніколая Пєрвого під час битви при Шегешварі у липні 1849. За іншою версією - був взятий в полон і таємно вивезений до Сибіру. Де б не був похований Петефі, ясно одне: енергії від руху в його труні зараз гарантовано вистачило би для освітлення десяти Будапештів аж до кінця Орбанової каденції.
Зараз скажу неприємну річ, зокрема й для багатьох моїх друзів і знайомих. Логіка "я не йду в армію, але регулярно доначу та волонтерю мірою сил" цілком мала право на існування в 2022 р. і навіть до певної міри в 2023-му. Чоловіків, готових більш-менш добровільно взяти до рук зброю, було достатньо. Проблема полягала в тому, щоб їх належним чином екіпірувати, озброїти та навчити. Останнім часом, по відчуттях зсередини ЗСУ, ситуація змінилася не те, щоб на діаметрально протилежну, утім питання забезпечення, завдяки повільному та все ж виходу наших союзників з коматозу, вже не стоїть аж так гостро. Бракує насамперед особового складу. Люди, які їбашили всі ці роки на патріотизмі, фізично закінчуються. Боляче про це писати, та, до прикладу, з мого першого відділення в ОШБ "Айдар", що на сто відсотків складалося з добровольців, станом на сьогодні в живих лишився я один. Більшість загинули вже під час повномасштабки. Донати - це чудово, проте слід назвати речі своїми іменами: якщо ти, друже, не маєш суттєвих проблем з фізичним і ментальним здоров'ям, а також не є опікуном або батьком неповносправних осіб - прийшов час мобілізуватися. Зовсім не обов'язково в штурмовики: вакантів купа всюди на будь-який смак - пишіть в приват, як то кажуть. Інакше ми рано чи пізно програємо війну. І що найстрашніше - зробимо тим самим вже принесені кращими людьми цієї країни титанічні жертви безсенсовними, адже їхня справа, їхня віра, їхня надія помруть разом з Україною. Я боюся цього понад усе в житті. А ви?
TGLIST.COM.UA
