29 січня – День пам’яті Героїв КрутНаприкінці січня у далекому 1918 році кілька сотень молодих студентів і гімназистів Помічного куреня, юнаки 1-ї Української військової школи у легендарному бою на залізничній станції Крути зупинили переважаючі сили більшовиків, які наступали на Київ. Стомлені, без особливого військового вишколу, без надії і підтримки, але з величезною вірою у свою правоту та ідею відновлення Української держави, молоді юнаки стримували атаки червоних матросів Муравйова. Під шаленим тиском ворога українці змушені були відступити. Вони програли цей один бій. Але вони виграли час, щоб країна могла виграти битву за свою державність. Бій під Крутами назавжди увійшов до нашої історії як символ жертовності й ідеалізму, символ великого духу та віри в ідеали. Своїм прикладом юні студенти та гімназисти надихали майбутні покоління борців за волю і незалежність України. І сьогодні їх героїчна постава є мотивацією для тисяч воїнів Збройних Сил України, які вже майже упродовж чотирьох років боронять Українську Державу від сучасних московських окупантів у повномасштабній війні з тоталітарною росією. Крути поранили нашу душу. Але вони не вбили наше тіло! Поразка завдала болю, але навчила робити висновки і приймати швидкі та ефективні рішення. Смерть юних Героїв не була даремною. Їх чин став символом, прапором та дороговказом до нових перемог сучасного Українського війська. Перемог, які дивують світ і знищують ворогів нашої нації та держави.Ми ніколи не забудемо бій під Крутами! Як і ніколи не забудемо бої за Донецький аеропорт, Бахмут, Маріуполь, Херсон, Авдіївку та сотні інших українських міст і сіл!Слава і вічна пам’ять юнакам-крутянам! Слава Україні! Слава ЗСУ!
“Чим займається головний сержант батальйону? Та всім!” Головний сержант одного з механізованих батальйонів 156 ОМБр сержант Владислав Іщик переконаний, що якісний сержантський склад – це основа успішного виконання завдань і на фронті, і в тилу.Родом він із Волині, яку він називає “прекрасною і мальовничою”. У військо прийшов, підписавши контракт ще в далекому 2018 році. До цього навчався в медичному коледжі, зрозумів, що не його покликання, забрав документи і став військовим. “Люблю зброю, техніку, тому й пішов у військо!”, – каже військовослужбовець із позивним “COLT”.На той час молодий боєць пройшов базову загальновійськову підготовку у Старичах, від рівня якої досі в захваті. А потім вибув у визначену військову частину. Служив добре, тому виріс від солдата до головного сержанта підрозділу.А на початку повномасштабного вторгнення рашистів уже був головним сержантом взводу на Житомирщині. За якийсь період військової служби разом із головним сержантом з’єднання перейшли у новостворену 156 Окрему механізовану бригаду Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. На початках Владиславу Іщику дуже допомогли друзі-волонтери з рідного селища Маневичі. За все вдячний, та найбільше за автомобілі, які доставили аж із Великої Британії. Вони на фронті дуже потрібні.Бойових епізодів запам’яталося багато. Наприклад, під Юнаківкою згадує важку евакуацію пораненого побратимами. Як важко не було, таки вибралися до своїх. А врятований і досі вдячний.На війні сержант має звичку їздити з причиненими дверима водія. І це врятувало! Саме прислухався до звуку працюючого двигуна, як прилетів справа ворожий FPV-дрон… Удар, вибух… Саме через відкриті двері “Хаммера” він і вилетів назовні. На щастя, всі тоді залишилися живими. А згодом тією ж ушкодженою машиною дісталися до своїх.Чим займається 26-річний головний сержант батальйону? На це запитання Владислав Іщик відповів вичерпно:“Якщо чесно, то всім! Головне, що всі в мене мають бути повністю забезпечені та навчені”. “COLT” знає, що дуже важливо постійно говорити з людьми. Бо особовий склад – це, насамперед, люди. Їм це потрібно:“Особливо важливо спілкуватися з хлопцями, які виходять із позицій. Бо їм тоді важко і фізично, і морально…”. Владислав Іщик переконаний, що найкращих солдатів потрібно заохочувати, і в 156 ОМБр цей процес постійно відбувається. Тому лідери стають сержантами, і кар’єрне зростання продовжується.А до тих, хто ще не долучився до Сил оборони України, сержант із тонким гумором в інтонації каже:“Давай, брате, вставай, приходь до нас! Усе буде добре! У нас є і хліб, і сіль”.Війна триває. Такі, як сержант Владислав Іщик і хлопці з його батальйону, за будь-яких умов тримають фронт української оборони та наближають Перемогу над російськими окупантами. Рекрутингова група для звернень щодо проходження військової служби у складі 156 ОМБр: 077-156-0-156.#156омбрВідео розмови з військовослужбовцем доступне за цим посиланням:https://www.facebook.com/reel/1245313627448321Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.Фото відділення комунікацій 156 ОМБр та з особистого архіву Владислава Іщика.
Команда комунікаційників оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України відновила випуск щомісячної програми «Західний форпост». Ця програма про життя військовослужбовців, їхні вишколи, бойові виходи та будні. Ми розповідаємо про нові види озброєння та підготовку військовослужбовців. У новому випуску програми «Західний форпост» ми розкажемо:- як готують бійців у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс»;- про те, як проходять адаптацію ті, хто підписали контракт «18-24» у 92-й окремій штурмовій бригаді;- про роботу мінометних розрахунків розрахунків 47-ї окремої механізованої бригади;- про роботу медиків 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс»;- а також про пісний стіл, який приготували кухарі для бійців 1-ї окремої важкої механізованої бригади напередодні Різдвяних свят.«Західний форпост» – програма для тих хто хоче бути поінформованим!Підписуйтеся на наш ютуб, щоб вчасно та оперативно отримувати нову інформацію та найсвіжіші новини.https://www.youtube.com/watch?v=MawnJLzk1AQ
НАЙГОЛОВНІШЕ БУТИ НАВЧЕНИМ І ГОТОВИМСьогодні кожен мобілізований в обов’язковому порядку проходить базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Її тривалість становить 51 день.У навчальних центрах Збройних Сил України досвідчені інструктори, які усі мають неоціненний бойовий досвід, здобутий кров’ю і потом, навчають новобранців азам військової справи. Чотири роки повномасштабної війни перетворили ЗСУ у найбільш досвідчену армію світу. Тому кожен український чоловік, який для захисту своєї країни взяв до рук зброю, може отримати на полігоні реальні практичні навички ведення бойових дій, захисту та оборони, надання медичної допомоги. Як підкреслюють інструктори, в армії тебе навчать, одягнуть і нагодують. Найголовніше бути навченим і готовим. Особливо готовим психологічно та морально. Недарма ж кажуть, що коли важко у навчанні, то легко в бою. Здобутий під час проходження БЗВП досвід, отримані вміння та навички — основна гарантія успішної служби та збереження власного життя.#Підготовка #ПростіЛюдиНеПростаРобота
“Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його”.У час Різдвяних свят та новорічних свят для дітей військовослужбовців Рівненського гарнізону проведено захід, який об’єднав понад 100 діток, а також їхніх батьків і гостей неперевершеного дійства, створивши теплу духовну атмосферу.Різдвяні пісні, ігри й конкурси для діток, Різдвяна історія зі Святого Писання, щирі усмішки, подарунки та частування смаколиками наповнили цей вечір радістю, світлом і надією.Зустріч була організована за підтримки Служби військового капеланства управління оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.Різдвяний вечір проведений спільно з Рівненським обласним об'єднанням УЦХВЄ та Релігійною громадою Євангельських Християн Баптистів Рівненської області, що є великою цінністю капеланського служіння та співпраці.Перший заступник єпископа РОО УЦХВЄ Олександр Чернюшок висловив слова вдячності військовослужбовцям та їхнім родинам за нелегке покликання і служіння. Єпископ ЄХБ Андрій Корнійчук поділився Різдвяною історією сенсу народження Ісуса Христа та звершив молитву благословення.Начальник служби військового капеланства управління ОК “Захід” підполковник Олександр Копаниця подякував керівникам релігійних організацій за постійну підтримку військовослужбовців та їхніх сімей:“Ми щиро дякуємо всім, хто долучився до організації цього свята, і молимося, щоб із Різдвом прийшла надія та втіха кожній родині та настав справжній справедливий Божий мир!”.“Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його”. (Євангеліє від Івана 1:5). Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.Фото служби військового капеланства управління оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
ЛОМ ПРОТИ ВІЙСЬКОВОГО – ДЕРЖАВА І СУСПІЛЬСТВО НЕ МАЮТЬ ПРАВА “ЗВИКАТИ” ДО ТАКИХ НАПАДІВ24 грудня 2025 року на Рівненщині, під час виконання службових обов’язків, група оповіщення Сарненського райнного ТЦК та СП зазнала нападу з боку агресивно налаштованих громадян України мобілізаційного віку. За попередньою інформацією, патрульна поліція намагалася зупинити транспортний засіб, який проігнорував вимоги останніх, щодо пред’явлення документів та втік на територію одного з ФОПів. Окрім того, у ситуацію втрутилася група перехожих та, не розуміючи правових підстав затримання і контексту ситуації, сторонні особи здійснили фізичне перешкоджання законним вимогам правоохоронних органів, що виражалось в шарпанні за формений одяг, вигукуванні висловлювань, що містили нецензурну лексику, киданням палицями. А громадянином Є., під час події, було застосовано металевий предмет (лом), внаслідок чого один із військовослужбовців отримав тяжкі травми: перелом ребра, забої паранхіми обох легень. Наразі його стан медики оцінюють, як важкий, йому надається необхідна допомога.Наголошуємо на тому, що те що сталося є прямим перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України, поєднане із насильством щодо військовослужбовців, а кримінально карані дії мають отримати принципову правову оцінку. І сталося виключно через умисне не виконання певною часткою наших громадян мобілізаційного законодавства в частині своєчасного оновлення своїх військово-облікових даних та ухилення від військового обов'язку в умовах дії правового режиму воєнного стану. Відомості внесено до ЄРДР за ст. 350 ч. 2 ККУ, триває досудове розслідування, всі обставини, роль кожного учасника і кваліфікацію злочину встановить слідство.Окремо підкреслюємо, що будь-які напади на представників ТЦК та СП, групи оповіщення, патрульних чи інших посадових осіб у період воєнного стану, це удар по обороноздатності держави. Це те, на що розраховує ворог: хаос, підрив мобілізаційних заходів, знецінення служби і розпалювання ненависті до людей у формі. Росія десятиліттями працює над тим, щоб деморалізувати українське суспільство і кожен, хто піднімає руку на військового, фактично підіграє цій стратегії, навіть якщо не усвідомлює цього.Мобілізаційні заходи можуть викликати у когось страх, напругу, запитання і дискусії але жодна дискусія не дає права на насильство. Незгода, претензії, конфліктні ситуації мають вирішуватися виключно законними способами: через звернення, скарги, правові механізми, суд, комунікацію з органами влади. Лом, палиці, шарпанина, приниження і напади є шляхом не до “справедливості”, а до кримінальної відповідальності.Звертаємося до громадян: не піддавайтеся провокаціям, не поширюйте неперевірені чутки, не розганяйте відео з емоційними “поясненнями” без фактів. Якщо ви стали свідком події то співпрацюйте зі слідством і повідомляйте встановлені обставини правоохоронним органам.Оперативне командування “Захід” Сухопутних військ тримає на контролі ситуацію в межах своїх повноважень. Ми будемо інформувати про подальший перебіг подій у межах, допустимих законом та інтересами слідства. Вкотре нагадаємо, що насильство проти військових – це злочин.Перешкоджання мобілізаційним заходам – це злочин.Держава і суспільство не мають права “звикати” до таких нападів.
ЯК БОЙОВИЙ КІТ ВАСИЛЬ АНАТОЛІЙОВИЧ ОСТАННЬОГО ЗУБА ВТРАТИВ...Навіть у фронтових умовах знаходиться місце для добра. Військовослужбовці 22 окрема механізована бригада це демонструють повсякчас, у коротких проміжках між виконанням бойових завдань. У з’єднанні, котре вже тривалий час воює з окупантами на різних напрямках фронту російсько-української війни, чимало котиків та собачок, яких люди зі щирими серцями врятували від загибелі.Хвостаті побратими воїнів ЗСУ колись були домашніми тваринами, та через війну лишилися без господарів. Комусь із тваринок таки вдалося знайти нову військову родину, й саме така доля спіткала кота на прізвисько "Василь Анатолійович". Про муркотливого помічника, який став невід'ємною частиною батальйону матеріального забезпечення 22 окремої механізованої Миколаївської бригади Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України, комунікаційникам з’єднання розповів кухар із позивним “Антар”.Детальніше читайте за посиланням тут 👉 https://www.facebook.com/share/p/1ARsMCDYKg/
“Кожен повинен навчитися не тільки дбати про себе, а й думати про побратимів, які поруч”Військовослужбовець 144 Окремої механізованої бригади Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України з позивним “Соняшник” – головний сержант одного з мотопіхотних підрозділів з’єднання. разом із побратимами від 24 лютого 2022 року пройшов найважчі напрямки фронту. І – продовжує боронити Україну на передовій! Володимир народився в місті Тульчин на Вінничині. 25 жовтня він відзначив 52-річчя, і вже фактично чотири роки бере безпосередню участь у війні проти російських окупантів. Пішов в українську армію усвідомлено, серед перших добровольців. Мотивація була чітка та зрозуміла.“У мене є дружина, дитина. Як кожен чоловік і батько, я мрію колись стати дідом. Але в той перший день Великої війни я однозначно вирішив захищати Україну, свою домівку і своїх найрідніших!”, – пояснює, дякуючи рідним за постійну допомогу.У юному віці він 18-річним проходив строкову військову службу, тож мінімальний військовий досвід отримав. Потім працював інкасатором та водієм автобуса. Але ранок 24 лютого 2022 року змінив усе докорінно. Вдома залишатися, коли над країною нависла смертельна небезпека, не мав права.Дороги війни виявилися для “Соняшника” довгими та небезпечними. У складі підрозділу насамперед воював на Донеччині, на Покровському напрямку. Тримали оборону між Кураховим та Новомихайлівкою. Потім були інші напрямки, нові випробування…Його головним завданням завжди було збереження життя особового складу та надійне утримання позицій. І він завжди його успішно виконував, – зазначають про досвідченого воїна у з’єднанні.Він говорить, що особлива увага – поповненню підрозділу. Бійців ознайомлюють із ситуацією, навчають, розповідають про всі деталі виконання завдань, без прикрас і недомовок.“Кожен повинен навчитися не тільки дбати про себе, а й думати про побратимів, які поруч. Бо поодинці нічого не зробиш, – додає головний сержант, розкриваючи секрет Перемоги. – Звичайно, на війні кожен виконує свої завдання, але кожна людина намагається вціліти, вижити. І моє завдання в цьому максимально допомогти кожному”.Зараз “Соняшник” – головний сержант мотопіхотного взводу, але невдовзі очікує нового призначення вже на рівні роти. На таких воїнах, як Володимир, і тримається українська піхота.Відео розмови з “Соняшником” доступне за посиланням: https://www.facebook.com/reel/1426868338855258Прості люди – непроста робота.Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.Фото відділення комунікацій 144 ОМБр та з особистого архіву “Соняшника”.
КРИЗА ДОВІРИ ТА ЦІНА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ: СМЕРТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ У ЛЬВОВІ, ЯК НАСЛІДОК ТОКСИЧНИХ НАРАТИВІВІнформуємо, що 3 грудня поточного року, у Львові, під час виконання службових обов’язків група мобільного оповіщення Галицько-Франківського РТЦК та СП зіштовхнулася з агресією громадянина, який відмовився представитися, не пред’явив документів, поводився зухвало та провокативно, а також не реагував на законні вимоги правоохоронців. Дії групи були зафіксовані на відеореєстратори, здійснювалися у межах службових повноважень і в супроводі правоохоронців.Під час проведення заходів, щодо уточнення його військово-облікових документів, встановлення особи та проведення необхідних процедур, цей чоловік завдав ножового удару в пахову ділянку військовослужбовця Юрія Бондаренка, пошкодивши аорту, що спричинило масивну внутрішню кровотечу. Він також наніс удар в голову старшому солдату Василю Малюку, після чого нападник втік з місця скоєння злочину.Юрія Бондаренка доставили до лікарні, де команда хірургів намагалася врятувати його життя. Попри зусилля медиків, внаслідок критичної крововтрати, він помер. Юрій був учасником бойових дій і продовжував служити Україні в підрозділах ТЦК та СП, виконуючи завдання, що є важливою частиною оборони держави під час війни. Ця трагедія демонструє глибшу тенденцію, яка поступово набуває небезпечних ознак: частина українців починає сприймати військових, як сторонню силу, що нібито загрожує їхньому повсякденному життю, а не як оборонців, які забезпечують можливість цього життя продовжуватися.На тлі тривалої війни, інформаційних атак, дезінформації та свідомо роздмуханих наративів про “зловживання мобілізацією”, “переслідування” чи “бусифікацію”, у певної частини суспільства формується потенційно руйнівне переконання, що армія і ТЦК та СП не є інструментами держави, а силами, з якими слід боротися і така позиція є продуктом не лише російської пропаганди, а й внутрішньої нормалізації агресії, зокрема в соціальних мережах та приватних розмовах.Подія у Львові демонструє те, що хиба певної частини суспільства вже створює реальні смертельні наслідки для військовослужбовців, які виконують свої обов’язки в умовах воєнного стану. Йдеться не про непорозуміння, не про “поганий діалог” і не про “конфлікт із ТЦК”, а про фактичний збройний опір представникам сил оборони, які діяли відповідно до закону.Водночас, наголосимо, що суспільний діалог має базуватися на фактах, а не на емоційних штампах або вигаданих історіях. Поширення дезінформації про діяльність ТЦК та СП, викривлення їхніх повноважень та очорнення військових не залишаються без наслідків. Вони створюють атмосферу ворожості, у якій подібні трагедії стають можливими. Армія не може виграти війну, якщо всередині країни формується середовище у якому військові змушені боротися вже не лише з російським ворогом, а й із недовірою та агресією співгромадян. Ми стійкі того переконання, що буде забезпечено якомога швидше і максимально суворе притягнення нападника до відповідальності за статтями, що відповідають тяжкості злочину.Приносимо щирі та глибокі співчуття родині загиблого.Покарання буде невідворотним!Все буде Україна!
Можливість для СЗЧ повернутися на службу зі збереженням статусу та усіх виплат діє до 30 серпня.Термін повернення на службу з поновленням усіх військових виплат для військовослужбовців, які вперше самовільно залишили частину, спливає вже 30 серпня 2025 року.Наразі ще є час для того, аби прийняти правильне рішення, повернутися у стрій і уникнути проблем із Законом.Президент України 8 травня 2025 року підписав Закон, яким продовжено до 30 серпня 2025 року дію спрощеного механізму повернення військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військову частину.Цей механізм дає шанс тим, хто вчинив СЗЧ, повернутися до військової частини та продовжити службу в спрощеному порядку із поновленням грошового, продовольчого, речового та іншого забезпечення.Військовослужбовці, які вчинили СЗЧ, також за рішенням суду можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності.Чинний порядок поширюється на тих, хто залишив частину до 10 травня 2025 року та тих, кому термін військової служби призупинений.
