Гліб Бабіч:А що в мене є? Та все. Ти навіть не уявляєш.Кажеш, війна несе — що ти бачиш, коли стріляєш?Те, що я бачу в приціл, не є картиною світу,Бо яка в тебе ціль — таке ти і сплатиш мито.Ось я — бороню своє. Плачу своїм і собою.Що там у мене є? На чотириста метрів бою? —Люди, що люблять, бісяться, ненавидять і байдужі,Гострий уламок місяця, що лежить у калюжі,Тихе слово «люблю», не сказане, бо не на часі.Небо із кришталю, а скрізь пролітає трасер.Червоний колір піску на дуже потертих берцях,Куля на ланцюжку, що влучила мимо серця,Мій портал — телефон. В країни і краєвиди.Зброя, мов фараон — бо взята із піраміди.Вода у руслі окопів, як дельта у Амазонки,Париж, ресторан, Європа — у м’ятій банці тушонки.Арабська кава — шифром життя у залізній кружці.На броніку римські цифри — група на тонкій смужці.Американський джгут та шприц вгамування болю,Китайський приймач, захриплий, як голос у «Моторолі».Наліпка смішна «Kill Bill» на боці у автомата,Німецький нічний приціл, що везли з села в Карпатах,Пластмасовий білий хрест, дитячий святий малюнок,В навушниках «Queen. The best», на картці — пустий рахунок.Постійно голодний пес — живий оберіг для ВОПу,Турботливі смс — «Купуйте квитки в Європу!»Проклюнеться, мов трава, проміж попси у новинах,Що десь там війна (бува), і хтось там (бува) загинувОсь так живемо, братан! І все, як у всіх, і вдосталь.Спокійні, як ураган — якусь там епоху поспіль.Живучі, немов щури, біля нори просто неба,Щоб знати правила гри — суддею бути не треба.Ти кажеш, що бачив світ. А я бачив більше за тебе.Те, що весь бруд, весь піт — це тільки стежка по небу,Все буде — чи тут, чи десь. Бо доля — вона строката.А світ вміщається весь на дні рюкзака солдата.(с) Гліб Бабіч