Колти – давньоруські прикраси, які носили прикріпляючи до головного убору з двох боків. У порожнисті колти могли вкладати ароматичні речовини. Прототипом цих прикрас були, очевидно, підвіски, котрі виготовляли візантійські майстри для кочівницької степової еліти раннього середньовіччя. Мотиви зображень на колтах мають відповідності у візантійському та перському мистецтві, хоча безпосередніх аналогій прикрасам Русі не відомо.На сьогодні відомо понад сто золотих колтів із перегородчастою емаллю. Майже всі вони походять зі скарбів, що були сховані наприкінці ХІІ – в першій половині ХІІІ ст. Більшість - територія Верхнього Києва, але й інші міста Руси (сахнівський скарб, Шепетівка/Ізяславль). Більшість тепер знаходяться за межами України (Європа, США, московія). Такі прикраси характерні для елітарного убору, який викликав наслідування серед широких верств населення. Тому на Русі з’явились також численні прикраси подібного типу, виготовлені за простішою технологією із недорогоцінних металів.