135 років тому, на Івано-Франківщині, в містечку Косів у багатодітній родині потомственного гончаря Йосипа Совіздранюка народилася майбутня майстриня кераміки Павлина Цвілик. Сім’я жила бідно, не було ні землі, ні худоби. Кожен мав тільки невтомні, трудові руки, на які була єдина надія в житті. Семеро дітей з ранку до пізньої ночі носили глину й воду, допомагаючи батькам. А в неділю разом з ними складали на візок готові вироби й везли на ярмарок. Пізнавати таємниці гончарного мистецтва Павлина почала в майстерні свого діда Михайла Волощука, який побачив захоплення онуки гончарною справою. Все частіше дівчинка ставала за гончарний круг – щораз кращі виходили з-під її рук горнятка, мисочки, вазочки. Павлина самотужки, без будь-якої освіти, пробивалася до знань, у напружених пошуках оволодівала гончарним ремеслом і розписом. Павлині було лише дев’ятнадцять, коли вона стала відомою на весь край майстринею. У 1910 р. кілька її керамічних робіт експонувалися на виставці у Відні й були високо оцінені.