— Вимірюють себе чужими мірками (бо не мають власних)І ця система має бенефіціарів. Здаєтья, це ті, хто заробляє на курсах "успішного успіху», ті, хто продає дипломи без знань, ті, хто розподіляє гранти та бюджети на "допомогу", яка консервує проблему, ті, хто паразитує на сирітстві, замість того щоб його лікувати. Але, насправді, все набагато гірше. Подумайте, кому це може бути вигідно в розрізі всього суспільства?🟪 Що замість?Маймонід, середньовічний єврейський філософ, сформулював вісім рівнів благодійності. Найвищий це не про» дати багато грошей". Найвищий це "зміцнити руку бідного, щоб він став самодостатнім". Арістотель казав, що евдемонія це не стан, а діяльність. Не те, що ми маємо, а те, що ми робимо. "Діяльність душі у відповідності з чеснотою протягом цілого життя."Стоїки вчили, що єдине безумовне благо це чеснота, а зовнішні речі байдужі. Багатство, слава, здоров'я - вони можуть бути, можуть не бути. Вони не роблять нас кращими чи гіршими. Тільки наші вибори роблять. Якщо найвища форма благодійності це та, що робить людину незалежною, то найвища форма освіти це та, що створює не випускників, а вчителів. Не споживачів знань, а творців традиції. Я про це писав і нагадую ще раз. Якщо ми хочемо вирватися з цієї системи, нам потрібно:— Не дипломи, а мислення — Не матеріальний успіх, а внесок — Не "я сам зміг", а "я передав іншим" — Не курси "як заробити мільйон", а школи, де формується спосіб баченняІ тут знову війна.Вона зриває маски. Вона показує, що "успішний успіх" нічого не вартий, коли треба захищати країну, що просто диплом MBA не допоможе, коли в небі "шахеди". Що мільйон на рахунку не врятує, коли ракета влучає в твій дім. Ті, хто загинув за Україну, не мали часу на інстаграм-курси. Вони не оптимізували свій "особистий бренд". Вони не шукали "пасивний дохід".Вони залишили нам не дипломи, а приклад, не багатство, а жертву, не "успіх», а гідність.І якщо ми хочемо бути гідними їхньої жертви, нам треба переосмислити, що таке справжній успіх - не матеріальна база для щастя, не число на рахунку, не посада і не диплом.А діяльність душі у відповідності з чеснотою, як казав Арістотель. Життя, яке має сенс не тому, що воно комфортне, а тому, що воно праведне.Греки називали це "калокагатія" - єдністю прекрасного і доброго. Ми можемо назвати це простіше: бути людиною.Не успішною людиною. Просто людиною.
Сьогоднішня дата закриває 50 років ядерного стримуванняЗакінчення дії Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3) означає не просто юридичну паузу, а повний демонтаж системи контролю, яка базувалася на верифікації та математичній прогнозованості.Ключовою цінністю СНО-3 були не стільки кількісні ліміти, скільки механізми перевірки. Режим передбачав:• Постійний обмін даними про місцеперебування та статус стратегічних носіїв.• Інспекції «на місцях», що дозволяли переконатися, що на ракеті встановлено саме ту кількість боєголовок, яка заявлена.• Повідомлення про випробувальні пуски та переміщення техніки.З сьогоднішнього дня ці канали закриті. Стратегічне планування Вашингтона та Москви тепер покладається виключно на засоби національної технічної розвідки. Це неминуче призведе до когнітивних помилок: у ситуації браку інформації кожна сторона схильна переоцінювати потенціал противника, що запускає неконтрольовану спіраль озброєння.На відміну від 1970-х років, сьогоднішній технологічний стан дозволяє збільшити кількість розгорнутих боєголовок без будівництва нових заводів. Більшість балістичних ракет мають потенціал до оснащення додатковими боєголовками індивідуального наведення.Без договірних обмежень США та РФ можуть протягом 12–24 місяців наростити кількість готових до пуску зарядів з 1550 до значно більшого. Це перетворює стратегічний баланс на динамічну змінну, яку неможливо прорахувати на десятиліття вперед.Однією з головних причин неможливості продовження домовленостей став «фактор третього гравця». Пекін, який не був зв'язаний обмеженнями, стрімко модернізував свій арсенал. Для США дотримання двосторонніх лімітів з Росією почало виглядати як стратегічне самообмеження перед обличчям зростаючого Китаю.Відмова від СНО-3 фактично легалізує перехід до триполярного ядерного світу, де правила гри ще навіть не почали обговорюватися.Вакуум у сфері контролю озброєнь збігся з появою нових класів зброї, які раніше не підпадали під класифікацію договорів:• Гіперзвукові ракети.• Ядерні підводні дрони великої дальності.• Крилаті ракети з ядерними енергетичними установками.Відсутність правового поля для цих технологій знімає будь-які бар'єри для їх масового виробництва та розгортання.
Використання німецьких дронів-камікадзе HF-1 від мюнхенського стартапу Helsing, які в пресі охрестили «міні-таврами» і чудо-зброєю завершилося фіаскоУ німецькі ЗМІ потрапив звіт ЗСУ за 2025 рік і свідчення військових: на практиці значна частина HF-1 нібито не злітала або падала одразу після старту, а головною проблемою був не софт, а «залізо» — корпус і комплектуючі (українські/китайські деталі), а також незручна і шумна пускова установка. Один із ключових меседжів критики — продукт виглядав як «піар і польовий експеримент на українцях», причому очікували іншу модель (HX-2), а отримали HF-1.Водночас важливо, що в тексті є і друга сторона: Helsing відкидає цифри, які були опубліковані виданням Welt, та заявляє про «очевидну ефективність», мінімальний відсоток проблем зі злетом (2,5%) і обіцяє нарощувати поставки новішого HX-2, який на тестах у Німеччині нібито демонстрував майже 100% влучань. Компанія також фактично визнає, що HF-1 був «швидким рішенням», а покращення робилися вже після зворотного зв’язку з фронту.
Схоже, ми знаходимося лише на початковій стадії того гігантського стрибка в розвитку продуктивних сил, який обіцяє поєднання ШІ зі створенням людиноподібних роботів, здатних взяти на себе виконання величезного масиву «чорнової роботи», що не вимагає значної творчої участі (від догляду за літніми людьми до доставки чого б то не було куди б то не було, не кажучи вже про виконання простих механічних функцій в межах конвеєрного виробництва). Не дуже хочеться замислюватися про соціальні та, як наслідок, політичні наслідки цього переходу, а доведеться:1. Вивільнення гігантських мас надлишкового працездатного населення в розвинених країнах, яке не зможе бути компенсоване жодними програмами професійної перепідготовки. Єдиним виходом буде взяти величезну масу людей під опіку через систему гарантованого доходу, що зворотним боком буде мати пауперизацію цієї маси і безперервне зростання агресії з її боку, стримування яких поставить під загрозу існування інститутів демократії.2. Різкий стрибок напруги між багатими і бідними країнами у зв'язку із заморожуванням міграційних потоків. Багаті суспільства різко скоротять природну потребу в імпорті прекаріату (тимчасової і безправної робочої сили) і почнуть закривати свої «ойкумени» від будь-яких спроб проникнення ззовні. Це призведе до свого роду світової сегрегації і появи «планетарних резервацій», звідки люди будуть намагатися вирватися за будь-яку ціну, не зважаючи на жодні ризики для життя.3. Масова освіта буде поставлена під сумнів. Для обслуговування робототехніки буде потрібно досить невеликий набір примітивних навичок, а для її контролю, навпаки, - надякісна освіта, яка за визначенням не може бути масовою. Зміна освітніх практик і структури «культурного споживання» призведе до того, що рівень когнітивних функцій у значної частини населення виявиться ослабленим, і це, в свою чергу, призведе до серйозного класового розшарування і виникнення нового ґрунту для конфліктів.Таким чином, як внутрішня, так і зовнішня напруга в суспільствах почне зростати за експонентою. Якщо хтось думає, що мова йде про якесь неймовірно віддалене майбутнє, то він помиляється. За нинішніх темпів розвитку техніки все може статися за один-два поколінні кроки (тобто 15-30 років), а значить, за життя значної частини вже народжених людей. Якщо це збіжиться з не менш драматичними кліматичними змінами, то ймовірність виникнення глобального військового конфлікту видається вкрай високою.Масштабність насуваються викликів різко контрастує з незначним характером тих проблем, які сьогодні вважаються мало не нерозв'язними, і тому вартими того, щоб заради їх «справедливого» вирішення відправляти на смерть десятки і сотні тисяч людей. У романі грузинського письменника Григола Абашидзе «Довга ніч» є цікавий сюжет (розповідаю приблизно – читав, коли мені було років 15 у своєму київському дитинстві). Один з арабських володарів зі своєю армією відступає, ухиляючись від монгольської кінноти. На шляху Грузія. На зустрічі з грузинським царем він переконує його підкоритися без бою і пропустити його армію, кажучи приблизно так: «Ми всього лише швидкоплинне затемнення, а те, що йде слідом за нами, – довга, довга ніч». Все те, що сьогодні з нами відбувається і що здається гідним того, щоб міняти життя на смерть за найгіршим курсом, – це мить історії. Те, що нас чекає попереду, – у кращому випадку, довга ніч. У гіршому – справжній кінець історії. Це дуже погана новина. Але, можливо, осмислення цієї загрози може стати в перспективі якоюсь об'єднуючою ідеєю для руху, який витягне нас з цієї ями.
Людина Нового Часу вирішила звільнити себе від віри. Вона захотіла бути раціональною, критичною, автономною. Але це виявилося лише ще одною формою самообману. Людина може відмовитися від традиційних форм віри — від релігій, обрядів, догматів — проте вона ніколи не звільняється від самої структури вірування. Бо віра є не вибором, а умовою людського існування.Вірити — означає визнавати, що світ має сенс, який не зводиться до суми фактів. Це акт довіри до порядку Буття, який передує будь-якому розрахунку. Саме тому віра є первинною щодо знання. Ми не віримо тому, що знаємо; ми знаємо тому, що вже віримо — у можливість істини, у впорядкованість світу, у значущість нашого пізнання.Традиційні суспільства це чудово розуміли. Для них віра не була приватною справою або психологічним станом. Вона була матрицею культури: визначала ритм часу, структуру простору, ієрархію цінностей, образ людини. Віра вплітала індивіда у космічний порядок, надаючи кожній дії символічного виміру.Епоха модерну розірвала цей зв’язок. І хоча вона проголосила кінець трансцендентного, але не змогла скасувати потреби людини в сакральному. Натомість вона створила секулярні системи вірувань, які хоч і відмовляються визнавати це, але функціонують саме як віра:- прогрес став новим есхатологічним міфом.- права людини — новим моральним абсолютом.- наука — новим жрецтвом.Ці вірування мають свої догми, свої табу, своїх єретиків. Хоча вони і обіцяють спасіння (не душі, а людству; не у трансцендентному, а у майбутньому), вони позбавлені метафізичної глибини, й тому швидко перетворюються на інструменти морального тиску й політичного контролю.Адже головна ілюзія модерності полягає у вірі в нейтральність. Нібито можна організувати суспільство без остаточних смислів, без “великих істин”, без уявлень про добро і зло. Насправді ж нейтральність завжди маскує приховану догму. Коли віра витісняється з публічного простору, її місце займає ідеологія.Ідеологія, відірвана від традиції, втрачає форму через що розчиняється в суб’єктивізмі або радикалізується. Саме так і народжується фанатизм — не як надмір віри, а як її спотворення. Бо людина, позбавлена укоріненого сенсу, хапається за абстрактні принципи з тією ж ревністю, з якою колись захищали богів.Для сьогоднішнього суспільства питання віри — це не питання повернення до минулого у буквальному сенсі. Це питання саморозуміння. Бо віра завжди відповідає на питання “навіщо”.Без цього “навіщо” будь-яка дія перетворюється на механічний рух. А цивілізація, що втратила відповідь на питання сенсу, рано чи пізно втрачає і здатність діяти.Втративши віру суспільство може функціонувати, але не може жити. Воно може бути технічно ефективним, але всеодно залишиться духовно порожнім.Тому віра — це не втеча від реальності.Це її глибинне тлумачення.І саме тому без віри немає ані свободи, ані культури, ані історії, ані майбутнього.
https://www.youtube.com/watch?v=rVV1tbNZf_AТрамп про Україну: ключові тези з інтерв'ю PoliticoУ 45-хвилинному інтерв'ю виданню Politico, яке назвало його найвпливовішим політиком Європи, президент США Дональд Трамп виклав свою позицію щодо українського конфлікту — і вона мало втішна для Києва.Росія перемагає, Україна повинна змиритисяТрамп недвозначно дав зрозуміти: у цьому конфлікті Росія перебуває в сильнішій позиції. «Росія — набагато більша країна. У якийсь момент розмір перемагає», — заявив він, додавши, що Україна втратила «цілу смугу узбережжя» і «багато хорошої землі». За його словами, це не можна назвати перемогою.Президент США висловив невдоволення тим, що Зеленський, за його інформацією, навіть не прочитав останню мирну пропозицію, хоча «його люди» її схвалили. «Багато людей гине. Було б добре, якби він знайшов час її прочитати», — сказав Трамп, закликавши українського лідера «зібратися і почати приймати пропозиції».Зеленський — «великий продавець»Особливо примітна характеристика, яку Трамп дав Зеленському: він порівняв його з легендарним американським шоуменом і антрепренером P.T. Барнумом — людиною, яка «могла продати будь-який продукт у будь-який час, незалежно від того, працює він чи ні». За словами Трампа, Зеленський «змусив корумпованого Джо Байдена дати йому 350 мільярдів доларів — і подивіться, що він отримав: близько 25% його країни немає».Трамп також вказав на особисту ворожнечу між Путіним і Зеленським як на одну з головних перешкод для миру: «Рівень ненависті між ними величезний. Вони реально ненавидять один одного, і це ускладнює переговори, ніж зазвичай».Вибори і питання демократіїНа питання про те, чи пора Україні провести президентські вибори, Трамп відповів ствердно: «Так, я так думаю. Минуло багато часу. Вони використовують війну, щоб не проводити вибори, але український народ повинен мати такий вибір». І додав: «Вони говорять про демократію, але доходить до того, що це вже не демократія».НАТО і Крим: історичні претензіїТрамп нагадав, що «задовго до Путіна було розуміння, що Україна не вступить до НАТО», і розкритикував Зеленського за те, що той під час першої зустрічі з Путіним «не дуже ввічливо» вимагав повернення Криму і членства в альянсі.Окремо президент США висловився про Крим у несподівано захоплених тонах: «Крим — це серце. Він оточений океаном (!?) з чотирьох боків (?). Найкраща погода, найкраще все. Такий потенціал!» Відповідальність за втрату півострова він поклав на Барака Обаму.Європа не справляється, Путін виграєКритиці піддалася і Європа. За словами Трампа, європейські лідери «багато говорять, але не роблять», а війна триває вже чотири роки. На зауваження про те, що Кремль назвав нову стратегію національної безпеки США «позитивним кроком», що відповідає баченню Москви, Трамп відповів: «Путін хоче бачити слабку Європу, і, чесно кажучи, він її отримує».Майбутнє американської підтримки під питаннямКоли журналістка запитала, чи правда, що США можуть «відійти» від України, Трамп дав ухильну відповідь: «Ні, це неправда. Але це і не зовсім неправильно. Вони повинні грати за правилами». З огляду на те, що США, за словами Трампа, «більше не платять грошей» Україні, цей сигнал складно інтерпретувати інакше, як попередження Києву.ВисновокІнтерв'ю демонструє явний зсув американської позиції в бік тиску на Україну. Трамп позиціонує себе як прагматика, готового визнати військові реалії, і явно роздратований тим, що Зеленський, на його думку, не поспішає приймати умови врегулювання. Для українців це тривожний сигнал: головний союзник втрачає терпіння.
Фіксуємо хроніку подій 28 пунктів мирного плану США, — нардеп 1. Безпека та політичний статус України🟠Підтвердження суверенітету України.🟠Україна отримує гарантії безпеки від США, але з умовами.🟠Україна закріплює позаблоковість і відмову від НАТО в Конституції, НАТО підтверджує НЕ членство України назавжди.🟠Чисельність ЗСУ обмежується.🟠Україна залишається без’ядерною державою.2. Територіальні питання🟠Крим, Донецьк і Луганськ визнаються де-факто російськими.🟠Херсон і Запоріжжя — «заморожені» на лінії зіткнення.🟠Частина територій стає демілітаризованою буферною зоною під контролем РФ де-факто.🟠Обидві сторони зобов’язуються не змінювати кордони силою.3. Військові домовленості🟠НАТО не розміщує війська в Україні.🟠Винищувачі НАТО розміщуються в Польщі.🟠Діалог щодо безпеки між США—НАТО—РФ, створення американо-російської робочої групи.🟠Росія юридично фіксує політику ненападу на Україну та Європу.4. Економічний блок та відбудова України🟠США та Європа запускають великий інвестиційний пакет на відбудову України.🟠100 млрд доларів заморожених російських активів — на відновлення України; США отримують 50% прибутку.🟠Європа додає ще 100 млрд.🟠Інші заморожені російські активи підуть на спільні американо-російські проекти.🟠Створення Фонду розвитку України, інвестиції в інфраструктуру, ресурси, технології.5. Росія у світовій системі🟠Поступове зняття санкцій.🟠Повернення РФ до G8.🟠Довгострокова економічна співпраця США—РФ.6. Гуманітарні питання🟠Обмін «всі за всіх», повернення цивільних і дітей.🟠Гуманітарні програми, возз’єднання сімей.🟠Освітні програми про толерантність.🟠Відмова від «нацистської ідеології» (як умова в документі).7. Енергетика та спецоб'єкти🟠Запуск ЗАЕС під наглядом МАГАТЕ, електрика — 50/50 між Україною і РФ.🟠США допомагають відновлювати українську газову інфраструктуру.8. Внутрішні політичні процеси в Україні🟠Вибори через 100 днів після підписання угоди.🟠Повна амністія всім учасникам війни.9. Виконання та контроль🟠Угода юридично обов’язкова.🟠Контроль здійснює «Рада миру» під керівництвом Трампа.🟠Порушення — санкції.🟠Після підписання — негайне припинення вогню та відведення до узгоджених позицій.🟠Українські сили виводяться з Донецької області, зона відведення буде вважатися нейтральною буферною зоною, міжнародно визнаною територією РФ. РФ обіцяє НЕ вводити туди війська;🟠Якщо Україна безпричинно випустить ракету по Москві або Санкт-Петербургу, гарантія безпеки буде вважатися недійсною;🟠Україна проводить вибори через 100 днів;🟠якщо РФ повторно вторгнеться — її чекає скоординована військова відповідь і санкції.
Надто низька оцінка спроможностей України, завищена оцінка спроможностей Росії - таким був початок великої війни. Західні лідери з великим подивом усвідомили, що Україна не збирається зазнати поразки в перші дні або тижні, і що уявлення про непереможність російської армії є аж надто перебільшеним.Згодом запанував інший стереотип: російська армія прогнила, технологічно застаріла, нездатна до змін. Цей стереотип хибний - і небезпечний.У статті впливового видання Foreign Аffairs йдеться про те, як Росія збирає та досліджує набутий у боях з Україною досвід, а потім винаходить, впроваджує та масштабує зміни.Ці дії вже призводять до того, що Україні стає важче і на полі бою, і в тилу. Росія продовжує тиснути за допомогою своїх вдосконалених озброєнь і тактик, сподіваючись, що країни Заходу втомляться від війни. І справді, деякі країни втрачають інтерес - хоча мали б дуже уважно за нею стежити і вчити її уроки. Бо Росія безперервно передає свої вивчені уроки іншим авторитарним режимам.Попри те, що нововведення в багатьох військових сферах РФ невтішні для України, є сфери, в яких вона суттєво відстає і не зможе багато що зробити. Одна з них - підготовка військ та управління ними. Втім, є ймовірність, що опанувати весь набутий досвід Росія зуміє вже по закінченню війни.Цікавий матеріал, який дає гарне розуміння про те, як змінюється баланс сил на полі бою, і що відбувається з технологічною перевагою України. Читайте наш переклад
Як армія Росії адаптується до війни на виснаження Дара Массікот, старша наукова співробітниця програми Росії та Євразії Фонду Карнегі, написала для Foreign Affairs статтю про адаптацію збройних сил Росії до війни на виснаження.Очевидно, що ця стаття адресована західним елітам, аби вони не втрачали тонусу й усвідомлювали: навіть після завершення війни Росію потрібно буде не просто стримувати, а й скорочувати розрив у технологічному та тактичному компонентах.Підібрав для вас ключові фрагменти:🔴Росія ще з 2022 року розвиває власну «екосистему навчання». Це включає виробничу базу, університети, а також командні структури. Мета: перетворити бойовий досвід на вдосконалення;🔴У результаті армія отримала досвід для війни майбутнього. Росія вже не просто «виправляє помилки», а створює новий військовий підхід. Це дає їй шанс протистояти навіть високотехнологічним противникам;🔴У 2022 році РФ почала створювати формальні механізми вивчення досвіду. Офіцери і дослідники працювали прямо біля фронту. Вони збирали журнали, свідчення й аналізували бої;🔴Звіти потрапляли у штаби, академії та оборонну промисловість, що, в свою чергу, передавало знання від фронту до виробників. Так почався зсув від хаотичного до системного навчання;🔴У Москві діє понад 20 комісій, що впроваджують системні зміни. Вони організовують конференції, обговорення та тренінги. Теми охоплюють від протидії дронам до артилерії;🔴До 2024 року було внесено понад 450 змін у бойові статути. Це свідчить про безперервний процес адаптації. Остаточну реформу росіяни планують після війни;🔴З’явилися програми підтримки оборонних стартапів. Міністр Бєлоусов допомагав зламати монополію великих корпорацій. Стартапи вийшли на ринок озброєнь;🔴Найгучніший приклад — створення підрозділу «Рубікон» для роботи з дронами. Він експериментує з тактикою і передає знання іншим. Це прискорює поширення інновацій;🔴Молодших офіцерів почали готувати до більшої самостійності. Додано двомісячний курс із розвідки, медицини та управління БПЛА. Вперше їх навчають плануванню місій за моделлю НАТО;🔴Військова медицина Росії з 2022 року просунулась лише у теорії. Але на фронті ситуація катастрофічна: солдати заражаються ВІЛ через низькі санітарні стандарти;🔴Москва планує масштабний перегляд військових стратегій до 2035 року. Це стосується оперативних концепцій, бойових статутів і закупівель. Головний акцент: протидія бронетанковим атакам;🔴США і Європа мають бачити реальну Росію – недосконалу, але стійку. Вона вчиться і змінюється, попри внутрішні проблеми. Це виклик для НАТО.Загалом стаття органічно доповнює аналітичну записку CSIS, у якій також констатується політична готовність Кремля до затяжної війни. Однак цей матеріал підтверджує таку готовність уже в інституційній площині.Так, слабка дисципліна та корупція можуть уповільнювати ці процеси або зовсім їх саботувати. Але Україна та Захід мають виходити з найбільш песимістичних [для себе] оцінок щодо здатності Росії до самовдосконалення.У багатьох аспектах такі матеріали розмивають неформальний аргумент європейців про те, що чим довше Росія воює, тим слабшою вона стане після війни, а отже, ймовірність війни з НАТО буде в рази меншою. І це — помилка.Навіть якщо Росія зазнає поразки в Україні, її збройні сили все одно матимуть унікальний досвід, який стане викликом для Європи та Заходу загалом.Не існує реального сценарію, за якого Росія перестане становити загрозу. Європейців треба лагідно «кошмарити» і навіть десь перебільшувати здатність Росії до інституційних реформ.
Китай в кожному дроні. Чому в нашій зброї так мало українського?Власне виробництво комплектуючих до зброї зараз як ніколи потрібне Україні в усіх сенсах: і політично, і економічно, і військово. Тож що заважає українському виробництву комплектуючих? Коротко про те, чому імпорт з Китаю – не варіант.1. Чому компоненти для зброї – це стратегічне питання? Один китайський завод може одночасно виконувати замовлення для російських та українських "друзів". При цьому Пекін щороку ускладнює доступ своїх підприємств на український ринок. Спочатку компартія ввела обмеження на вивіз дронів, а потім – на компоненти для них. Втім, ринок таки знайшов спосіб продовжувати торгівлю через посередників та лазівки у законодавстві. 2. Очевидно, що це залишається можливим лише тому, що цього хоче китайська влада. У випадку загострення конфлікту або чергового зближення Пекіну з Москвою, Україна разом з партнерами швидко може залишитись без спроможності виготовляти свою головну зброю, принаймні в таких же великих обсягах.3. Що не так з постачаннями з Китаю? Непоодинокими були випадки, коли з Китаю на українські заводи приходила низькоякісна техніка, непридатна до бойових дій. Або ж вона приходила невчасно. Вимоги до бойових безпілотників постійно зростають, а сфера їх застосування на війні – розширюється. Через це з’являється потреба у спеціалізованих військових компонентах, а не звичайних цивільних.4. Як Україна виграє від локального виробництва? Спроможність виробляти бодай якусь частину комплектуючих – це і про економічну вигоду та розвиток інженерії. Український ринок дронів та снарядів – це мільярди доларів, більшість з яких витікає за кордон через потребу купувати там електроніку та вибухові речовини. За словами засновника компанії Vyriy Олексія Бабенка, якщо в майбутньому перевести всі українські дрони на вітчизняні мотори, це допоможе створити близько 1000 робочих місць.5. Що буде з експортом зброї? "Якщо ми орієнтуємось на продаж зброї країнам НАТО, то використання китайських компонентів є "ред флегом" для покупця. Західні країни висувають вимоги до своїх виробників на мінімізацію залежності від Китаю.6. Чим займатимуться виробництва після війни? Виробничі лінії з електронікою можливо перевести на цивільні рейки після закінчення бойових дій. Наприклад, якщо ми робимо льотний контролер, то ми згодом зможемо робити плати для систем безпеки, сигналізацій, пральних машин, мікрохвильовок, холодильників тощо.
