✍Не знаю, чи ви це помічали, але при перекладі я часто бачу, як англомовні автори люблять додатково описувати дії. Це особливо стосується речень на взір "Він тягнеться до мене й торкається моєї щоки", "Я тягнуся і кладу руку йому на плече", "Вона тягнеться й бере телефон" (в оригіналі це все передається через reach out).Питання — навіщо? 👀І так ясно, що людина тягнеться рукою до іншої людини або предмета. Мене оце reach out дуже дратує, і я здебільшого його викидаю, хіба що людина тягнеться, а тоді опускає руку, але це вже інша ситуація.І ще одна фішка англомовних авторів: у них часто проскакує невпевненість. Наприклад, he seems to consider it, she seems unbothered, it feels like they are afraid. Здавалося б, що тут такого, але при перекладі це дуже помічаєш. Моя теорія: коли оповідь іде він першої особи, оповідач_ка не хоче з певністю приписувати іншим відчуття. Але я все одно стараюся таке редагувати, інакше здається, що в книжці ніхто ні в чому не впевнений.А чи є у вас подібні штуки, які вас дратують, і як ви їх перекладаєте?