Олександр Войтко «Свят»

Трохи поясню про темпи нашого просування на півдні, масштаби звільнених територій та інші аспекти контрнаступу.Рашка від його початку вкидала й продовжує вкидати величезні обсяги живої сили і техніки саме на першу лінію. Така стратегія збільшує кількість втрат серед окупантів, але сповільнює рух уперед Сил Оборони України.Прийом більше пропагандистський, ніж військовий. У військовому плані російській орді вигідніше було б не чіплятися всіма силами за першу лінію, а оборонятися там, де це справді вигідно, й залучати резерви поступово.Кремль, звичайно, сподівається втримати нас й не допустити прориву основних захисних ліній на півдні, але остаточно загнав себе в кут, бо коли наш прорив усе-таки відбудеться, орда не матиме достатніх сил для організації стабільної оборони за ними.Тоді тільки притискання до морського узбережжя на розрізаному півдні, відхід у Крим, який сам легко може стати пасткою, коротше кажучи, катастрофа всієї південної групи військ російських окупантів.Їхнє керівництво поставило в цій кампанії все на кін пропаганди, тепер усе може й програти.А Сили Оборони України цілодобово працюють, щоби це таки відбулося.https://t.me/olvoitko

Була колись у нас одна робота, де сильно крили ствольною артою і мінометами.Командування навіть дало добро пошукати позиції на кілометр далі, від тих, де ми були.А ми вирішили пошукати на кілометр ближче до ворога.Знайшли, і нормально звідти працювали, поки російські окупанти обстрілювали місце далі від них, де б ми мали, на їхню думку, бути.І таких прикладів можна наводити, і наводити.Як для підтримки контрнаступу виїхав один наш танчик у передове село, Т-64, не щось супернове.По селу почала працювати ворожа арта, передають, що Орлан над нами, я командиру танка кажу - якщо хочете, можете зніматися. Він відповів: поки боєкомплект не відстріляю, й завдання не виконаю, не знімуся.Так і воюємо, так і звільняємо нашу землю в смертельному двобою з ворогом, який по силах усе ще переважає нас. Зачепитися за передній край, рухатися далі, тиснути, бити. І зрештою так російська орда відступає кілометр за кілометром.Не знаю навіть, як після нашої Перемоги, західні військові аналітики описуватимуть цю війну.Бо це буде Перемога Духа над Матерією.https://t.me/olvoitko

Знайшов свій пост від 20 грудня 2022-го. Тоді було 300 днів протидії широкомасштабному вторгненню російської орди. Можете тут відмотати й подивитися також.Тоді всі боялися нового наступу на Київ, загальної мобілізації на болотах, коротше, передчували взимку недобре.Як бачимо, російське недобре взимку лишилося горіти й лежати в полях, а зараз, на 500 днів, усі обговорюють прорвемо ми три лінії кацапської оборони чи тільки дві, коли будемо в Криму, й чи скоро черговий пригожин таки доїде до мацкви й дасть по лисині х..йлу. І так незадоволено ще обговорюють, якось не швидко то все робиться.Непогано за цей час просунулися, так?Там ще я писав про ніч, що треба не боятися її, а діяти. Ті, які спалили взимку кацапське недобре, якраз так і робили.Й ще робитимуть, скільки треба, щоби наступної круглої дати всі обговорювали, чому настільки повільно Українські Миротворчі Сили під егідою ООН роззброюють в Москві терористів з Кадирівського Халіфату.Робитимуть, аж поки побачать світанок.https://t.me/olvoitko

​​Сьогодні в Шевченківському суді Києва гранатою підірвав себе Ігор Гуменюк.Майданівець, учасник російсько-української війни 2014-15 років.Був затриманий після протестів біля Верховної Ради в серпні 2015-го. Звинувачений у тому, що кинув гранату в нацгвардійців, від чого загинули троє бійців. Тоді у ВР розглядалися зміни в Конституцію про автономію Донбасу.Я не хочу вдаватися в деталі тієї справи й дискутувати, винен Ігор чи ні. Хочу лише сказати, що після 24 лютого 2022-го року він просив направити його на фронт, захищати Україну й вбивати москалів. А це він, безумовно, вмів. Міг би підривати гранатами кацапів десь у Бахмуті, а підірвав себе у Шевченківському суді в Києві.Хочу, щоби почули у владі. Відпустіть на фронт військових, які ще сидять. Винні вони чи ні, відпустіть. Зараз вони там дуже потрібні. До того ж є багато прикладів корисності такого підходу. Зокрема, після широкомасштабного вторгнення з Менської колонії відпустили групу засуджених військових, у якій був танкіст Дмитро Балабуха з вироком у 8 років за навмисне вбивство.Випустили їх без зайвих надій, що виживуть. В повне оточення російських військ у радіусі в сто кілометрів. Це була північ Чернігівщини.Хлопці з боями, маючи в руках лише калаші, прорвалися до Чернігова. Дорогою спалили у засідках кілька невеликих автомобільних колон з кацапами.Тепер Дмитру дали формувати танковий підрозділ. Він або скоро почне, або вже почав намотувати на траки москальські кишки в якомусь з найгарячіших напрямків.І Ігор міг би робити зараз так само. Але підірвав себе сьогодні гранатою в Шевченківському суді Києва.https://t.me/olvoitko

В цьому пості дам трохи ретроспективи в минуле.Не знаю, чи це десь було прописано в документах нашого Генштабу на випадок широкомасштабного вторгнення російської орди, але в перші дні і тижні на ключових напрямках важливу роль зіграли бійці, котрі на той момент у війську не були.Ветерани та просто пасіонарії поповнили кадрові бригади або навіть неоформленими стали їм у допомогу. В той час, коли більшість кадрових з‘єднань рубилися на сході в зоні ООС, таке поповнення під Києвом, Харковом, Черніговом, Сумами й багатьма іншими містами було життєво необхідним для стабільності фронту, який в один день перевищив півтори тисячі кілометрів активних бойових дій.Пам‘ятаю, як один з вищих командирів приїхав у березні 2022-го в наше село під Києвом по Житомирській трасі, де було дуже, так скажімо, жваво :)- Скільки вас тут? - спитав він.- 12 - відповів я.- 12?! А, ну хоча може бути, ви ж ССО.- Так, ССО. Проте всі 12 мобілізовані після 24 лютого.На цих словах командир потиснув мені руку, побажав успіху, й поїхав оглядати інші такі самі села, де кадрові бригади пліч-о-пліч з мобілізованими рубили російську орду.До чого я це все пишу. До того, що кадрові бригади на сході 24 лютого 2022-го вистояли, не дрогнули, зберегли навіть дуже складні для утримання позиції, наприклад, такі, як в Мар‘їнці, за 15 кілометрів від Донецька.А тут у військо прийшли чи повернулися ми. Ветерани або просто пасіонарії.Так вистояли, так воюємо, тому це справжня Священна Народна Війна.І Перемога буде народна.Одна для всіх.https://t.me/olvoitko

Дивна історія з кривавим цирком чорного клоуна Пригожина дає все більше цікавого розвитку.Російська пропагандистська машина, яка до цього успішно виправдала в очах мокшанського обивателя втечу кацапських військ з Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської областей, правобережжя Херсонщини, розгром їхнього зимово-весняного наступу, зараз свідомо чи несвідомо дала повного маху.З версії подій, яка офіційно озвучена всіма, включно з Путіним і Лукашенком, х..йло показаний у себе в країні не самодержцем, а повністю безпомічним весільним генералом. Бульбозавр врятував його від успішного заколоту переговорами з опущеним Поваром, ще й війська свої був готовий дати, бо у Путіна їх не виявилося, вірних у потрібній кількості, й прямо наказував директору ФСБ.Також відкрито було сказано, що сил у Кремля вистачало лише дати бій під самою Москвою. І ще не факт, хто б у тому бою переміг.Російський плебс, мабуть, схаває і цього разу, але пасіонарна частина болотяних недолюдей зароптала вовсю, кажуть, царь ненастоящий :)До цього всього посилюється конфлікт між бойовими вагнерами - МО РФ - кадирівцями. Військові не можуть вибачити вбитих пілотів, вагнера пригадують їм френдлі фаєр у Сирії, кадирівці на правах медійних переможців відкрито ржуть з колишніх грушників й учасників обох чеченських війн, яких вдосталь у «Вагнері».Підсумовуючи, ситуація із заколотом Пригожина тоді зайшла занадто далеко, хоча й не стала масштабним кривавим бунтом.Тепер ще довго вона буде давати свої плоди, котрі гнилою цвіллю оповиватимуть кістяк болотяної недоімперії.https://t.me/olvoitko

Цікаво читати деякі західні статті, що, ніби, контрнаступ «йде не за планом».Звичайно, не за планом. За планом кацапи мали захопити нас за тиждень після широкомасштабного вторгнення. Тому всі західні посольства були евакуйовані, а зброї на той час нам дали в символічній кількості.А ми «не за планом» спочатку викинули російську орду з Київської, Чернігівської і Сумської областей, потім «не за планом» звільнили Харківщину і Правобережжя Херсонщини, «не за планом» розгромили зимово-весняний наступ москалів, а тепер «не за планом» тіснимо кацапів на півдні.І контрнаступ - це не лише, коли піхота та броня йдуть уперед. Це ще й знищення ворожих позицій артилерією, контрбатарейна боротьба, робота по логістичних центрах у тилу, вибиття російських літаків, гелікоптерів, РЕБ і ППО.Не буду вдаватися в деталі, але те, що бачу я, це якраз методична робота «за планом».Результати його всі ми побачимо через кілька місяців. Тоді критики нашого плану вчергове позамовкають, а русня продемонструє ще один жест доброї волі, здійснивши від‘ємний наступ на більш вигідні позиції)))Зберігаємо спокій, чекаємо, допомагаємо Силам Оборони України, працюємо.Саме це є запорукою, що наш план успішно спрацює.https://t.me/olvoitko

Про теперішні події детально говорити не можна, тому розкажу про контрнаступ на правобережжі Херсонщини минулого року, в якому довелося взяти участь, і ви багато зрозумієте з того, що відбувається зараз.Почався він в останні дні серпня. З першої лінії оборони російських окупантів Ольгине і Високопілля вдалося звільнити впродовж тижня. З Архангельського, яке теж входило в їхню першу лінію, орду вибивали до початку жовтня. Всі два з половиною місяці, до звільнення Херсона в середині листопада, тривали важкі бої. Ворог постійно на всіх рівнях заявляв, що контрнаступ зупинено, скоро він поверне всі втрачені території, а Херсон буде «в росіє навсєгда».Зрештою, ми побачили ці білборди у звільненому українському місті. А орда вже навіть не говорить про якісь претензії на нього, а думає, як оборонятися на лівому березі.Так і зараз. Ситуація дуже напружена, тривають складні бої, і триватимуть до якогось видимого результату ще кілька місяців.Як і тоді, ворог опиратиметься, відступати їм немає куди, тільки у Крим, що скоро стане зневодненим, і у перспективі, відрізаним від сполучення з територією рф.Значного сенсу в аналізі поточної ситуації зараз немає, загальний задум все одно знають лише кілька людей з найвищого керівництва країни.Є сенс збільшити допомогу Силам Оборони, це полегшить роботу бійцям, складну, напружену, криваву роботу, результатом якої неодмінно стане підняття синьо-жовтого прапору над черговими звільненими містами.https://t.me/olvoitko

​​Друзі, трохи про такий очікуваний контрнаступ 🙂Підготовка до нього триває, він обов‘язково розпочнеться, адже нам потрібно звільняти всі окуповані території в кордонах 1991 року і наших людей на них. Але не треба тиснути, аналізувати цитати, хто коли сказав, де ми будемо в цей час, і підганяти події. Думаю, в жодного українця не залишилося сумнівів у професіоналізмі вищого військового керівництва, а професіонали мають керуватися виключно ситуацією на полі бою й ухвалювати відповідні доцільні рішення. Це життя наших бійців.Коли підрозділи підуть вперед, не слід очікувати, що через кілька днів ми будемо в Севастополі, Луганську чи Донецьку. Згадайте кампанії зі звільнення правобережжя Херсонщини й Харківської області, вони були тривалими, розтягнутими в часі на місяці. Тут головне результат і результат був гарним, маємо зробити все, щоб він був гарним і цього разу.Російські окупанти відразу ж вкидатимуть тонни пропагандистських повідомлень, що контрнаступ захлинувся, вони всіх розбили, в нас нічого не вийшло і зараз вони ще всім покажуть, маємо не вестися на це й зберігати спокій та високий моральний дух у суспільстві.Для ілюстрації даю скрін з російського тг-каналу, як вони писали про початок контрнаступу на півночі Херсонщини в кінці літа минулого року, де діяв мій підрозділ. Всі ми добре пам’ятаємо, чим він в результаті скінчився для окупантів 😀 Ну а поки ще є час підтримати бійців донатом, щось їм привезти чи посприяти майбутньому звільненню територій іншим чином.Успіх майбутньої великої справи залежить від кожного з нас. Тож гуртуймося і вперед 😉https://t.me/olvoitko

​​Рік тому у цей день багато в кого з нашого підрозділу стався другий День народження.Ми базувалися в Неграшах й з сусідньої Бузової прийшла інформація, що кілька російських коробок їздять туди-сюди по Житомирській трасі, в бік Києва і назад на БРСМ в сторону Мотижина.Такого нахабства ми стерпіти не могли й було вирішено зробити засаду силами дюжини козаків. За початковим планом, нас мали підтримати танк і Стугна на пікапі з інших підрозділів, проте на полі бою вони так і не з‘явилися 😀 Хтось, у тому числі і я, ліг під самою трасою, хтось став за зупинкою, інші розподілилися в будинку і провулках з нашого боку траси. Озброєння - нлави й сьомі рпг.Детально описувати сам бій не буду, проте російський танк у кількох метрах від тебе і вогонь п‘яти коробок у твій бік - це найбільш оригінальні спогади для мене після широкомасштабного вторгнення 🙂 Підсумком стало виведення з ладу одного ординського танку і поранення мого двоюрідного брата Богдана, якому з плеча вирвало добрячий шмат м‘яса. Коробка залишилася на трасі, а Бодя вилікувався й досі служить з нами, тому розмін виявився дуже навіть незлим 😀 На фото - світлина приблизно тих днів. Лежали на полі за Неграшами, дивилися, чи не підходять російські окупанти з Мотижина.Як добре, що зараз ті бої під самим Києвом здаються чимось з царини фантастики. Столиця вистояла, вистоїть і вся Україна.https://t.me/olvoitko