24 лютого 2022 року, коли розпочалось повномасштабне вторгнення мокшів, крім статусу ОР1 я мав ще один - студента магістестерської програми Волинського Національного Університету імені Лесі Українки, денної форми навчання.Тоді, не задумуючись, я приєднався до війська. Я дуже вдячний деканату які дозволили мені закінчити університет дистанційно. Я досі памʼятаю як взимку 22 здавав державний екзамен сидячі в хаті села Подоли неподалік Купянська і як переносили час, бо в Луцьку тривала тривога.Маю надію, цього разу мені все ж вдасться більш грунтовно повчитись, адже тепер справа не лише про диплом, а й про компетенції, знання у сфері якій я присвячую значну частину свого життя - ментальна допомога тим, хто повернувся, тим, хто і досі знаходить сили вивозити(чи не вивозити) це все.Якщо у мене є час я використаю максимально корисно. Гасло мілітарі спільноти, яка найбільш мені імпонує, «Бути професіоналом» для мене не лише слова, а й стимул щодня ставати кращим.Дякую Силам Оборони і Безпеки за можливість.
Коли навесні минулого року на мене вийшли представники «Серця Азовсталі» і запропонували додати походи в гори(і все що з цим повʼязано) в їхній курс психічної та фізичної реабілітації я трохи злякався. А чи вдасться мені, чи прийме мене група з представниками якої у мене немає релевантного досвіду?І знаєте? Це неймовірні відчуття, коли тобі дякують за пригоду дорослі чоловіки, які говорять, що це один з найяскравіших моментів в їхньому житті, що вони обовʼязково хочуть повернутись, «що я думав раніше ці кола взаємопідтримки це очко», «я ніколи не думав, що гори такі», коли тебе обіймає з вдячністю чоловік який лише кілька місяців тому був звільнений з полону, коли посмішка не сходить з уст того, хто після полону майже не говорить, і ще багато, багато отих «коли» і «що» - я розумію, це все було не даремно, це все потрібно.Я дякую за можливість, я дякую, що вже сформована команда амбасадорів які хочуть і будуть розвивати цей проєкт в рамках «Серця Азовсталі», щоб ще більшій кількості захисників Маріуполя, тих, хто пережив жахіття полону подарувати цей неймовірний досвід. Досвід, що назавжди залишається в серці і показує нові сенси.Дякую. Далі буде…
Демобілізація часто сприймається як закінчення боротьби, про те, на жаль, це навіть не половина того, що прийдеться пройти.Внутрішні демони, бюрократія, побите тіло і душа, не розуміння зі сторони суспільства та і, часто, внутрішні хибні переконання не дають спокійно поринути у спокійне життя.І лише в колі своїх, далеко від благ цивілізації, у «готелі в тисячу зірок» вдається хоч трішки привідкрити маску яку змушений носити. В колі тих, хто не буде лізти в душу, не буде роботи квадратні очі від справжніх, хуйових історій чи чорних як безмісячна ніч жартів, тих, в кого як і в тебе назавжди залишаться шрами від пережитого, і не лише на тілі, ай у душі.Так, через трошки потрібно буде повертатись у «великий світ», часто жорстокий і не справедливий, але ти тепер точно знаєш – ти не один, тобі є куди повертатись, є ті, хто тебе зрозуміє і почує. Почує, або помовчить разом з тобою, коли це буде треба.Це про те, що ми робили, робим і будемо робити. Для таких як і ми, ветерани для ветеранів. З повагою і любов’ю команда Nomad Live.
Чи було у вас хоч раз, що коли ви зайшовши на заправку, на якій деякий час не були, і вас зустрічали з радістю і словами, – «Хух, ми так переживали за вас, думали, що з вами щось сталось тому ви не з’являєтесь!», - а в мене було. Просто деякий час працювали на іншому напрямку, а люди нервували.Так, було, і вже ніколи не повториться, цього місця вже немає, його знищили росіяни. І це лише одна з сотень і тисяч історій, не побоюсь цього слова – легендарної, заправної станції ОККО в Констянтинівці, моїх історій, історій відомих і невідомих людей які заскакували туди випити кави, зустрітись, «перетерти».Для мене це була не просто локація це була своєрідна межа, якийсь невловимий символ кордону між тут і там. Заїжджаючи туди я завжди розумів, що за спиною умовно безпечні Дружківка, Краматорськ, а попереду дороги на Бахмут, Торецьк і далі…Ще один, черговий символ того, що війна все ближче, що кордони звичного і комфортного стираються. Я дякую персоналу і компанії ОККО за ті секунди приємних відчутів, що бувало накривали мене коли я залітав на каву в Констаху, і не через безкоштовне кофе, а через відношення. Навіть в найдорожчих ресторанах мені не раділи як там, де пригощали безкоштовно. Мене, на той момент, молодшого сержанта Збройних Сил України. Любов і повагу не можливо купити, її можна лише залужити. Честь.
Після звільнення з війська мене було запрошено в комісію по закупівлям з бюджету міста Луцьк для Сил Оборони.Чесно говорячи я на початках не вірив в її ефективність про те, її склад спонукав хоча б спробувати. На зараз 5 осіб приймає рішення по запитам - мер міста, керівник ВетеранХаб Луцьк(ветеран), два волонтери(один на зараз вже в/с) і я. Рішення приймаються простою більшістю і кожен може вносити пропозиції на розгляд.Чому саме такий склад? Так склалось, за нас може говорити ефективність - на зараз жодного скандалу з незрозумілими купівлями(за час існування комісії), фактично майже уся сума виділена за минулий рік була витрачена максимально ефективно, ін. Нагадаю ще раз - більшість в комісії представники громадськості.Хоча я вважав мера до початку повномаштабної своїм ідеологічним та політичним опонентом - ми дійшли консенсусу, що будемо боротись один з одним тоді(якщо буде на то потреба), коли вирішиться справа з нашим спільним ворогом - росіянами.І поки деякі «діячі», що не вимкнули в своїй голові виборчий процес поширюють чутки за скільки я продався я роблю усе, що б в тіпів на передовій було трохи більше як ніхуя, зборами, коштом платників Луцької громади, роботою з вестернами.Так, продався, за ефективне витрачення коштів з бюджету, за можливість в якісь мірі впливати на ветеранську політику в місті. Ціна більш ніж достатня. Є речі які неможливо виміряти грошима, але не всі то зрозуміють…А поки ловіть кілька фото з крайньої поїздки на Схід, десь так на пару десятків млн гривень потрібного. Далі буде…
2 990 268,10 грн зібрали протягом квітня!Витрати за квітень: 3 245 810,97 грн:Зі збору «3 млн на FPV» закуплено на суму 370 199 грн:🔹23 БпЛА «Нежить» - 230 000 грн🔹23 Акумулятори до БпЛА 8000mAh - 55 200 грн🔹1 Комплект виносної антени AvengeAnge - 84 999 грнЗі збору «3 млн на Mavic» закуплено на суму 1 622 750 грн:🔹3 Квадрокоптери DJI Matrice 4Т - 660 000 грн🔹10 Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Pro with DJI RC - 844 500 грн🔹1 Квадрокоптер DJI Mavic 3 – 84 000 грн🔹5 Акумуляторів DJI Intelligent Flight Battery - 34 250 грнЗі збору «3 млн на РЕБ» закуплено на суму 266 000 грн:🔹2 Засоби радіоелектронної боротьби «Синиця 3.5» - 266 000 грнЗі збору на такмед закуплено на суму 64 936 грн:🔹21 оклюзійна пов'язка - 18 879 грн🔹22 бинти гемостатичних - 43 978 грн🔹21 ІПП - 2 079 грнЗі збору «Сталевий кордон» закуплено на суму 394 482 грн:🔹25 Комплектів витратників для тренувальної стрільби - 8 000 грн🔹700 метрів кабелю АВВГ - 102 382 грн🔹500 метрів Cavel WL-400 10\400 - 112 500 грн🔹40 Конекторів N-Type Male - 7 200 грн🔹2 Квадрокоптери DJI Mavic 3 PRO + пульт DJI RC - 164 400 грнОкремі запити від військових закуплено на суму 193 087 грн:🔹1 Оптичний прилад Pulsar 2 XP50 Pro - 165 250 грн🔹1 Моноблок Leapers UTG ACCU-SYNC QR - 6 325 грн🔹4 Турнікети NAR CAT Gen7 - 6 320 грн🔹1 Шолом FAST - 8 315 грн🔹1 Підсумок - 450 грн🔹1 Плитоноска PRO - 6 427 грнАвто та ремонт на суму 334 356,97 грн:🔹1 SSANGYOUNG Rexton - 192 534,30 грн🔹Комплектуючі й ремонт авто - 141 822,67 грнКрім того, отримано матеріальною допомогою та передано військовим на суму 461 813,00 грн:🔹2 авто - 405 000 грн🔹150 турнікетів «Січ» - 99 280 грн🔹18 Оклюзійних наліпок - 16 182 грн🔹26 Бинтів гемостатичний - 49 374 грн🔹1 плита електрична Zanussi - 5 999 грн🔹1 пральна машина BEKO - 10 899 грн🔹1 холодильник Indesit - 10 999 грн🔹15 підсумків - 3 600 грн 🔹3 Зарядні станції EcoFlow DELTA 2 - 103 169,49 грн🔹2 Starlink - 30 263,04 грнЗ лютого 2022 року зібрано: 127 624 419,61 грнДякуємо вам за підтримку. Працюємо далі 💙💛
TGLIST.COM.UA
