🇶🇦Як невеликий Катар стає центром регіональної і міжнародної дипломатії? У The Guardian вийшов детальний розбір.🗣«Катар — багата країна з менталітетом бідняка, потужна держава з пильністю слабкого. Його зосередженість на дипломатії — спроба зміцнити своє крихке становище як невеликої держави у хиткому регіоні, оточеної самовпевненими гравцями на кшталт Саудівської Аравії, ОАЕ та Ірану. Його населення — близько 3 мільйонів, із яких приблизно 13% — катарці. (Некатарське населення здебільшого складається з трудових мігрантів із арабського світу, Індійського субконтиненту та Філіппін). Багатство зосереджене в невеликій групі громадян Катару, які за останні 20 років стали найбагатшими у світі. Та всі ці статки все одно не можуть купити безпеку…Тож, поволі і без зайвої уваги, Катар перетворився на дипломатичну столицю світу. За минулий рік я поспілкувалася з понад 20 співрозмовниками, зокрема з катарськими високопосадовцями, західними дипломатами, місцевими й іноземними науковцями, мешканцями та учасниками переговорів за посередництва Катару. Із цих розмов і двох поїздок до Дохи постала картина невеликої країни, яка ривком намагається заповнити велику й швидко зростаючу нішу — глобального посередника. По всій Досі розкидані численні палаци та офіси, що за останні роки приймали переговори щодо виведення військ США з Афганістану, повернення українських дітей із Росії, повернення американських заручників з Ірану, звільнення ізраїльських заручників Хамасом, і — на початку цього року — короткого припинення вогню в Газі.Станом на липень 2025 року Катар веде 10 активних медіацій: частину — в Досі, інші — за кордоном. 28 червня катарські посадовці були у Вашингтоні на підписанні мирного договору між Демократичною Республікою Конго та Руандою — результаті переговорів, які Катар ініціював раніше цього року. За тиждень потому я говорила із Мохаммедом бін Абдул-Азізом аль-Хулаїфі, катарським міністром та головним посередником — людиною із запаморочливим графіком поїздок. Після церемонії у Вашингтоні він вирушив до Венесуели, де Катар виступає посередником між США та Венесуелою в обговоренні обмінів в’язнями та сутичці щодо депортації венесуельських мігрантів. За кілька годин після нашої розмови аль-Хулаїфі мав прийняти в Досі ізраїльську делегацію, щоб розпочати новий раунд переговорів із Хамасом. “Щоразу, коли є конфлікт чи криза, ми зводимо людей за стіл переговорів”, каже він.Вплив, який Катар отримав, став для багатьох спостерігачів несподіванкою. Як консервативна мусульманська монархія на Близькому Сході, Катар — нетипове місце для високорівневих геополітичних домовленостей, які до недавнього часу укладали в Женеві та Осло. Та починаючи з 7 жовтня [теракту Хамасу проти Ізраїлю у 2023 році], ставка цієї вразливої країни на роль світового посередника дала плоди. Після років побудови тісних зв’язків і зі США, і з Хамасом, Катар став центром переговорів про припинення вогню, а також обговорень щодо гуманітарної допомоги та евакуації поранених. І коли конфлікт розширився на ширший Близький Схід і втягнув США, посередництво Катару переросло зі стратегії власної безпеки в роль опори глобальної безпеки». ▪️Читати повну статтю (~20 хвилин)
Цікавий феномен — як молоді і круті технокомпанії за 10-15 років перетворилися у найпотужніші корпорації світу з величезними бюрократичними апаратами.Як пише в недавньому матеріалі The New York Times, робота в FAANG-компаніях зараз далеко не настільки приваблива, як колись:🗣«Минули часи, коли Google, Apple, Meta та Netflix були омріяними місцями роботи для фахівців техсфери, пропонуючи високі зарплати, розкішні офіси та культуру, де можна було говорити і робити все, що завгодно. Тепер ці гіганти перетворилися на великі бюрократичні структури. Хоча багато з них і досі забезпечують безкоштовне харчування та добре платять, вони без вагань звільняють працівників, запроваджують обов’язкову роботу з офісу та обмежують внутрішні дискусії».🗣«Переломний момент настав у 2022–2023 роках, коли Ілон Маск придбав Twitter (пізніше перейменований на X) і скоротив три чверті його співробітників, а генеральний директор Meta Марк Цукерберг звільнив тисячі працівників у межах так званого “року ефективності”. Масові скорочення провели також Google та Amazon. Багато компаній пояснювали це тим, що під час пандемії найняли забагато працівників…».Ще один фактор у тому, що в компаній зараз більше важелів впливу на працівників — розвиток ШІ, який збільшує цінність невеликої кількості найбільш обдарованих технічних геніїв, але дозволяє автоматизовувати простіші завдання.
🇹🇻Цікава історія з іншого краю світу — як зберегти країну, яка приречена на буквальне зникнення.Тувалу — це крихітна острівна країна в Океанії, де живе близько 11 тисяч людей. За прогнозами науковців, через зміну клімату за кілька десятиліть більшість її території опиниться під водою.Кілька років тому Тувалу і Австралія підписали угоду, за якою Австралія прийматиме кілька сотень мігрантів з Тувалу щороку починаючи з 2025.Як пише Wired:«Візи будуть розподілені через систему жеребкування та надаватимуть їхнім власникам ті самі права на охорону здоров’я, освіту, житло та працевлаштування, якими користуються громадяни Австралії. Крім того, жителі Тувалу збережуть можливість повернутися на батьківщину, якщо умови це дозволятимуть».Прийняти кілька тисяч тувалійців багатомільйонній Австралії не так складно, але як зберегти культуру і пам'ять про Тувалу, якщо країна зникне фізично?Як підсумовує Wired:«Угода з Австралією — не єдиний крок, який Тувалу зробило під загрозою зникнення. У 2022 році країна запустила амбітну стратегію — стати першою у світі цифровою нацією. Ця ініціатива включає 3D-сканування островів для їх цифрового відтворення та збереження культурної спадщини, а також перенесення урядових функцій у віртуальне середовище. Щоб захистити національну ідентичність і суверенітет, у межах проєкту також розглядають можливість конституційної реформи, яка б визначила країну як віртуальну державу — концепцію, яку вже визнали 25 країн, зокрема Австралія та Нова Зеландія».Детальніше про ці плани — у статті BBC з минулого року.
У Financial Times вчора вийшов великий профайл керівника Офісу Президента Андрія Єрмака.Автор, широко відомий у вузьких колах Крістофер Міллер, взяв інтерв’ю в 40 колишніх і теперішніх українських високопосадовців і західних дипломатів: у кількох під запис, але здебільшого анонімно. І також за минулі три роки кілька разів розмовляв із самим Єрмаком.За цією статтею вже вийшло багато новин в українських медіа — від ролі Єрмака у рішенні тримати оборону Бахмута до його стосунків із Зеленським. Але ловіть комплексний огляд основних тез і цитат. Єрмак у статті виглядає скоріше негативно — мікроменеджер із авторитарними методами, який сфокусований на власному іміджі. Ключовий меседж статті — Єрмак де-факто є другою (а подекуди і першою) людиною в Україні. «Він президент, прем'єр, міністр закордонних справ — усі міністри в одній особі», каже один із західних послів.🗣«Андрій Єрмак — не президент України. Але часто поводиться так, ніби ним є… 53-річний Єрмак розробляє мирні плани, керує закулісною дипломатією і особисто відбирає урядовців… Коли йдеться про переговори найвищої ваги — обмін полоненими з Москвою, повернення викрадених українських дітей, угоди для збереження експорту зерна через Чорне море — керує всім Єрмак. Європейські уряди координують із ним військову та фінансову допомогу. Він на “ти” з глобальними впливовими гравцями і голлівудськими зірками»…Значною мірою Єрмак досяг такого рівня впливу завдяки тому, що у нього дуже близькі стосунки із Зеленським:🗣«Стосунки між ними двома виходять за межі суто робочих, кажуть їхні помічники та союзники… Вони сплять неподалік один від одного в підземному бункері, захищеному від російських атак, які посилилися з весни цього року. Там, після довгого робочого дня, вони можуть розслабитися за грою в настільний теніс або переглядом класичних фільмів, які знають настільки добре, що можуть цитувати напам’ять. Більшість ранків починаються зі спільного тренування…»У Єрмака є реальні досягнення, але проблема в тому, що часто його персональні амбіції виходять на перший план:🗣«Мабуть, найчастіше повторюваний жарт про нього — це розмір його его. “Планетарне”, — так охарактеризував його один західний посол, який багато років працював із ним напряму. “Галактичне — краще слово”, — заперечив інший дипломат. Самовпевненість Єрмака призвела до конфліктів із кількома західними дипломатами в Києві — найбільше з колишньою посолкою США Бріджит Брінк, яка пішла у відставку в квітні на знак протесту проти політики Трампа щодо України».Наразі однією з помітних невдач Єрмака є те, що йому не вдалося налагодити хороші стосунки з новою адміністрацією Трампа:🗣«Єрмаку вдалося незвичне — роздратувати американських політиків з обох партій, за словами чинних і колишніх чиновників у Києві та Вашингтоні… [Радикальні прихильники Трампа] активно експлуатують критику Єрмака, подаючи її як відображення самого Зеленського. “Є ці люди зі світу MAGA, які використовують те, як [Єрмак] діє, щоб сказати: ось чому [Україна] не може бути корисною для США — і чому, зрештою, ми маємо її кинути”, — каже колишній американський посадовець, який працював над політикою щодо України. “Ситуація дійшла до того, що це вже небезпечно… Вашингтон занадто складний для одноосібної дипломатії». ▪️Читати повну статтю (~25 хвилин, можливий пейвол)
Хто вважає Україну ключовою загрозою для своєї країни?Pew Research Center опублікував новий випуск опитування Global Attitudes Survey, яке аналізує ставлення до різних країн по всьому світу. Зокрема запитали людей з трьох десятків найбільших та найбільш розвинутих країн, яку країну вони вбачають найбільшою загрозою для своєї.Кілька спостережень:▪️Американці очікувано вважають найбільшою загрозою Китай. Росія на другому місці, але з великим відривом (42% проти 25%).▪️Європа невиправдано сильно хвилюється про США і недостатньо про Китай:* Для великих європейських країн (Франція, Німеччина, Британія) на першому місці очікувано Росія, але Китай лише на третьому, а на другому — США.* Країни Південної Європи (Італія, Іспанія, Греція) значно менше сприймають Росію як загрозу. Для іспанців Росія приблизно на такому ж рівні, як і США. Для греків Росія загалом не фігурує.▪️З-поміж розвинутих європейських країн загрозу в Україні бачать угорці (27% — лише трохи менше, ніж 33% для Росії). Також поляки, але там лише 6%.Як сформулював журналіст The Wall Street Journal, українець за походженням Ярослав Трофимов, «неймовірно, що серед угорців Росія, яка двічі у 20-му столітті надсилала танки до Будапешта, та Україна, яка просто хоче, щоб її залишили в спокої, майже однаково сприймаються як головна загроза. Виглядає, що антиукраїнська пропаганда Орбана справді спрацювала».
🇺🇸Мистецтво політичної влади в (майже) демократичній країні: шість уроків від Ліндона Джонсона#OldYorkTimes_архівЛіндон Джонсон — один із найвидатніших американських президентів XX століття. Його спадщину затьмарила війна у В’єтнамі, але у внутрішній політиці він досяг більше, ніж майже будь-хто з попередників і наступників.Як пише Роберт Каро, Джонсон став «президентом, котрий записав милосердя і справедливість у книги законів, за якими жила Америка», бо запустив масштабні реформи, які зменшили бідність і расову нерівність. За словами Каро, «Авраам Лінкольн зняв ланцюги із темношкірих американців, але саме Ліндон Джонсон завів їх у кабінки для голосування; закрив за ними священну завісу демократії; помістив їхні руки на важелі, якими керувалася їхня власна доля; зробив їх, нарешті і назавжди, справжньою частиною американського політичного життя».Сам Роберт Каро — також легендарна фігура. Він присвятив більшість життя вивченню біографії Джонсона та його епохи. Серія “The Years of Lyndon Johnson” Каро — це одні з найкращих нонфікшн-книг сучасності і точно найкращий нонфікшн, який я коли-небудь читав.Перша книжка Каро про Джонсона вийшла у 1982 році, а п’ята і остання ще в роботі. Читачі моляться за здоров’я 89-річного Каро не менше, ніж фанати «Гри престолів» за Джорджа Мартіна.Праці Каро — це не лише біографія однієї людини. Життєпис Джонсона тут є бекґраундом для опису ширших історичних процесів, а також того, як здобувається й утримується політична влада. Каро глибоко дослідив і майстерно описав, як хлопець із збанкрутілої сім’ї із глухої техаської провінції став могутнім президентом наддержави.Як Джонсону це вдалося? З трьох тисяч сторінок книг Каро я виділив шість порад, як здобувати політичну владу у (майже) демократичній країні, якою була Америка середини XX століття.1. Треба мати неймовірну енергію і повністю віддатися метіПринцип Джонсона, як його описує Каро — «якщо ти робиш усе, абсолютно все, ти переможеш». Джонсон не шкодував себе, коли бачив мету — він працював по 20 годин на день і зовсім забував про своє здоров’я.Наприклад, коли Джонсон був лідером Сенату, він працював настільки багато, що довів себе до фізичного колапсу і пережив інфаркт — але вижив.Не шкодував він й інших людей — був харизматичним, але максимально токсичним босом, який витискав із своїх підлеглих максимум можливого.2. Треба культивувати правильних людейЗагалом вміти знаходити спільну мову з людьми — це типовий навик для політика. Джонсон мав чудову пам’ять на обличчя і легко налагоджував контакт з простими виборцями.Але також у Джонсона був також унікальний талант знаходити впливових людей, які могли допомогти його кар’єрі, і завойовувати їхню прихильність.Каро називає Джонсона «професійним сином» — він умів викликати батьківські відчуття у впливових старших чоловіків. (Мабуть, це все могло б стосуватися й жінок, якби відбувалося в іншу епоху, але в Америці середини минулого століття політичну владу мали лише чоловіки).У випадку Джонсона три ментори зіграли найбільшу роль:📌президент Франклін Рузвельт;📌спікер Палати представників Сем Рейберн;📌неформальний лідер Сенату Річард Рассел.Корисна порада від Каро/Джонсона:«Старші чоловіки хочуть відчувати, що досвід, який прийшов з їхніми роками, є цінним, що їхні поради цінні, що вони володіють мудрістю, яку можна отримати лише з досвідом — мудрістю, яка могла б бути корисною для молодих чоловіків, якби тільки вони попросили про це».
▫️Більше уроків читайте у повній статті за посиланням
🧠 Як перетворити ШІ на свій цифровий мозок? Покрокова інструкція + готові промпти#рекламаХочете, щоб ШІ був не просто асистентом для рутинних завдань, а повноцінним ментором у мисленні та прийнятті рішень?У свіжому епізоді подкасту «Flow: про книги, бізнес та ідеї» — покрокова інструкція від українського IT-підприємця Юри Гнатюка. До речі, це також популярний авторський телеграм-канал про бізнес.Отож, у новому випуску — про те, як на практиці використати потенціал штучного інтелекту для взаємодії з самим собою. З власними думками, досвідом, знаннями. А саме: 🎧 як побудувати ШІ-екосистему мислення для прийняття ефективних рішень;🎧 playbook, що покроково пояснить, як завдяки ШІ структурувати ідеї, поєднувати знання з книг, подкастів, зустрічей, та створити справжній цифровий мозок;🎧 які промпти для цього треба використовувати;🎧 також рекомендуємо послухати епізод про книгу «Запасний мозок»: як організувати думки, ідеї та нотатки для підвищення продуктивності і покращення життя → слухати20 епізодів подкасту зекономлять вам час на прочитання 20 бестселерів (!) про бізнес. Тому підписуйтеся.Подкаст доступний на всіх популярних платформах:▪️Apple Podcasts▪️Spotify▪️YouTube
Також ділюся з вами нашими трьома нещодавніми матеріалами, які я рекомендую прочитати / подивитися:1) Warfare in Ukraine has changed… again – відео-експлейнер нашого військового журналіста Френсіса Фарелла про те, як оптоволоконні дрони знову змінють нашу війну. Якщо раніше ми задавали темп інновацій з дронами, то цього разу інновації прийшли від росіян, і зараз ми наздоганяємо. 2) Investigation: How Russia prepares its strategic missile plant for ‘eternal war’ – розслідування нашої журналістки Аліси Юрченко про те, як виробник ракет Іскандер зумів придбати імпортні верстати і наростити виробництво попри санкції. Ми отримали доступ до внутрішньої документації заводу, ідентифікували ланки постачання з Китаю, які раніше не були відомі, а також знайшли розташування нових цехів заводу.3) Facing manpower shortage, Ukrainian brigade turns to women in first-ever female recruitment drive – стаття нашої журналістки Наталі Єрмак про рекрутинг-кампанію бригади Хартія, яка сфокусована на жінок. До речі, за написання цієї статті проголосували наші мембери – ми от щойно запустили таку можливість для них
🇸🇪П'ять років тому я прожив один семестр у Швеції — і, здається, за той час жодного разу не платив готівкою. Нордичні країни давно здебільшого безготівкові; там зовсім не дивно зустріти заклад, де не приймають готівку. Але, як пише The Observer, вони поки передумали ставати повністю безготівковими через побоювання про безпеку.«...згідно з річним звітом центрального банку, опублікованим [у березні], Швеція та Норвегія мають найнижчу кількість готівки в обігу у відсотках до ВВП у світі.Але в контексті сьогодення, коли війна в Європі, непередбачуваність у США та страх перед російськими гібридними атаками є практично частиною повсякденного життя у Швеції, життя без готівки не стало утопією, на яку ймовірно колись очікували.Ситуація виглядає настільки серйозною, що влада намагається заохотити громадян зберігати та використовувати готівку в ім'я цивільної оборони...У грудні уряд опублікував результати дослідження, в якому запропонував зобов'язати деяких державних і приватних агентів приймати готівку — рекомендація, яку, за словами центрального банку, влада повинна виконати».Замітка The Observer коротка, тому цікаво почитати також сам звіт Банку Швеції. Його опитування показує, що близько 70 відсотків ритейл-бізнесів приймають готівку. Водночас:«...у роздрібній торгівлі існують значні відмінності щодо приймання готівки між різними секторами. Значно більше підприємств, що продають товари повсякденного попиту, приймають готівку, ніж ті, що продають товари тривалого користування. Найвищий рівень прийому готівки спостерігається в торгівлі товарами першої необхідності — 85% приймають готівку; за ними йде торгівля одягом. Торгівля будівельними матеріалами має найнижчий рівень прийому готівки — лише 45%».
💸Наша нерегулярна рубрика «і ці люди вчили нас боротися з корупцією» — у The New York Times вийшов розбір, як друга адміністрація Трампа монетизує доступ до влади рекордними темпами (навіть порівняно з першою адміністрацією Трампа).«Трампи — далеко не перша президентська родина, яка наживається на перебуванні при владі, але вони зробили більше для монетизації президентства, ніж будь-хто, хто коли-небудь займав Білий дім. Масштаб і обсяг президентського меркантилізму просто вражають. Родина Трампа та її бізнес-партнери зібрали 320 мільйонів доларів комісійних від нової криптовалюти, виступали посередниками в зарубіжних угодах з нерухомістю на мільярди доларів і відкривають ексклюзивний клуб у Вашингтоні під назвою “Виконавча влада”, беручи по 500,000 доларів за членство, і все це лише за останні кілька місяців.Лише [поза]минулого тижня Катар передав розкішний літак, призначений для використання Трампом не лише в офіційних цілях, але й для його президентської бібліотеки після того, як він залишить посаду. Експерти оцінили літак, який офіційно подарований Повітряним силам Армії США, у 200 мільйонів доларів — більше, ніж усі іноземні подарунки, зроблені всім попереднім американським президентам разом узятим.А Трамп влаштував ексклюзивну вечерю у своєму клубі у Вірджинії для 220 інвесторів криптовалюти $TRUMP, яку він запустив за кілька днів до вступу на посаду в січні. Доступ відкрито продавався залежно від того, скільки грошей вони внесли — не на рахунок передвиборчої кампанії, а на бізнес, який приносить користь особисто Трампу.За загальноприйнятими вашингтонськими стандартами, згідно з дослідниками офіційної корупції, ще молода адміністрація Трампа є кандидатом на найнахабніше використання державної посади в американській історії, можливо, навіть перевершуючи Тіпот-Доум, Вотергейт та інші відомі скандали...Проте ознакою того, наскільки Трамп трансформував Вашингтон з моменту свого повернення до влади, є нормалізація схем заробітку грошей, які колись викликали б нескінченний політичний резонанс, публічні слухання, офіційні розслідування та антикризові заходи. Смерть обурення в епоху Трампа, або щонайменше скудність обурення, показує, наскільки далеко президент пересунув межі прийнятної поведінки у Вашингтоні».▪️Читати повну статтю (~8 хвилин)
TGLIST.COM.UA
