Мобілізація. Як (не) поповнюють українське військоВидання: Deutsche WelleАвтор: #Ганна_соколова_стех🔵Українські Сили оборони відчувають гострий дефіцит особового складу, що спричинено виснаженням людського ресурсу через поранення, звільнення та загибель військових за понад чотири роки активної фази війни. Аналітикиня фонду «Повернись живим» Ярослава Братусь зазначає, що військо перестало сприйматися як безальтернативний обов'язок і стало неконкурентоспроможним роботодавцем порівняно з цивільним сектором. Наприклад, армія із зарплатою солдата у 20 тисяч гривень об'єктивно не може фінансово конкурувати з IT-сферою, де фахівці отримують від 3 до 5 тисяч доларів, що стимулює відтік військовозобов'язаних у «сіру зону» або за кордон.🔵Для розв'язання проблеми дефіциту кадрів держава запровадила низку точкових ініціатив, ефективність яких командири на місцях оцінюють діаметрально протилежно. Залучення мобілізованих засуджених продемонструвало хороші результати та високу мотивацію, тоді як молодіжні контракти (18–24 роки) покривають лише незначний відсоток потреб, а рекрутинг іноземців ускладнюється мовним бар'єром та їхньою суто фінансовою мотивацією. Крім того, обмеження процедури повернення бійців із СЗЧ виключно до штурмових підрозділів, запроваджене наприкінці минулого року, закрило одне з найбільших джерел добровільного поповнення особового складу.🔵Поточна модель мобілізації, яка залишається основним джерелом поповнення армії, зазнає критики через свою пострадянську природу та фокус виключно на кількісних показниках замість фахових чи морально-ділових якостей. Військові зазначають, що методи «бусифікації» дають людей сумнівної якості, провокують втечі та формують у суспільстві глибокий страх перед ТЦК. Крім того, зниження порогу вимог до здоров'я у 2024 році призвело до того, що медичні діагнози, які раніше означали непридатність або обмежену придатність, тепер кваліфікуються як повна придатність, що викликає сумніви в ефективності таких кадрових рішень.🔵Якість БЗВП новобранців інколи залишається недостатньою попри зміну навчальної програми та збільшення її тривалості з кінця 2024 року. Командири бойових підрозділів не фіксують суттєвого покращення навичок мобілізованих, що експерти пояснюють гострою нестачею кваліфікованого інструкторського складу в навчальних центрах при великому напливі людей. Згідно з оцінками аналітиків, навіть за наявності компетентних інструкторів підготовка є неефективною через слабку навчально-матеріальну базу, зокрема дефіцит дронів, турнікетів, піротехніки та набоїв для практики.🔹Успішне залучення нових людей до війська прямо гальмується критичними проблемами діючих військовослужбовців, що створює негативне інформаційне тло для потенційних рекрутів. Ключовими факторами виснаження бійців та збільшення випадків СЗЧ є відсутність чітких термінів служби, неможливість ротацій, а також значне знецінення грошового забезпечення з 2022 року. Ця ситуація формує глибокий світоглядний конфлікт: цивільні вважають примусову мобілізацію порушенням прав, тоді як військові наголошують, що за чотири роки їхні умови служби не покращилися.Чорнило TG
За інформацією з відкритих джерел, під час ударів по Ізраїлю Іран використовував балістичні ракети типу Khorramshahr-4, оснащені касетною бойовою частиною.Вважається, що серія ракет «Хоррамшахр» створена на базі північнокорейської ракети «Хвасон-10» (кор. 화성-10), яку також називають «Мусудан» (кор. 무수단). Також вважається , що сама «Хвасон-10» базується на розробленій у радянські часи балістичній ракеті підводного базування (БРПБ) «Р-27».Що наразі відомо про ці суббоєприпаси? Це осколково-фугасні суббоєприпаси які спрацьовують при ударі об перешкоду . Наразі їх офіційна назва даний момент невідома.Складаються із : носової частини , корпусу із ВР та хвостової частини.Зовні носова частина складається з зовнішньої оболонки з теплозахисного композитного матеріалу та внутрішнього корпусу з металевої конструкції.Корпус складається щонайменше з трьох шарів із вогнетривкого волокна, просочених полімерною смолою, які послідовно намотуються на нього та скріплюються. Невідомо, яке саме вогнетривке волокно використовується, але, ймовірно, це вуглецеве волокно, скловолокно або їхня комбінація.Під цим волокном знаходиться гладкий металевий корпус, за винятком його задньої частини, де по периметру основи проходить кільце з невеликих отворів.Внутрішня частина корпусу заповнена невідомою ВР , вага якого, приблизно, становить 2,3–2,7 кг .Хвостова частина, яка є дещо довшою за корпус, за своєю конструкцією чимось схожа на радянський керований артснаряд «Краснополь» (3ОФ39), яка, якщо що, також виробляється в Ірані.Щодо підривача , наразі достовірно його розміщення невідоме. Є теорія, що він розташований в місці кріплення хвостової частини до корпусу боєприпасу і є інерційним.Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!
"А то ще вб'є когось" - США тепер роблять акцент на "надмірний тиск" замість уламківМова про гранату М111 з пластиковим корпусом, з аналогом A-IX-1 та алюмінієвою пудрою в якості вибухової речовини. Дехто вже назвав цю гранату термобаром (нагадаю, що всі, хто жме більше за тебе - на стероїдах, а все що з алюмінієвою стружкою - це термобар), але класичного термобаричного ефекту, з розпиленням рідини та підривом, ця граната не дає. По суті, це наступальна граната, умовна РГН, де уламку теж немає, корпус знищується швидкісною вибухівкою.В цілому, логічно, М111 і називається "наступальна граната", де і потрібен мінімум уламків, тому питань немає. Що до ефекту цього супер тиску - треба перевіряти, наприклад, скинути пару таких на пидорів. Це перша нова граната Армії США з 1968, і зробили її, як заявляють, "відштовхуючись від реалії війни, де багато боїв в хатах з тонкими стінами, які прошиваються уламками, а це небезпечно" (читай - гліняні хати в черговому Нафтостані). Ну, реалії війни можуть швидко змінитись, і в обороні не завадять потужні уламкові гранати, проте добра новина в тому, що популярні М67 ніхто у вояків не забирає.
Перші протитанкові міни🇩🇪Поява перших танків у битві на Соммі в 1916 році викликала фурор, і невдовзі поле бою показало ефективність нової техніки. Німецька піхота не могла нічого протиставити танкам, через що німці поспішно шукали способи боротьби зі сталевими монстрами.Одним з перших зразків спеціальної протитанкової зброї стали саморобні міни, для виготовлення яких використовувались 150-210 мм снаряди та 250 мм мінометні міни (sic!). Снаряди оснащувались модифікованими підривниками і закопувались в землю вертикально. Загалом завдяки солдатській винахідливості з'явились десятки типів мін на основі артилерійських боєприпасів. З часом нарешті з'явилась Flachmine 17, яка вже була серійною протитанковою міною натискної дії. Вона важила 4,6 кг та містила в собі 18 підривних зарядів вагою по 200 г, загалом 3,6 кг вибухівки. Міна була призначена для пошкодження гусениць танків для їх знерухомлення. Загалом до кінця війни було виготовлено більше мільйона Flachmine 17.Також раджу прочитати унікальні документи з німецького архіву про це:1) https://invenio.bundesarchiv.de/invenio/direktlink/226c7590-15e8-491e-a180-69a02cf8c0de/2) https://invenio.bundesarchiv.de/invenio/direktlink/4f5e9ce7-a094-44f5-86ef-d1db66e35854/Ще інтерес представляє американський документ: https://www.bulletpicker.com/pdf/German-Tank-Mines.pdf#міна #Німеччина
Скільки сиділи на позиціях солдати Першої світової війни?В момент, коли для воюючих армій наступив позиційний глухий кут і перетворилась на конвеєр, в практику воюючих армій увійшла ротація дивізій, що тримали лінію. Через брак резервів для задач кожної сторони, відхід дивізій на тривале відновлення в тил було розкішшю, яку зазвичай мали ті частини, які командування готувало для наступів. Під час активних кампаній, "відпочинком" вважався перевод дивізії на статичну ділянку фронту. Під час битви за Верден французьке командування практикувало часту ротацію дивізій, які заходили в сектор на період від двох тижнів до двох місяців. Вважається, що Верденська битва тривала 303 дні, але жоден солдат не брав у ній участі "від дзвінка до дзвінка". Правда, з 80 залучених у битві дивізій, 23 побували у ній двічі. За даними історика Джонатана Боффа, під час битви на Соммі британське командування міняло дивізії на першій лінії кожні 6 днів. Командир німецької групи армій кронпринц Руппрехт намагався впровадити 14-денні ротації, але цей замисел був виконаний лише частково. Як пише начальник штабу ГА "Кронпринц Руппрехт" Герман фон Кюль, через нестачу сил німецьке командування "використовувало існуючі дивізії до межі можливостей". На статичних ділянках дивізії майже ніколи не стояли в одному ешелоні і завжди мали 2 та 3 лінії, між якими регулярно мінялись задіяні батальйони. Термін, який солдати проводили на "нулі" різні джерела називають від 4 до 8 днів для англійської армії та від 4 до 15 для французької, але часто цей "графік" був умовним. Так, напередодні німецького весняного наступу 1918 року, батальйони 5-ї британської армії чергували на "нулі" по 2 тижні. Ближче до кінця війни, із колосальними втратами в піхоті з обох сторін, проводити заміну на позиціях ставало все складніше, але все ж вона відбувалась. Німецький кулеметник Домінік Ріхерт пише, що в травні-червні 1918 його розрахунок заступав на позицію від 3 до 5 днів. Слід зазначити, що дані цифри стосуються піхоти; для артилерії, авіації та інших родів військ були інші умови бойової роботи, і їх графік не дуже висвітлений в джерелах, але об'єм навантаження саме для бойової компоненти армії був великим. Для прикладу, 8-й шотландський саперний батальон 51-ї дивізії заступив на бойову роботу під Іпром 18 червня і працював там включно до 25 вересня 1917, будучи за цей час приданий до кількох різних частин, що вели наступ на Пашендейл, в той час як піхота дивізії була відведена ще влітку.Charles Carrington, офіцер Royal Warwickshire Regiment, у своїй книзі "A Subaltern's War" (1929) згадував:"Я порахував, що за 1916 рік я провів 65 днів у передових траншеях і ще 36 на запасних позиціях поблизу, що сумарно дає 101 день, які можна назвати під вогнем. Ще 120 днів пройшло на резервній лінії на відстані в 1 денний перехід на випадок, якщо знадобиться вступити в бій чи для роботи, і 73 дні - на відпочинку. Це залишає 72 дні на різні обставини: 21 день на курсах і інструктажах, 10 днів в госпіталі, 17 днів у коротких візитах до Англії, 9 днів в таборі Басе до моменту прибуття у свій полк, і ще 14 днів на подорожі з одного місця в інше.101 день під вогнем складались з 12 "турів" в траншеї, які тривали від 1 до 13 днів. З цих 12 турів в бою я був 4 рази. Одного разу я брав участь у прямій атаці (в наступі під Pozieres на Соммі в липні 1916), двічі під бомбардуванням, і одного разу ми утримували позицію, з якої вели наступ інші. Ще я брав участь в невдалому траншейному рейді. В шести інших випадках я заступав на лінію на польові роботи або в розвідку. Таким був типовий досвід десятків і сотень тисяч піхотинців, які провели неперервно рік на фронті в середній період війни".
Таким чином, "звичні", але від цього не менш жахливі факти теперішньої війни, коли наші воїни знаходяться без ротації на позиціях по 100, 200 і більше днів, свідчать про те, що наша війна в деяких аспектах військового божевілля давно перевершила навіть Першу світову.#ПСВ #історія #війна
Всі ви вже бачили відео, як іранський дрон Arash-2 атакував Азербайджан.Отже поговоримо трохи про нього. Arash-2 - це баражуючий боєприпас , Іранського виробництва. Він є розвитком попередньої моделі Arash‑1 та фактично є варіантом БпЛА Kian‑2 із ДВС замість реактивного двигуна.КонструкціяДрон має довгий циліндричний фюзеляж довжиною 4.5 метрів з загостреним носом та звуженням у хвостовій частині.Ближче до задньої частини розташовані крила, а також один вертикальний кіль. Розмах крил близько 4 метрів.У базовій конфігурації з носової частини виступає характерний металевий шип — скоріш за все це трубка Піто, але в деяких джерелах вказується що це контактний підривач.Також на деяких зображеннях можна побачити версію, де замість «шипа» встановлена електрооптична інфрачервона головка наведення (EO/IR).Запуск і характеристикиСтарт дрона відбувається за допомогою реактивного прискорювача з наземної пускової платформи, контейнера або з палуби корабля. Після запуску основний рух забезпечує поршневий двигун.Заявлені характеристики: • дальність — до 2000 км • максимальна швидкість — близько 185 км/год • робоча висота — до 3600 мНаведенняТочна система наведення офіційно не розкрита. Із відкритих джерел також можна побачити що ББ використовує 4 канальну CRPA антену.У версіях з EO/IR-головкою можливе більш точне наведення та навіть ураження рухомих цілей. Поки що неясно, чи це здійснюється через оператора (що обмежує дальність каналом передачі даних), чи за допомогою попередньо завантажених зображень цілі.Бойова частинаТочна маса бойової частини так як і її тип - невідома. У різних джерелах фігурують цифри 150–260 кг, але найбільш імовірно, що реальна маса ближча до нижньої межі цього діапазону.Поділитися новиною| Звʼязок з адмінамиМіни та кава з канапками!
😒🇮🇷✍"Хаменеї, один із найзліших людей в історії, мертвий. Це не лише справедливість для народу Ірану, а й для всіх великих американців та людей з багатьох країн світу, які були вбиті або понівечені Хаменеї та його бандою кровожерливих ГОЛОВОРІЗІВ. Він не зміг уникнути наших розвідданих і високотехнологічних систем відстеження, і, тісно співпрацюючи з Ізраїлем, ми не залишили йому чи іншим лідерам, які були вбиті разом із ним, жодного шансу.Це найбільша можливість для іранського народу повернути свою країну. Ми чуємо, що багато представників КВІР, військових та інших сил безпеки і поліції більше не хочуть воювати та шукають від нас імунітету. Як я сказав учора ввечері: «Зараз вони можуть отримати імунітет, пізніше вони отримають лише смерть!» Сподіваюся, що КВІР і поліція мирно об’єднаються з іранськими патріотами та разом працюватимуть як єдине ціле, щоб повернути країні велич, на яку вона заслуговує.Цей процес має незабаром розпочатися, адже не лише смерть Хаменеї, але й сама країна була за один день значною мірою зруйнована і навіть фактично стерта з лиця землі. Водночас потужні та точкові бомбардування триватимуть безперервно протягом тижня або стільки, скільки буде потрібно для досягнення нашої мети — МИРУ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ І, ЗРЕШТОЮ, В УСЬОМУ СВІТІ!Дякую за увагу до цього питання", - Трамп
🟢Дуже цікава колонка командира 7 корпусу ДШВ, який нині продовжує тримати оборону на Покровському напрямку, бригадного генерала Євгена Ласійчука. Опублікована на УП. 🇺🇦Як еволюціонували за час війни українські десантники? Цікаво, адже сам Ласійчук з самого початку своєї військової карʼєри служить саме у ДШВ. І також цікаво, бо 7 корпус має своєрідний власний бренд - «техно-десант». А в умовах сучасної (і майбутньої) війни доктринальне розуміння технологій - надзвичайно важливе. 📌Головні етапи трансформацій, які пережили ДШВ:🛑2010–2014: Армія мирного часу. Служба супроводжувалася постійними шикуваннями, заняттями по застарілих методичкам, дефіцитом всього. І хоч аеромобільні війська (як тоді називалося ДШВ) вже тоді були найкращими у підготовці особового складу, загалом військо не вірило у велику війну.🛑2014–2015: Відбулося зіткнення двох пострадянських систем. Україна вистояла не завдяки технічній перевазі, а виключно на внутрішній дисципліні та характері.🛑2016–2021: Євген Ласійчук називає це роками «запломбованих мінометів» та періодом втрачених можливостей. Замість технологічного стрибка, армія загрузла в бюрократії та показушних перевірках. Багато вмотивованих профі пішли з війська.🛑2022: Кадровий кістяк + добровольці. Саме вони втримали навалу в умовах тотальної переваги ворога в повітрі та техніці. Згодом постачання сучасної західної зброї (HIMARS, артилерія) змінила логіку бою.🛑2023–2024: Народження «техно-десанту». Поява Starlink та стрімів з поля бою змінила все. Дрони стали ключовою зброєю, а десантник – оператором складних систем. Бригади почали створювати власні R&D лабораторії прямо біля фронту. Євген Ласійчук згадує, як 25 повітрянодесантна бригада, якою на той момент командував, в режимі онлайн почала коригувати удари HIMARS-ами. 🛑2025: Війна не на витривалості, а на швидкості обробки даних. Корпусна реформа та впровадження у 7 корпусі ДШВ системи Delta. Управління боєм почала нагадувати роботу IT-корпорації: глибока аналітика, онлайн-карти та точний математичний розрахунок, що доповнює десантну відвагу.🛑2026: Євген Ласійчук робить логічний висновок: здатність армії змінюватися та швидко адаптуватися до технологій – це те, що ми маємо зашити в наш генетичний код. І саме це утримає майбутній мир.@pekhno_news
Всі ми знаємо, як більшовики провели "раскулачіваніє", тобто грабунок кожного селяніна, у якого є більше одного коня, з подальшим розстрілом або висилкою до Сибіру. В українських містах також "убіралі нєжелатєльний елємєнт і контру", як вони казали, "ми знищуємо класи". Замість інтелігенції та "ненадійних" робітників звозилось "надійне" робоче-крестьянське бидло з різних куточків червоної Росії, яке мало їх замінити. Згідно реформам, жили вони не тільки у відібраних у людей будинках та квартирах (так з'явились комуналки), але і в наново побудованих жилих масивах для робітників.Такі будівлі в Дніпрі описує бельгієць Леон Дегрель, який до 1941 року ніяк не співпрацював з Гітлером, аж поки не було оголошено війну проти СРСР, в якій він захотів прийняти участь як в "релігійній війні заради виживання всієї Європи"."Будівлі, такі вражаючі здалеку, були лише гігантською містифікацією, призначеною для обману туристів, яких приганяли через Інтурист (єдине турагенство в СРСР для організації візитів іноземців, відкрите в 1929 році та кероване чекістами), та глядачів документальних фільмів.Підходячи до цих житлових блоків, вас нудило від смороду бруду та екскрементів, що піднімався з трясовини навколо кожного будинку. Навколо них не було ні тротуарів, ні гравію, ні бруківки. Скрізь був російський бруд, і всюди стіни лущилися та кришилися. Якість будівельних матеріалів була найнижчого ґатунку. Усі балкони розхиталися, а цементні сходи вже були зношені та потріскані, хоча будівлям було лише кілька років. На кожному поверсі було певне число побілених квартир з крихітною кухнею для кількох сімей. Електричні дроти висіли пучками. Стіни були зроблені з глини та тріскалися, як тільки ви наважувалися забити в них цвях.Загалом, водопроводу не було. Пролетарські мешканці, не маючи змоги користуватися санітарними вузлами, справляли нужду навколо будівель, які в результаті перетворилися на величезні туалети. Холодна погода заморожувала екскременти, які з кожною відлигою спричиняли жахливий сморід. Загалом ці квартири виявилися більш некомфортними, ніж жалюгідні хатини, в яких на найбагатшому ґрунті Європи мільйони російських* (узагальнення від бельгійця) селян проживали посеред жахливих страждань, в пошарпаному одязі, їли зі спільної миски ложками, грубо вирізьбленими зі шматків дерева.75 відсотків наших солдатів були робітниками. Багато хто з них у свій час дослухався до радянської пропаганди. Вони стояли з роззявленими ротами, коли побачили, в яких умовах розпаду та виснаження перебуває російський пролетаріат. Вони хитали головами, змушені двічі подивитися на цю сцену, перш ніж повірити в це.Гітлер спробував небезпечний експеримент. Сотні тисяч німецьких робітників, мобілізованих та відправлених на Східний фронт, могли б стати небезпечними порівняннями, якби радянська влада справді досягла великих успіхів для робітничого класу.Навпаки, кожен німець згадував чудове житло робітників у Райху, його комфорт, сімейні сади, клініки та пологові для народу, дозвілля, оплачувані відпустки, чудові круїзи до Скандинавії чи Середземномор'я. Вони згадували своїх дружин, своїх дітей, щасливих, здорових, добре одягнених. Дивлячись на обшарпаний російський народ, жалюгідні халупки, похмурі та хисткі робітничі квартири, вони робили чіткі висновки.Ніколи ще робітнича група не здійснювала такої навчальної поїздки.Чотири роки по тому порівняння спрацювало у зворотному напрямку: накравшись годинників, ювелірних виробів, одягу з усієї Східної Європи, радянський солдат повернувся до СРСР незадоволеним, вражений комфортом некомуністичних країн і з огидою до свого «раю» з дерев'яних ложок, рваних суконь та брудних екскрементів, що розкинулися навколо його будинків-бараків".
Кароч, коротко про ситуацію з Епштейном:- Ще в 80-х він був посередником у торгівлі зброєю між Великобританією (союзником США) та арабами, що не було секретом для ЦРУ;- Мав острів на території США з викраденими жінками, для секс-послуг та збору компромату;- В 2008 в США його відмазали від в'язниці, не дивлячись на десятки згвалтованих жінок (він отримав лише 13 місяців виправних робіт, та ЦРУ часто відмазує своїх агентів, як, наприклад, Баррі Сіла та Марка Річа)- З островом пов'язані щонайменше два президенти США та безліч посадовців США, які все знали та замовчували;- На запит до ЦРУ, чи є Епштейн їх агентом, відповідь була "це засекречено";- Саме уряд США до останнього відмовлявся викладати файли Епштейна, та замазав в тих файлах безліч імен, хоча імена жертв не цензурували;- Загадково помер у в'язниці США.Відповідь від американців - "ну мабуть він російський агент, який працював на Моссад".Це просто крик. Так, він працював і з русаками, і з Моссадом, як і майже всі агенти та стукачі, які стучать одразу кільком сторонам. Але цікаво бачити, як американці відхрещуються від власного asset. Громадянин США, жив та працював в США, його прикривали США, помер в США, пов'язаний з ЦРУ та президентами США, але винні в усьому жиди та русня (дивно що не хохли). Проте, майже кожен помітний агент рано чи пізно підлітає занадто близько до сонця, починає нагліти, і стає вже непотрібним.
