Estadísticas de telegram channel - @oksana_bilozir

Пожертвувати своє життя – заради життя іншого …Вдруге за час незалежності Україна відзначила День медика 27 липня, в День Святого Пантелеймона цілителя – покровителя лікарів, відійшовши від традицій календаря колишнього «срср», уособленням якого є сьогодні держава-агресор. Ми не просто позбавляємось тоталітарної спадщини, ми повертаємо святу справжню суть, повертаємо традицію щирого вшанування тих, хто виконує почесну місію на цій землі, повертаючи людям надію на життя. Тож не дивно, що саме 27 липня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулась ключова подія року нашої громадської ініціативи – вручення визначним військовим та цивільним медикам країни Ордену Святого Пантелеймона, оскара медичної професії.Результати голосування, перед самою процедурою вручення, Поважна рада Ордену, під головуванням Василя Князевича, затверджувала на фоні знакового плаката у вигляді дорожнього знаку, де чітко розходяться дві дороги – України та Росії. «Герой медичного фронту», «Серце медицини», «Найкращий лікар – еталон професії» та інші номінації – отримувати заслужену нагороду на сцену виходили фантастичні люди, справжні подвижники своєї справи.Мала честь вручити відзнаку в особливій номінації – «Взірець служіння суспільству», тим, хто присвятив себе справі допомоги іншим, чиї зусилля допомагають тримати фронт, лікують душі та мотивують інших на служіння: волонтерам, капеланам, громадським діячам. Прославу Ордену Святого Пантелеймона отримали: отець Тарас Михальчук (Львівщина), волонтерка Тетяна Хитра (Вінниччина), військовий капелан Євген Мінін (Миколаїв), отець Ігор Ліпчанський (Івано-Франківщина). Три ж переможці номінації отримали Орден Святого Пантелеймона: - військовий капелан, отець Ігор Федоришин (Житомирщина), який під час свого капеланського служіння отримав бойову травму та попри інвалідність, організував збір і передачу на фронт понад 50 автомобілів, сотень дронів та багато іншого обладнання.- військовослужбовець, парамедик, громадський активіст Олександр Бондар (м. Чернігів). Популярний історик та відомий екскурсовод з перших днів російського вторгнення евакуював людей, рятував життя в загоні Червоного Хреста. Згодом мобілізувався до ЗСУ, брав участь у бойових діях, а після поранення та тривалого лікування повернувся в зону бойових дій як парамедик.- волонтерка, засновниця ГО «Громадські ініціативи Марії Чорної» Марія Чорна (Кіровоградщина), яка завдяки своєму ентузіазму налагодила співпрацю з понад 100 благодійними фондами з 30 країн світу, залучивши понад 200 тонн допомоги для медичних закладів області та організовуючи порятунок тих, хто залишився на прифронтовій території, допомогу психоневрологічним інтернатам й усім іншим, хто відчайдушно потребує допомоги. На завершення, учасники заходу вшанували пам'ять понад 500 медиків, хто загинув, рятуючи життя інших – їх імена висвічувались на екрані під щемливе звучання «Балади про мальви»

Закон №4502-IX, більш відомий як "Закон про множинне громадянство", 15 липня 2025 року був підписаний Президентом України Володимиром Зеленським.І вчора ж, Рада Європейського Союзу офіційно продовжила до 4 березня 2027 року тимчасовий захист для громадян України, які залишили рідну землю через повномасштабне вторгнення.Таких, за офіційними даними, в ЄС налічується 4,3 мільйона осіб. Для порівняння, це майже як все населення, що проживає в Словенії, чи Ірландії, або ж все населення Естонії та Литви разом узятих. А скільки ще українців виїхали до інших держав, поза межами ЄС? Скільки, на жаль, загинули за роки війни, як військових, так і цивільних?Внаслідок російської агресії, населення України зменшилось щонайменше на чверть від свого довоєнного рівня. Це велика трагедія і великий виклик для нашої держави.Чи зможе Закон про множинне громадянство виправити цю ситуацію?Прийняття Закону, давно очікуваного представниками української діаспори, супроводжувалось, як схвальними відгуками, так і обґрунтованою критикою. Проте можна стверджувати, що без війни, з усіма її трагічними наслідками, шанси на його ухвалення були б мінімальними. Закон сприятиме збереженню зв'язків з Україною тих громадян, хто вже в процесі отримання, або планує отримати громадянство іншої держави, де проживають нині й з якою планують пов’язати свою подальшу долю.Закон сприятиме зміцненню зв’язків з Україною представників усталеної української діаспори (включаючи її четверту хвилю) та їх більшої залученості до державотворчих, соціально-економічних і гуманітарних процесів в Україні. Закон спростить процес набуття українського громадянства іноземним громадянам, які сьогодні захищають незалежність та територіальну цілісність України, а також рідним тим із них, хто загинув в боях за Україну.Проте не варто плекати ілюзій, що Закон сприятиме поверненню українців із-за кордону після завершення війни. Для повернення українців, для того, щоб у них таке бажання з’явилося та було реалізоване на практиці, потрібно набагато більше ніж Закон про множинне громадянство. Потрібно, щоб Закон діяв (не цей конкретний, а загалом), щоб Закон діяв однаково для всіх і щоб закони виконувалися та поважалися, в першу чергу, тими, хто їх ухвалює й контролює їх виконання. Починаючи з таких простих і здавалось би очевидних речей, як паркування на місцях для осіб з інвалідністю.Очевидно, що Україна потребуватиме величезних коштів на відбудову зруйнованого внаслідок війни. На відновлення та будівництво нового житла, енергетичної, транспортної та соціальної інфраструктури. Не буде реального повернення українців, якщо їм не буде де працювати за достойну винагороду, не буде доступного житла, дитячих садочків і шкіл. Тому, доведеться ухвалювати непопулярні рішення, про які потрібно говорити вже зараз: про підвищення податків і їх обов’язкову сплату всіма без винятку, про складний процес суспільної реінтеграції мільйонів ветеранів, про пріоритетність потреб тих, хто сьогодні захищає наше життя і нашу свободу. Потрібно вже сьогодні говорити про соціальне партнерство і соціальну відповідальність, напрацьовувати проєкти рішень і реалізовувати їх. Розуміючи, що простих і легких рішень не буде, й не може бути, а будь-які "щедрі" пропозиції від влади чи опозиції, це про черговий рух зачарованим колом популізму, що тільки ускладнює проблеми.Потрібно бути чесними, в першу чергу, перед самим собою. Єднатися та працювати. Знаю, і певна, що ми можемо та зможемо! Бо українці дуже працьовиті, дуже вперті й уміють досягати мети! Слава Україні! 💛💙

📜 28 червня – День Конституції України! 🇺🇦Є свята, духовна сутність та цінність яких глибше усвідомлюються з часом. День Конституції України – одне із них. Власна Конституція, укладена шляхом політичного консенсусу та затверджена всенародно обраним Парламентом – це виплеканий, вистражданий, здобутий кров’ю багатьох поколінь вінець творення національної, демократичної держави. Це юридичне засвідчення цілому Світу факту, що Україна проголосила себе незалежною, вільною, правовою державою, головна цінність якої – людина, її життя, гідність, права та свободи.Ми ще в процесі розбудови країни, де Конституція працює для всіх, де справедливість – не просто задекларовані слова, а безумовна реальність. Та сьогодні її головною загрозою є зовнішня агресія проти України, проти нашого права бути вільними громадянами, вільної держави. Безмежна подяка Збройним Силам України, кожному та кожній, хто став на захист України, Конституції України та Народу України! Усім, хто кожного дня, на фронті, чи в тилу, наближає перемогу! Шана та вічна пам’ять усім, хто поклав своє життя на цьому шляху …Боротьба триває. І ми її виграємо! Адже наша основа – Закон, Свобода та Справедливість! Слава Україні! 💛💙 З Днем Конституції України!

Верховна Рада України ухвалила закон про множинне громадянство. Це досить складне з соціальної, політичної та правової точки зору питання, що постійно ставало предметом політичних спекуляцій як в Україні, так і посеред Світового Українства. Вже сьогодні, коли ще навіть не маємо остаточного тексту ухваленого документа, лунають заклики до Президента України щодо ветування закону, бо він не враховує інтереси громадян, які знаходяться в окупації. З іншої сторони є чітка позиція Світового конгресу Українців, що ухвалення закону про множинне громадянство є ключовим для майбутнього України. Як показує тривала практика українського законотворення, будь-який, навіть найкращий закон, має невеликі шанси на успіх без чітких механізмів його реалізації та відповідної політичної волі. Тому, предметні висновки будемо робити виходячи з фінального тексту документа. Проте залишається ключова проблема: надання можливості для отримання українського громадянства представникам діаспори – це плюс для кожного окремого українця та України, для родин, розкиданих по цілому світу. Та не менш важливим залишається вирішення питання політичної суб'єктності Української Спільноти за кордоном, реальних механізмів та можливостей для її участі в розбудові й відбудові України

Після чергових обнадійливих заяв знову маємо розчарування. Знову не справдилися наші очікування на припинення вогню, на справедливий мир, що ось-ось настане. Не припинилось, не настав. Наші захисники надалі стримують ворожу навалу, що суне, не рахуючись з втратами, мов чорна хмара. Ці невиправдані очікування – великий урок для нас. Урок жорстокості сучасного світу, пріоритету власної вигоди над цінностями, власних інтересів над справедливістю. Хочеться нам того, чи ні, але наше майбутнє більшою мірою залежить саме від нас. І навіть якщо ми маємо та матимемо підтримку наших союзників, потрібно пам’ятати про відомий вислів «Британія не має вічних ворогів і вічних союзників — тільки вічні інтереси». Ніхто не буде відстоювати інтереси України замість українців. Так, потрібно шукати і цінувати тих, з ким наші інтереси співпадають, з ким нас поєднуюсь спільні цінності, з ким ми можемо діяти разом і на кого можемо покластися. Та наша головна зброя – це наша внутрішня сила, внутрішня єдність, наше спільне бачення спільного майбутнього 💛💙

Серед мільйонів українців, які змушені були виїхати за кордон, рятуючись від війни, багато творчих, дуже талановитих особистостей.Гострі переживання за Батьківщину, за рідним домом, труднощі, з якими довелося зіткнутися в новій країні, щира підтримка чужих людей, або ж успішна інтеграція у нову реальність, спонукають до вираження своїх емоцій через творчість. Ця спонтанна мистецька хвиля викликає величезну цікавість і захоплення по цілому світу. Українська ідентичність стає дуже популярною, модною, нею не тільки захоплюються, а й наслідують, починають тиражувати. Дуже добре, що світ все більше дізнається про Україну та українців – націю, яка пройшла через горнило випробувань, яка сформувалась, вистояла та прагне жити мирно на своїй, Богом даній землі.Та національна ідентичність потребує юридичного й інтелектуального захисту своєї унікальності. Про те, як мистецтво та музика можуть не лише надихати, підтримувати, бути емоційним щитом, а й виступати інструментом юридичного захисту ідентичності українців за кордоном, мали дуже цікаву та змістовну розмову з українцями, які проживають у Лондоні, за участю музиканта і продюсера Андрія Мазепи, старшого партнера компанії Sterling Law Руслана Косаренка та ІР-юриста компанії Катерини Позняк. Запрошую представників української мистецької та юридичної спільноти з інших країн долучатися до цієї важливої дискусії

Цінуймо себе! Цінуймо надбання нашої нації, нашу історію!Сьогодні – 314 років першій українській Конституції. Дата, що мала б звучати з високих трибун та відзначатися на найвищому державному рівні! Адже, укладення Пилипом Орликом, 5 квітня 1710 року, юридичного документа, який став одним із перших зразків світового конституційного мислення, є важливим історичним свідченням політичної суб’єктності української нації та держави!Століттями російська влада намагалася прищепити українцям комплекс меншовартості, відчуття "вічної бездержавності" та сумнів у власній спроможності. Саме тому, приховувалось та принижувалось справжнє значення багатьох важливих подій в історії України. Прийняття Конституції Пилипа Орлика – одна із них. У час, коли більшість країн ще не мріяли про поділ влади, про права людини чи обмеження повноважень правителя, обраний очільник українського козацтва проголосив: держава має бути справедливою, демократичною та відповідальною перед народом.Ми – нація, що вміє воювати, та понад усе прагне до справедливості, заснованій на системі права. Ми платимо дорогу ціну за те, щоб жити й розвиватися, як демократична, правова держава, головним законом якої правда, а не сила.І ми обов’язково переможемо. Бо маємо глибоке коріння, гідних предків і непохитну віру в себе.Слава Україні! 💛💙

«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх», Євангеліє від Івана, 15:13Лікар – особлива, дуже шанована людьми професія. Адже саме лікар приходить, коли наше здоров’я у скруті, щоб відновити наші сили, а інколи й врятувати життя. На війні у лікарів особлива місія – під кулями, в умовах смертельної небезпеки, рятувати і боротись за життя інших ризикуючи власним життям…Представники нашої Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона взяли участь у 🕯 Посвіт Пам’яті. Вишгородщина, присвяченій вшануванню пам’яті медиків, які загинули на війні. Цей Посвіт вже третій, що відбувся на Київщині за сприяння Тетяни Земляк, голови Київської Регіональної Ради Ордену Святого Пантелеймона (раніше відбулися вшанування у містах Білій Церкві та Бучі).Організаторами заходу, на який було запрошено родини загиблих військових та цивільних медиків, побратимів, колег, військових, представників влади та духовенства, виступили Регіональна рада Ордену Святого Пантелеймона, Київська обласна державна адміністрація, Національний музей – заповідник української військової звитяги.Голова Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона Василь Князевич закликав присутніх вшановувати пам’ять медиків, як приклад для всіх, адже коли гинуть ті, хто рятує життя, це найвища ціна, вищий прояв служіння. Сьогодні, коли страшна війна продовжується, маємо з особливою вдячністю і любов’ю шанувати та підтримувати наших медиків, підтримувати родини тих, хто поклав своє життя за життя інших. 🗓️ Орден Святого Пантелеймона виступає з ініціативою – встановити 13 липня як День пам’яті загиблих медиків. Як данина пам’яті тим, чиї руки тримають світло життя …

211 років з дня народження Тараса Шевченка: голос, що звучить крізь вікиВін був не просто поетом. Він був голосом свободи, символом народної боротьби та Провидцем, який бачив Україну вільною ще тоді, коли це здавалося неможливим.  А ще, він був дуже вишуканим та модерновим, популярним «блогером» свого часу. Якби він жив сьогодні, його вірші ставали б трендами, цитати шерилися б соцмережами, а полотна коштували б мільйони. Його вірші – це бунт, це гостре, як лезо, слово правди, що розліталося безкрайніми українськими степами, проникаючи в уми та серця, щоб у потрібний момент об’єднати українців на боротьбу.«Борітеся — поборете,Вам Бог помагає!За вас правда, за вас славаІ воля святая»!Сучасні українці – вільні, сильні й нескорені, борються за свою волю на своїй, Богом даній землі, бо ж «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля».І як би важко не було, Україна була, є і буде, а пророчі слова Тараса Шевченка ніби розпеченим металом виливаються на наше сьогодення:«Смійся, лютий враже!Та не дуже, бо все гине —Слава не поляже;Не поляже, а розкаже,Що діялось в світі,Чия правда, чия кривдаІ чиї ми діти.Наша дума, наша пісняНе вмре, не загине…От де, люде, наша слава,Слава України»!

Мінрозвитку оголосило про початок виплати компенсацій для внутрішньо переміщених осіб у рамках програми єВідновлення – 50 родинам ВПО передано житлові сертифікати на заміну втраченому житлу, а загалом на зазначені цілі надійшло 4,3 млрд грн. За інформацією Мінсоцполітики кількість офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб в країні досягає 4,9 млн осіб. Тобто, житло отримають кілька тисяч родин (~0,1% від потреби). І то не відразу, адже сертифікати ще потрібно конвертувати в реальні квадратні метри. В таких умовах видача сертифікатів може перетворитися на ще одну корупційну годівничку для чиновників та можливість для забудовників нажитися на підвищенні цін в умовах обмеженості пропозиції.Це не стратегія, не державницька позиція. Держава має будувати житло, будувати на конкурентних засадах, залучаючи провідні українські компанії, іноземні будівельні компанії, що із задоволенням візьмуть участь у відновленні України, адже це престижно, це соціальні відповідальні інвестиції. Це імідж на десятки й сотні років. Перше, місцеві громади мають забезпечити земельні ділянки та вирішити питання комунікацій. Друге – залучення до будівництва житла безпосередньо внутрішньо переміщених осіб шляхом сприяння створенню житлових кооперативів. Це створення нових робочих місць, залучення людей до творення власного майбутнього. І третє, не менш важливе: стратегічне планування. Житлові простори мають чергуватися з просторами для бізнесу та дозвілля. І будуватися там, де є перспектива для розвитку, для комфортного життя, а не там, де зручно і прибутково забудовнику. Плюс, не забуваймо про величезну армію ветеранів, родини яких заслуговують на житло в першу чергу. Потрібна комплексна державна стратегія, реальні зміни, спрямовані на розвиток, а не на освоєння державних та грантових коштів