77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада ДШВ ЗСУ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДАЄ ПІВТОРА МІЛЬЙОНА ДЛЯ ФРОНТУ77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада 7 Корпусу швидкого реагування ДШВ ЗС України отримала чергове вагоме підсилення – цього разу від Хмельницької міської ради. Допомогу особисто передав міський голова Хмельницького Олександр Симчишин, засвідчивши незмінну підтримку наших десантників і конкретні кроки громади назустріч фронту.До складу допомоги увійшли:• квадрокоптери DJI Matrice 4T – 7 одиниць;• портативна система радіоелектронної боротьби «Шелтер 12А» – 1 одиниця.Загальна вартість переданого обладнання становить 1 500 000 гривень — півтора мільйона гривень підсилення, яке вже працює на передовій.За кожною одиницею техніки – збережені життя наших воїнів.За кожним таким рішенням – сильніший фронт.Командування 77 оаембр 7 КШР ДШВ ЗС України щиро дякує Хмельницькій громаді та особисто Олександру Сергійовичу Симчишину за оперативність, принципову позицію та розуміння реальних потреб війська.Коли громада підтримує армію – Перемога стає ближчою.Разом – до ПеремогиFacebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

Іноді кохання з’являється там, де ніхто цього не очікує.Марʼяна прийшла на базову загальновійськову підготовку добровільно. Спокійна, зосереджена, трохи вперта – вона вже тоді знала, що хоче тримати небо. Денис приїхав туди як представник 82 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ – командир взводу, який служить із перших днів повномасштабного вторгнення.Він побачив її в строю. Вона – почула його голос під час шикування.Кажуть, що кохання з першого погляду буває тільки в кіно. Марʼяна усміхається: “Неправда”.Усе почалося дуже просто – кілька зайвих секунд погляду, випадкові розмови після занять, його спокійний тон і її тихий сміх. Він знаходив причини підійти, вона робила вигляд, що це звичайна службова комунікація. Але серед команд, нормативів і напруження народжувалося щось тепле. Невчасне. І дуже справжнє.коли Марʼяна захворіла, Денис приїжджав після служби. Сідав поруч, приносив фрукти, вітаміни, одного разу – маленьку шоколадку й жартома сказав:“Командиру зенітників потрібен стратегічний запас енергії”.І тоді сталась їх перша довга розмова – не про службу, не про накази. Про дітей, про минуле, про страхи. Про те, що в кожного вже є свій досвід, свої шрами, своя історія. І що, можливо, тепер у них буде спільна.У них обох – по двоє дітей. Вони вже були дорослими людьми, які не граються в почуття. Тому рішення одружитися прийшло не з емоційного сплеску, а з внутрішнього розуміння: якщо не зараз – то коли?Рідні здивувалися. Але підтримали. Бо любов видно не по словах, а в погляді.Служба не робить стосунки легшими.Денис виїжджає на бойові завдання. Марʼяна кожного разу проводжає його поглядом і відчуває ту саму тривогу, яку неможливо повністю заглушити.Вона не приховує – їй страшно.Але вона навчилася жити зі страхом.Коли думки починають тиснути – вона займає руки. Вишиває. Іде на тренування. Пірнає в роботу. Каже: “Головне – не дозволити тривозі зламати тебе”.Денис іноді ревнує. Трохи. По-людськи. Бо сильна жінка у формі – це гордість. І водночас відповідальність.Вони часто чують запитання: чи відрізняється військова любов від цивільної?І відповідають однаково:Любов або є, або її немає.14 лютого для них – це не квіти й не ресторан. Це кілька хвилин зв’язку між завданнями. Це екран телефону, у якому – найдорожча людина. Це просте “Бережи себе”, сказане так, ніби в ньому – весь світ.“Хто хоче – той знайде можливість”, – каже Марʼяна.“Ми навчилися так жити. Ми незламні”.Після Перемоги вони хочуть повернутися до Кривого Рогу, щоб просто жити, прокидатися поруч, ростити дітей під мирним небом, будувати побут, сперечатися через дрібниці й миритися без перерваного зв’язку.Сьогодні вона служить у 77 бригаді 7 корпусу швидкого реагування ДШВ ЗС України Він – у 82-й бригаді 8 корпусу ДШВ ЗС України Різні підрозділи. Одна країна. Одна родина.І поки вони тримають оборону – їх тримає любов, бо іноді найсильніша опора для воїна – це знати, що тебе чекають і що десь там, між сиренами й бойовими виїздами, хтось так само тримає за тебе небо.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

Перші бої були хаотичними й важкими. Тоді він уперше зрозумів просту річ: жодна техніка не врятує, якщо люди не готові діяти разом. Саме там сформувалося його ставлення до служби — спокійне, вимогливе й без ілюзій. Від командира відділення він поступово дійшов до посади головного сержанта батальйону.Коли формувалася 77 бригада, Едуард був серед тих, хто робив її не на словах, а щоденною роботою. Порядок, дисципліна, відповідальність — не для звітів, а для виживання. Вибір ДШВ був свідомим: тут немає випадкових людей і тут завжди хтось бере на себе рішення, від яких залежить інший.За його плечима — Лиманський напрямок, Соледар і Бахмут. Ділянки, де війна не залишає простору для помилок і рішень «на потім». Він працював у постійному тиску, з обмеженою логістикою, в умовах безперервних боїв — організовував підрозділ, тримав контроль і виводив людей із найважчих ситуацій. Там, де все тримається не на словах, а на діях і відповідальності за своїх.Сьогодні 77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада виконує бойові завдання на Куп’янському напрямку. Як головний сержант 2 аеромобільного батальйону, Едуард щодня працює з людьми: навчає, готує, зводить підрозділи в єдине ціле. Він добре знає ціну кожного солдата — бо за кожним стоїть не лише форма, а родина і майбутнє.Для підлеглих він вимогливий, але справедливий. Він учить не лише виконувати наказ, а думати в бою, ухвалювати рішення під тиском і берегти того, хто поруч. Саме так народжується довіра.Навіть під час війни він не зупиняється в розвитку. Спорт допомагає тримати форму, а книги з воєнної історії — аналізувати чужі помилки, щоб не допустити своїх. Для нього служба — це постійна робота над собою.У тилу на нього чекають дружина і дві доньки. Саме заради їхнього спокійного ранку він залишається на своєму місці. Для бригади він — сержантська опора. Для батальйону — людина, якій довіряють у найважчий момент.77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада 7 корпусу швидкого реагування ДШВ ЗС України продовжує тримати рубежі й нищити ворога.А Едуард — робити свою справу: готувати людей, берегти їх і вести вперед.Його позиція незмінна: захист держави — це відповідальність кожного, хто здатен стояти рівно і тримати зброю в руках.Ця історія триває.Підтримай 77 оаембр посильним донатом і добрим словом.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

Під час боїв за Вугледар підрозділ безпілотних систем 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади виконував завдання з повітряної розвідки та коригування вогню. Дрони фіксували пересування противника, спроби ротацій та підготовку до штурмових дій, що дозволяло завчасно реагувати й завдавати втрат у техніці та особовому складі.У той період роботою підрозділу керував Тарас, позивний «Тарік».Тарасу 31 рік, він родом з Київщини. За освітою — інженер-механік. До повномасштабної війни займався проєктуванням і виготовленням харчового обладнання. У 2023 році добровільно долучився до українського війська, відчувши потребу допомогти армії.Від самого початку служить у 77 оаембр. Розпочинав службу старшим навідником СПГ. Згодом був залучений до аеророзвідки. Коли групу операторів БПЛА в батальйоні переформували у взвод, обійняв посаду головного сержанта взводу.«Взвод, по суті, був створений з нуля. Коли ми виходили на Вугледар, пілотами могли бути тільки я та ще два командири відділень. Усі інші були новачками. Тому весь взвод фактично створювався мною», — розповідає Тарік.Перший бойовий досвід він отримав у Часовому Яру, під Бахмутом. Працював в умовах обмежених ресурсів і постійної зміни обстановки, виконуючи завдання з бойової розвідки. Отриманий досвід став ключовим під час боїв за Вугледар.Після поранення Тарас пройшов відновлення та офіцерський вишкіл і став командиром свого ж взводу. Згодом підрозділ було розгорнуто в роту безпілотних систем, яку він і очолив.Нині Тарік відповідає за організацію роботи роти, підготовку екіпажів і взаємодію з іншими підрозділами.«Роль командира — це управління людьми й процесами. Від розподілу ролей до забезпечення позицій для бойових виходів. Важливо також навчити особовий склад правильно використовувати дрони та обладнання», — пояснює він.За словами Таріка, основною проблемою залишається нестача екіпажів. Забезпечення дронами покращилося, як і рівень підготовки, однак людей, готових працювати в БПЛА, все ще бракує.«За більшої кількості екіпажів можна ефективніше стримувати противника, ускладнювати його ротації та знижувати наступальний потенціал», — зазначає командир.Шлях Тараса показує глибоке особистісне зростання, яке приходить тільки в часи великої відповідальності. Відповідальності не лише за себе самого, а за своїх побратимів – за весь колектив. Без його прикладу та прикладів інших героїв-оборонців України - неможливі перемога чи справедливий мир. Хочеш їх приблизити ? Долучайся до лав 77 оаембр, або підтримай нас донатом!Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

Ярослав, позивний «Яр», на початку війни повернувся до України з праці з-за кордону. Коли вороги наблизилися до його рідного Кривбасу, одразу приєднався до служби в лавах ЗСУ. Пояснюючи своє рішення, він зазначає: «В мене була вагітна дружина, а після народження маленької дитини  було дуже важко. Та комусь потрібно було їх захищати. Кому як не мені?». В рядах 77 бригади, Яр перебуває з моменту її створення. Тут він пройшов шлях від старшого стрільця до головного сержанта роти. Був поранений, та відновившись, повернувся в стрій.Перший бойовий досвід отримав в запеклих боях під Бахмутом, коло населеного пункту Дубово-Василівка. Там, згадуючи про ці події, зауважує«На початку було сильне сум’яття, багато невизначеності. Але в нас були досвідчені командири, на яких ми рівнялись. Попри атаки вагнерів, ми не кинули своїх позицій та зробили все, чого нас навчили». Оборона Вугледару - Яру, який тоді вже був на посаді головного сержанта роти, запам’яталась з позитивного боку. Там він разом зі своїми побратимами відбивав хвилі російських наступів без втрат з власного боку: «Ми виконували дуже великий об’єм роботи – все дуже красиво горіло, палало, ламалося. Потім ми одразу проводили контрдії та штурми». У вільний від бойових час, Яр займається підготовкою особового складу, тренуванням та додатковим вишколом бійців. Наголошує, що запорукою успіху військового підрозділу є не стільки його навченість, як вмотивованість та високий бойовий дух. У цьому і полягає його завдання як головного сержанта роти. Наша Перемога для нього – це «не взяти нічого чужого, але повернути все своє!» Історія Ярослава – не лише про силу й навички. Вона в першу чергу про витримку і високий рівень мотивації, без яких не вигравалась жодна з воєн. Підтримай 77 бригаду – донатом і власним прикладом доблесті!Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

ПОТУЖНЕ ПІДСИЛЕННЯ 77 ОАЕМБР: 182 БЕЗПІЛОТНИКИ ВІД ВІННИЧЧИНИ ВЖЕ ПРАЦЮЮТЬ НА ПЕРЕДОВІЙУ межах послідовної підтримки Збройних Сил України Вінниччина спрямувала для 77 оаембр четвертий етап допомоги, що став одним із найбільших за обсягом посилень матеріально-технічної бази бригади за весь період співпраці.Загальна вартість обладнання перевищила 4 мільйони гривень (фактична сума – 4 040 870,44 грн). Цей пакет допомоги включає 182 безпілотні літальні апарати, які суттєво посилять розвідувальні можливості та ударну потужність підрозділів бригади.Зокрема, нашим захисникам передано:• FPV-дрони True Flex (10 дюймів) – 130 одиниць;• FPV-дрони «Samurai 10» (10 дюймів) – 40 одиниць;• квадрокоптери DJI Mavic 3 Pro – 4 одиниці;• квадрокоптери DJI Mavic 3 Thermal (з тепловізійною камерою) – 8 одиниць.Командування 77 оаембр висловлює глибоку вдячність Вінницькій обласній військовій адміністрації та Вінницькій обласній Раді за системну та безперервну підтримку. Така взаємодія у 2025 році є прикладом єдності тилу та фронту, що безпосередньо зміцнює обороноздатність держави.Підбиваючи підсумки піврічної співпраці, варто наголосити: загальний обсяг допомоги від Вінниччини за результатами чотирьох етапів підтримки вже перевищив 10 мільйонів гривень. Це не просто статистичні показники – це сотні «очей» у небі, які щодня рятують життя наших воїнів та забезпечують технологічну перевагу над ворогом.77 оаембр сподівається на подальшу, не менш ефективну, а за можливості — ще потужнішу співпрацю, адже саме вона залишається запорукою стійкості фронту, захисту суверенітету та наближення справедливого й тривалого миру.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

ДІТЯМ НАШИХ ВОЇНІВ - ІЗ ТЕПЛОМ І ПАМʼЯТТЮУ ці зимові дні, коли для більшості родин свята асоціюються з теплом і радістю, є сім’ї, для яких кожен новий день — це біль втрати й очікування. Діти наших загиблих і безвісти зниклих десантників живуть із дорослим болем, який не має свят і вихідних.Саме тому ця підтримка має особливе значення.Харківська обласна військова адміністрація передала понад 500 новорічних подарункових наборів для дітей воїнів-десантників, які віддали найдорожче — своє життя, або вважаються зниклими безвісти, виконуючи бойові завдання заради України.Ці подарунки — не просто солодощі. Це знак уваги, пам’яті та людського тепла. Це нагадування дітям і родинам, що вони не залишені сам на сам зі своїм болем, що держава й суспільство пам’ятають їхніх батьків і цінують їхній подвиг.Від імені особового складу 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади щиро дякуємо Харківській обласній військовій адміністрації за небайдужість, чуйність і підтримку наших родин.Пам’ять про наших Героїв живе — у справах, у відповідальності й у турботі про тих, заради кого вони боролися.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

ПʼЯТИЙ УДАР ПО ЦИВІЛЬНИХ НА ХАРКІВЩИНІ: рОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ПРОДОВЖУЮТЬ ТЕРОР FPV-ДРОНАМИ11 грудня 2025 року на дорозі між Новоплатонівкою та Боровою Харківської області оператори БпЛА 77 окремої аеромобільної бригади зафіксували черговий акт свідомого терору російських військ проти мирних мешканців.російський FPV-дрон навмисно уразив цивільного чоловіка, що рухався дорогою на мототранспорті. Удар здійснено без жодних військових підстав — у зоні спостереження немає позицій чи техніки Сил оборони України.Після атаки російські військові застосували тактику «другого удару»: неподалік пораненого чоловіка було розміщено FPV-дрон типу «ждун» — дрон у режимі очікування, призначений для ураження будь-кого, хто спробує наблизитися та надати допомогу.Це — не бойові дії. Це свідома пастка, спрямована на знищення цивільних та тих, хто їх рятує. Подібні дії прямо заборонені міжнародним гуманітарним правом і порушують усі базові принципи ведення війни.Пілоти БпЛА 77 оаембр оперативно знешкодили залишений росіянами “ждун” точковим скидом з дрона, унеможлививши повторну атаку на цивільних. Такими діями наші воїни не лише фіксують злочини ворога, а й запобігають подальшим жертвам серед місцевого населення.За оперативними даними, терор мирного населення на цій ділянці системно здійснюють підрозділи 2-ї мотострілецької дивізії 1-ї танкової армії зс рф. Саме контролюють дорогу дронами та цілеспрямовано завдають ударів по маршруту, яким місцеві жителі здійснюють евакуацію.Зафіксований сьогодні випадок — вже п’ятий акт російської атаки на цивільних у зоні відповідальності 77 бригади. Кожен епізод — чергове підтвердження того, що росія продовжує війну не лише проти оборонців, а й проти мирних людей, які просто намагаються вижити.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

НА КУПʼЯНСЬКОМУ НАПРЯМКУ рОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКА ВБИЛИ ЦИВІЛЬНОГО ТА ЗАМІНУВАЛИ МІСЦЕ УДАРУ FPV-ДРОНОМ*10 грудня 2025 року під час планового моніторингу місцевості поблизу населеного пункту Новоплатонівка Харківської області оператори БпЛА 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади зафіксували черговий воєнний злочин, учинений збройними силами російської федерації.Під час повітряної розвідки на дорозі неподалік н.п. Новоплатонівка *на Купʼянському напрямку* було виявлено тіло цивільного чоловіка, який рухався мототранспортом та загинув унаслідок прицільного удару російського FPV-дрона. Зафіксовано, що поблизу місця ураження противник додатково розмістив другий FPV-дрон типу «ждун» із метою повторного ураження будь-якої особи, яка наблизиться до загиблого або проїжджатиме тим самим маршрутом.Особливо наголошуємо, що в зазначеному районі не розташовано жодних позицій чи об’єктів Сил оборони України, що свідчить про навмисне та цілеспрямоване застосування озброєння проти цивільного населення.Дії російських військових є черговим грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій, та демонструють свідоме використання терористичних методів ведення війни. 77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада продовжує документувати всі випадки протиправних дій ворога для подальшого фіксування і притягнення винних до відповідальності.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр

За сприяння Ради оборони міста Кривого Рогу та Федерації армспорту Кривого Рогу відбулися змагання, присвячені світлій пам’яті полеглого Героя України, лейтенанта Семена Володимировича КРАМСЬКОГО.Цей захід об’єднав представників сил безпеки й оборони, ставши символом неперервності військової традиції, пам’яті та поваги до тих, хто віддав своє життя за Україну. Спортивне суперництво перетворилося на демонстрацію сили духу, витривалості та братерства, які формують основу нашої оборони.У змаганнях взяли участь:— 77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада ДШВ ЗСУ,— 21 окрема бригада Національної гвардії України,— 27 авіаційна комендатура,— підрозділи ДСНС України.За підсумками змагань:I місце — 21 окрема бригада Національної гвардії України;II місце — 27 авіаційна комендатура;III місце — 77 окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада.Для десантників 77 бригади участь у цих змаганнях — це не лише випробування фізичної підготовки, а й підтвердження нашої відданості військовим традиціям та пам’яті полеглих побратимів. Ми вшановуємо Героя Крамського не словами, а справою — щоденною працею, гідною поведінкою та незламною готовністю продовжувати боротьбу за свободу України.Пам’ять про Героїв живе в наших діях. І поки триває боротьба, вона залишається нашим обов’язком і нашою честю.Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр