💬🪖Якщо вам здається, що у нас є бусифікація – ви під впливом ІПСО, – військові командири🗣 Військові періодично заявляють, що всі проблеми, змальовані у відео з бусифікацією – то все вороже ІПСО. 🧠 І це не просто думка окремих командирів, як комбриг "Хартії" полковник Ігор Оболєнський (перше відео) чи молодший сержант 41-ї ОМБр, військовий-блогер Кирило Сазонов (друге відео). Це поширене переконання серед військових – насамперед вищих рангів. 🗯 Навіть голова ГУР Кирило Буданов нещодавно хоч і визнавав наявність "різких випадків" з ТЦК, але казав, що їх "1-2 в тиждень". Хоча статистика звернень до омбудсмена говорить протилежне. 👻 Багато хто з командирів серйозно вірять, що бусифікації в Україні немає, відео знімають на Луганщині і всі проблеми з ТЦК видумані виключно ворогом, який лякає цивільних, аби зірвати мобілізацію.🫵 Інші все розуміють, але виправдовують беззаконня – мовляв, якщо не бусифікувати людей, то хто ж захищатиме країну?📹 На відео – свіжі "ІПСО" з Одеси, Кременчука та Харкова.
Сьогодні 11 років від початку війни росії проти нас. Війни на знищення нас, як нації. Війни на знищення нашої державності.Останні три роки найгарячіша фаза. Тисяч загиблих, які втратили свій дах і звичний спосіб життя. Зруйнована економіка. Втрачені території.Ми однозначно заслужили закінчити війну з урахуванням наших інтересів. Цьому не може бути жодної альтернативи.І влада зараз повинна була докласти максимум зусиль, щоб відстояти інтереси народу, який її обрав. Час підготуватися до закінчення війни і переговорів був - будь-які війни закінчуються ними, це не повинно було стати несподіванкою для влади. ЗСУ зробило для цього все можливе і неможливе ціною життів сотень тисяч солдатів і офіцерів. Від Херсонщини до Харкова, у степах Запоріжжя та руїнах Бахмута ми відстоювали не тільки свою свободу, а й головне - ми давали владі час підготуватися. Професіонали при владі мали передбачити всі варіанти. У тому числі найгірший сценарій за яким зараз розвиваються події. Було це зроблено? Судячи з істерики у верхніх ешелонах - ні. Нас обдурили союзники? Це ми дали себе обдурити. Політика і війна, як її продовження іншими засобами - це взагалі шлях обману.Апелювати до президента іншої країни, навіть союзника, і звинувачувати його в бажанні укласти мир без нас - це розписка у своєму безсиллі. Це демонстрація всьому світу своєї десуб'єктності, а своєму народу - політичної імпотенції. Час ми разом із тилом влади відстояли. Тепер ми спостерігаємо, як влада ним бездарно скористалася.
Останньою війною, де на фронті воювали діти лідерів протиборчих країн, була Друга світова війна. Члени британської королівської сім'ї, діти радянських вождів, сини Черчилля, Ейзенхауера, Де Голля. Останньою країною, де служать в армії всі нащадки керівництва країни до одного - Ізраїль. Наші еліти собі таке не дозволяють. Наша еліта складається з не дурних людей. І в глибині душі ніхто з них життя в цій війні за країну віддавати не готовий. Тому що прекрасно розуміють, що і ця війна принципово нічим не відрізняється від інших воєн. Вона врешті-решт закінчиться так само, як і всі інші війни. Миром. І далі буде мир, який нічим не відрізняється від миру після будь-якої іншої війни. Можна заперечити, що виживання еліти залежить від виживання країни. Але еліти Німеччини Другої світової війни, за винятком «нюрнбержців», прекрасно влаштувалися у ФРН та Аргентині і зайняли ключові посади в політиці, бізнесі. Японський великий бізнес так званий «дзайбацу» (Мітцубісі та ін.), який спонсорував загарбницьку політику країни в Азії, перейменувався на «кейрацу» і зараз торгує по всьому світу. А політичний істеблішмент прекрасно пережив Токійський трибунал і навіть зберіг імператора. Італійська влада підвісила дуче з дружиною на бензоколонці і без проблем влилася назад у європейську сім'ю. Якщо нічого не змінюється, тоді навіщо жертвувати собою і тим більше своїм чадом, «бубочкою». Тому завдання еліти зараз одне - вижити і зберегти свій рід.А з противником еліта домовитися завжди. Бізнес України не знайде собі партнерів у Росії? Знайде. Наступного ж дня після укладення мирної угоди. Тому що, що в усі часи війна була якоюсь акцією, де незнайомі один одному люди вбивають один одного за інтереси людей, які добре один одного знають.
США змусили ЗСУ дозволити спокійно відступити з Херсону 30-ти тисячному угрупуванню рф — Боб Вудворд після спілкування з чиновниками США у книзі «Війна».Автор книги пише, що коли українська армія звільняла Херсон, американська розвідка попередила, що ризик ядерного удару підвищиться, якщо росіяни втратять основні сили при відступі з міста. Згідно з планом української армії, ЗСУ мали переслідувати відступаючих росіян і завдати масованих ударів, але цього не сталося — росіяни відступили без значних втрат.Виявилося, що перед відходом російського ворога американці попередили Байдена, що обстріл ЗСУ по рф може призвести до 50% ймовірності ядерного удару з боку путіна.Американці зателефонували Герасімову, який пообіцяв Мілі, що при великих втратах під час відступу з Херсону буде застосовано ядерну зброю.Після цього росіяни отримали свого роду гарантію безпеки і вийшли на лівий беріг, переправивши всю свою техніку та особовий склад.Страх американців перед ядерною зброєю змусив ЗСУ утриматися від атак, внаслідок чого росіяни спокійно відійшли, зберігши 30 тисяч солдатів і техніку.Автор книги стверджує, що страх американців перед ядерною зброєю змусив ЗСУ просто чекати, що дозволило рф зберегти сили, перегрупуватися та захоплювати великі території України.🚀Приєднатися до ZN.UA
💬⚔️ На фронті критична ситуація, єризик обвалу оборони, – екс-командир 53 ОМБр Колишній командир 53 ОМБр Анатолій Козел (Купол), якого свого часу зняли з посади за інтерв'ю Washington Post про реалії на фронті, заявив, що Дніпро вже зараз треба готувати до оборони, як Москву в 1941-му чи Берлін в 1945-му. Він впевнений, що за нинішніх тенденцій є загроза обвалу нашої оборони і у 2025 році ворог спробує взяти під свій контроль Херсон та Запоріжжя, а може і дійде до Дніпра чи Харкова – ресурси у нього на це є.Ми ж на початку війни мали 1-1,5 мільйони готових воювати патріотів, але наш генералітет в бездарних лобових атаках втратив найбільш вмотивованих українців, мобілізованих у 2022–2023 роках. А тепер в армії багато "бусифікованих", що здаються у полон або тікають в СЗЧ.Тому на фронті ми програємо на всіх напрямках і якщо ситуація не зміниться, в кращому випадку будемо втрачати територію тактично 20 км за добу, в гіршому – оперативно до 100 км на добу.Повне інтерв'ю опального офіцера дивіться тут 👈
Початок тут"...1. Постійна зміна постачальників, договорів, збільшення обсягу документообігу, некомпетентність бухгалтерів ДОТу – це треш. Деяким з моїх батів ДОТ не повернув підписані документи ще за весняні періоди (документи «курсують» тепер не між постачальником-військовою частиною, а між постачальником-в/ч-ДОТ-в/ч). Армія – це сувора звітність. Це певна специфіка ведення документації. Це злагодженість роботи фінансової, продовольчої, логістичної, стройової служб, в яких траблів і так багато. Зараз кінці з кінцями взагалі не звести.2. Програми «ZSUProd_2022/2024»(S_FAS) та ІКС Dot-Chain сирі і мають безліч прогалин. 3. Комунікація ведеться, як і до цього, з постачальниками. Постачальники, як і раніше, можуть спокійно «не довезти», привезти «згнивше» або взагалі не по замовленню. А ще, у постачальника є підрядник, наприклад, «Глобино» у «ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ». А у того «Глобино» ще свій підрядник. Уловлюєте? Ланка тягнеться кудись у далечінь. 4. Вишенька на тортику від продслужби. Знаєте, скільки вартує прод.комплект військовослужбовця наразі? Трохи більше, ніж 106 грн. Це в тилу, коефіцієнт 1,0. На фронті - коефіцієнт 1.2. Трохи є різниця у вартості в залежності від договору і постачальника. Ну ок, може бути 118 грн. Для прикладу, на початку 2023 року вартість була 145,80 грн. Норма за військовим законодавством на добу – 3.500-6000ККал. Уявіть собі, як воно, змогти нагодувати бійця повноцінно на 106 грн. А як постачальникам – забезпечити продукти за такими цінами? Замкнуте коло. Начпрод одного с батів моєї бригади, що знаходиться на Кураховському напрямку, вимушений видавати продукти в полі під мінометним обстрілом. Бо по прод.складу прилетіло. А інший склад – зайняли вже підари. Будем чесними – це взагалі супер, коли є змога хлопцям на позиції доставити їжу та воду. Його нач. складу разом з ним (обидва бойові хлопці, з проблемами зі здоров`ям через поранення) видають, розвозять, грузять величезні об’єми продукції (о, так, серед якої, вірогідно, виявиться цвілий хліб). Людей катастрофічно не вистачає. Коли нач. складу має електронним підписом підписувать накладні? А начпрод писати прокламаціюна гнилу картоплю, пліснявий хліб, недовезене м’ясо, щоб ДОТ розглянув проблему з постачальником? (не усунув, а розглянув, якщо набереться достатньо прокламацій). Думаю, між підарською мінометкою і артою. Але до КАБів. Так, пане Жумаділов?)"
Основне з інтерв'ю військовослужбовців бригад, що обороняють Курахове, для іспанського видання El Paso. 1. Про причини відступу: «Чому ми йдемо назад? Тому що у нас немає ротацій, ми не відпочиваємо, ми деморалізовані» - “Шкода”, офіцер 46 бригади. 2. Про причини СЗЧ: «У мене був друг, ми звали його Англія. Він усю війну воював на нулі, у Роботині, Соледарі, Херсоні... Він був виснажений, не міг більше, а командири не давали йому відпочинку. Кілька днів тому він пішов, ось так просто» - Шкода. 3. Про відсутність ротації: «Бійці можуть проводити на своїх позиціях до трьох місяців без відпочинку і ротації, тоді як рік тому максимальний термін становив один місяць. У перший рік війни основна ротація відбувалася кожні чотири дні» - сержант Чурбанов, 46 бригада. (Середній час перебування солдатів на позиціях у Кураховому становить 25 днів, за словами військових, з якими проводилися консультації). 4. Про нестачу особового складу: «Росіяни мають перевагу в піхоті три до одного. Слава богу, у них немає точної інформації про те, як погано ми себе почуваємо в певних місцях» - “Бізон”, боєць 119 бригади ТРО. 5. Про силові дії ТЦК: «На кожного, якого вони набирають таким чином, ми втрачаємо 40 осіб, які могли б до нас приєднатися»- “Дімсон”, військовослужбовець однієї з бригад у Кураховому. 6. Про відсутність мотивації у набраних силою мобілізованих: «Мобілізація проходить погано, тому що люди налякані. Вони бачать, що вас силоміць забирають з вулиці і відправляють на фронт без жодної підготовки. Я не хочу, щоб поруч зі мною були такі люди, невмотивовані, тому що від цього залежить моє життя"- “Шкода”. «Дімсон» стверджує, що двоє з його товаришів по полону були недосвідченими і перебували на фронті лише три дні. 7. Про проблему з особовим складом від представників Міноборони: «Зараз проблема не в зброї, а в людях. Ніхто не хоче йти в армію. Бригади кажуть нам, що вони не можуть ротувати, що вони виснажені. Скоро не буде достатньо людей, щоб воювати» - глава місії МО, з яким спілкувалися журналісти, попросив не називати його імені. 8. Про відсутність ротації на нулі: "Є ще одна причина, через яку ротації відбуваються рідше, - це масована присутність безпілотних літальних апаратів, які ускладнюють пересування солдатів". 9. Про складнощі боїв БПЛА в Кураховому «Спроба вести війну за допомогою дронів має недолік у міській обороні: цими безпілотними апаратами складніше маневрувати між будівлями, ніж на відкритій місцевості» 10. Про перспективи: «Якщо ситуація не зміниться, росію не зупинити, якщо ситуація не зміниться, нашим онукам теж доведеться продовжувати воювати» - сержант Чурбанов, 46 бригада.
"Росія перекинула близько 50 тисяч військових до Курської області, послабивши свої позиції на інших напрямках фронту в Україні Такі дії РФ призвели до ослаблення російських угруповань на інших напрямках, зокрема в Запорізькій, Херсонській областях та Краматорському напрямку"- Сирський. Можна посперечатися, що в планах ГШ під час формування мети і завдань Курської операції на першому місці був покровський напрямок, можливо, - курахівський. До чого тут херсонський, запорізький і краматорський? Жодної активності на зазначених напрямках росіяни протягом року не демонстрували, за винятком Часів Яру.На херсонському напрямку - всі бойові дії зведені до боротьби на островах і дуелей дроноводів. Цей напрямок - тупикова гілка для обох сторін для будь-якого наступу.На запорізькому - метушня на роботинському виступі. Краматорський напрямок - орки якраз під час курського наступу перейшли канал Сіверський Донець-Донбас, який вони не могли форсувати кілька місяців. Зараз бої йдуть уже в мікрорайоні Жовтневий. Навіщо головкому лукавити в загальновідомих і вже неприхованих навіть не фахівцям речах - питання риторичне.
Вугледар. Підполковник Ігор Гриб. Червона іржа. Гриб. Комбат 186 окремого батальйону 123 окремої бригади ТрО.Проходив військову службу за контрактом з 2014 року, брав участь у боях на Савур-Могилі, в Іловайську, в обороні Мар’їнки та Красногорівки.Лицар ордену ордену «Богдана Хмельницького» та кавалер ордену «За мужність».186 бат відмовився заходити в Угледар на підтримку бійців 72 бригади.В результаті - більше сотні бійців 186 батальйону в СЗЧ.А чорні запорожці не отримали підкріплення, виходили дуже важко, понесли великі втрати. Підполковник Гриб застрелився.…На білборді - самозакохана пика лівака Сергія Гнезділова. Видавав себе в інтервʼю «командир аеророзвідки», але завжди був лише солдатом. Надували як фігуру, закликав на службу, а потім «закладка» вибухнула. Завдяки лівим медіа став героєм, бо «добровільно демобілізувався» у СЗЧ. СЗЧ - це не проблема генералів. Це проблема всіх. Це біда не так твоя, як суміжників. СЗЧ - це конкретика - коли сто бійців не заходять на підтримку іншого підрозділу. Замість втратити частину бійців через хаос, паніку, відсутність підтримки, втратиш в три рази більше. І рикошетом стане ще більше утікачів, бо ніхто не знатиме, хто знову підведе в бою. Публічні дезертири не застреляться, аби привернути увагу до проблеми. Стануть героями лівих медіа, бо перекидають відповідальність на абстрактне знеособлене «все у нас погано, давайте щось хтось якось робити». В росіян проблема СЗЧ - «500-х» одна з найгостріших починаючи з 2022-го. Але на відміну від нас - платять за це не своїми територіями. Листопад - місяць, коли у росіян форсований забіг піхотою, який зараз дає результати, вичерпає їхні стратегічні резерви. Маємо триматися попри проблеми, помилки і не опускати руки. Інакше вороги банально досягнуть свого.
