І тут з'явилися ті, кому весь цей хаос був дуже вигідний та хто активно популяризує думку, що феміністки – неадекватні неохайні жіночки. Мансфера (так називають онлайн-екосистему антифеміністського контенту) – не виникла з нічого. Це перш за все крутий бізнес. Тейт, Роган, Пітерсон та десятки менших манфлюенсерів заробляють мільйони на підписках, курсах та мерчі, продаючи тривожним молодим чоловікам просту відповідь на складне запитання: «Чому мені погано?» Відповідь завжди одна – винні жінки та фемінізм. Дослідники описують цю індустрію як машину з радикалізації хлопців та молодих чоловіків заради фінансового прибутку. Алгоритми TikTok просували контент Тейта навіть підліткам, що шукали відео про чоловіче здоров'я, тобто без жодного активного пошуку антифеміністського контенту з боку самих підлітків. Паралельно антигендерний рух фінансується значно серйозніше, ніж феміністський. Поки антигендерний рух отримує фінансування, що в рази перевищує кошти на досягнення гендерної рівності, відкати назад, а це заборони абортів та скорочення прав, залишаються неминучими. Кошти на жінок та дівчат складають менше 2% від усієї філантропічної діяльності у світі. Тобто ненависть фінансується краще, ніж рівність. І це ніфіга не конспірологія – це звіти ООН.Результат усього цього – саме слово «фемінізм» стало токсичним. Сподіваюся, ви розумієте, що не через ідею, а тому що її старанно дискредитували з усіх боків одночасно: зсередини – тим, що перетворювали рух на трибунал, ззовні – індустрія ненависті, що заробляє на страху та злості. Жінки, що поділяють базові цінності фемінізму, все частіше кажуть «я не феміністка, але...» – та продовжують вірити в рівні права. Ідея жива, термін – не дуже.Мені здається, настав час еволюціонувати.Не відмовитися від здобутків, права голосу, права на тіло, захисту від насильства – все це має лишитися, але рухатися далі. Від боротьби – до укладу. Від реакції – до власної філософії. Від піраміди з жінкою на вершині замість чоловіка – до чогось принципово іншого.Я називаю це хармофемізмом.В центрі хармофемізму – гармонія як вища цінність, незалежно від статі, орієнтації та походження. Але гармонія тут – не та, що зручна одній людині та руйнівна для інших. Не мир як відсутність конфлікту за рахунок чиєїсь мовчанки. Не порядок, що тримається на чиїйсь покірності. Хармофемістична гармонія – це стан, за якого кожен учасник системи існує у своїй повноті, не скорочуючи себе заради комфорту іншого. Це складніше, ніж ієрархія – але сталіше. Бо системи, побудовані на придушенні, рано чи пізно руйнуються. Системи, побудовані на природній відповідності – тривають.Жінка в цій системі не на вершині та не в центрі уваги – вона в ядрі як природна упорядниця. Не тому що так призначено, а тому що це біологічна та історична реальність, задокументована на рівні ДНК. Мітохондріальна лінія людства двісті тисяч років передається через матір. Мітохондрії керують рішенням кожної клітини жити чи вмирати. Єдина неперервна нитка від першої людини до останньої народженої сьогодні дитини – материнська.Хармофемізм не є антипатріархатом. Він не визначає себе через опонента – бо система, що визначає себе через те, проти чого виступає, залежить від нього та не може існувати без нього. Хармофемізм таким чином не доводить, а просто описує реальність такою, якою вона є природно та пропонує організовувати життя відповідно до неї.Чоловік у хармофемізмі не є зайвим, загрозою або проблемою. Він є учасником системи, якій гармонія вигідна не менше. Бо саме патріархат вбиває чоловіків: у пубертаті ризиковою поведінкою, у середньому віці від неможливості попросити про допомогу, а на старості від самотності, яку він сам собі збудував. Хармофемізм звільняє всіх, але починає з визнання того, де знаходиться природне ядро.Ідея рівності нікуди не зникає. Вона просто перестає бути ціллю та стає очевидним фоном – тим, що не потребує доказів, бо є очевидним фактом. А на передній план виходить питання не «як нам боротися?», а «як нам тепер жити?» І хармофемізм одразу ж дає відповідь – у гармонії.