Коли зачинається нова людина, ДНК обох батьків розподіляється рівно 50 на 50. Це факт, який часто наводять як аргумент симетрії, мовляв, внесок однаковий, які можуть бути претензії. Але є одна деталь, яку в цьому аргументі зазвичай не згадують.Мітохондріальна ДНК передається виключно через матір. Ніколи через сперму, завжди через яйцеклітину, а мітохондрії – це не просто батарейки клітини, як їх описують у шкільних підручниках, вони керують апоптозом, процесом, під час якого клітина вирішує, жити їй далі чи померти. Буквально: материнська ДНК на клітинному рівні контролює питання життя та смерті кожної клітини в тілі кожної живої людини щосекунди без виключень.Мітохондріальна Єва, такий нововиявлений спільний матрилінійний предок усіх людей що живуть сьогодні, була африканкою, яка жила приблизно 200 000 років тому. Тобто не якийсь один чоловік, від якого пішло людство (чомусь біблія згадалася), а одна жінка, чия мітохондріальна лінія не перервалася жодного разу за двісті тисяч років, через доньок, онучок, праонучок – аж до кожної живої людини на планеті сьогодні. Включно з тими, хто вважає себе патріархом роду.Є також Y-хромосома. За мільйони років еволюції вона втратила майже 97% своїх початкових генів – з приблизно 1438 до 55 сьогодні. X-хромосома за той самий час залишилася стабільною. Y-хромосома містить лише 45 генів, до речі лише один із них визначає чоловічу стать. Решта або забезпечують вироблення сперми, або їхня функція взагалі не до кінця зрозуміла. Деякі генетики припускають, що через кілька мільйонів років вона може зникнути, більше того – деякі гризуни вже пройшли цей шлях втрати і прекрасно існують далі.Тобто маємо таку картину: біологічно неперервна лінія людства – апріорі материнська. Орган, що керує клітинним виживанням – материнської природи, натомість хромосома, що деградує – батьківська. А соціальна система, яку людство вибудувало поверх усього цього – патріархальна. Щось тут працює не так як треба вже дуже давно.Дослідження показують, що патріархат не є якимось природним порядком речей – він не був домінуючим завжди та може зникнути. У кочових суспільствах, де не було матеріальних статків, які можна контролювати, жінку неможливо було легко утримати в партнерстві силою. Патріархат як система зміцнів саме тоді, коли з'явилася власність, земля, худоба, майно, та виникла потреба контролювати силою, чиї саме діти її успадкують. Європейські інтелектуали XIX століття уявляли перехід від дикунства до цивілізації як процес, у якому чоловіча влада була ще одним маркером прогресу людства. Зручна концепція.Матрилінійні суспільства існували та існують. Вони розкидані по всьому світу, та в більшості з них жінки та чоловіки поділяють владу, а не жінки домінують над чоловіками. Тобто матрілінійність не означає, що все буде навпаки – вона означає інший спосіб організації, де походження та спадщина рахуються через матір, як воно власне і є біологічно. У таких суспільствах ненависть до чоловіків виключена, на відміну від патріархату, де ненависть до жінок квітне буйним квітом.І основний парадокс не в тому, що патріархат переміг. Парадокс у тому, що він переміг, не змінивши жодного біологічного факту. Мітохондріальна лінія передається через матір незалежно від того, чиє прізвище в дитини в паспорті. Клітини вмирають та виживають за рішенням материнської ДНК незалежно від того, хто очолює державу. Двісті тисяч років неперервної жіночої лінії не стали аргументом, бо аргументи в цьому питанні ніколи особливо чоловіків не цікавили.Матріархат більш доречний? Мабуть, це не зовсім правильне запитання. Актуальніше – чому ми, жінки, так старанно вибудовували систему, що суперечить власній біології?За можливості будьласочка, поширте мій контент та підпишіться на канал аби не загубити🥹