NV | nv.ua | Радіо NV | Новини України | Аналітика | Відео | НВ |

Молодший сержант Сергій Бондар на псевдо Бемко поліг 27 березня 2022 року у бою біля села Кам’янка Харківської області. Захисникові було 25 роківСергій народився 29 березня 1996 року в селі Разіне Житомирської області. Був веселим, кмітливим і комунікабельним. «Він якось притягував до себе людей, а у дитинстві був дуже хитрим. Коли дівчата хотіли з ним гратися, казав: «У мене багато роботи, допоможіть спочатку яблук назбирати». І вони бігом-бігом збирають, а він сидить, усміхається і дивиться на них», – поділилася спогадами його мама Людмила.Сергій закінчив Вінницький транспортний фаховий коледж за спеціальністю автомеханіка. З 2017 року служив в зоні АТО: боронив Станицю Луганську та Авдіївку. У 2021-му звільнився, почав працювати на станції технічного обслуговування в Житомирі. Захоплювався спортом та автомобілями. На вихідних приїздив у рідне село, грав у футбол./У перший день повномасштабного вторгнення Сергій став на захист України у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Виконував бойові завдання як командир відділення, командир гранатомета.«Я пережив багато разом із Сергієм. Ми атовці, сержанти, які добровільно поїхали до хлопців на позиції. У своєму останньому бою Сергій із гранатомета знищив два ворожі танки та одну БМП разом з екіпажем – я бачив це на власні очі. Він не був рабом – він був справжнім воїном. Стояв до кінця й ніколи не ховався за чужими спинами», – сказав побратим Костянтин.Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.Поховали Сергія в рідному селі.У нього залишилися батько, мати та двоє братів.🕯 NV спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових

Молодший сержант Андрій Квасниця на псевдо Талант поліг 25 травня 2023 року під час бойового завдання поблизу села Лиман Перший у Куп'янському районі Харківської області. Воїну було 43 рокиАндрій народився 31 січня 1980 року у місті Золочів Львівської області. Навчався у місцевій школі №1, потім опанував професію кухаря в місцевому професійному коледжі. Працював у навчальному центрі Національної гвардії України імені Василя Вишиваного та у Золочівському військовому комісаріаті.Після початку повномасштабної війни Андрій став до лав Збройних сил України. Служив навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 103-ї бригади територіальної оборони. «Андрій був скромним, веселим, щирим, відданим своїй справі та принципам. Він – моє натхнення, моя радість, моя причина зустрічати ранок. Мою найдорожчу людину забрала війна... Я пам’ятаю його усмішку, його голос, його тепло», – написала дружина Оксана. Поховали Андрія у рідному місті. У нього залишилися дружина, двоє синів, батьки та сестра.🕯 NV спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових

Молодший сержант Юрій Радчук на псевдо Док поліг 10 листопада 2024 року. Він зазнав вибухової травми в селі Липці Харківської області. Воїну було 40 роківЮрій народився 6 травня 1984 року в селищі Володимирець Рівненської області. Закінчив медичний коледж і протягом 15 років працював фельдшером швидкої допомоги у місцевій лікарні. Захоплювався фантастичною літературою, колекціонував поштові марки. Після повномасштабного вторгнення приєднався до Збройних сил України, служив бойовим медиком у 302-й зенітній ракетній Харківській бригаді.«Юрчик, як я його називала, був найкращим племінником, добрим і ніжним. Він дуже любив дітей, хоч йому не судилося стати батьком своїх. Він мав багато похресників і друзів: до війни всі звали його Вальтером. Я дуже його любила і люблю», – розповіла хресна мама Світлана Дяк.Юрія Радчука нагородили орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «За мужність» і Комбатантським хрестом (посмертно). Поховали воїна у рідному селищі.У нього залишилася хресна мама. 🕯 NV спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових