Щойно повернулася зі Звягеля, де у нас була читацька зустріч у Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

Дякую читачам, які прийшли, дякую колективу музею та особисто пані Оксана Митюк за організацію події. Розумію, що цього разу я була складним клієнтом - то їду, то не їду, то машина зламалася, то знову їду...
Повірте, то від загальної затурканості.

Особливе місце. Будинок Косачів, у якому збереглася кімната, де стояло ліжко маленької Лесі. Дуже багато ужиткових речей родини, цінні видання, вишивки, дитячий одяг, меблі... Ну і звісно ж моя любов, старовинні різьблені креденси. Я б могла там застрягнути на весь день.

Але головне не це навіть, а люди. Дуже приязна команда, видно, як вони вболівають за свою справу і прагнуть перетворити Музей на осередок культурного і суспільного життя міста.

Я рада, що з'їздила, принаймні провітрилася трошки від наших київських тривог.

І принагідно рекомендую Звягель киянам. Це недалеко, всього 200 км від Києва, і сюди можна спокійно їхати на вихідні чи на довший час. Ціни у кафе дуже помірні, тихо, спокійно, довкола грибні ліси. У самому місті є що подивитися, музей знову ж таки.

Як екскурсія одного дня - теж прекрасний варіант.